8. Охарактеризуйте етапи формування поведінки споживача. Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи. На першому етапі ми повинні формалізувати його індивідуальні смаки, й уподобання , тобто визначити,чого він бажає. На другому етапі ми формалізуємо, що він може, тобто, що він може спожити реально. Виходячи з його доходу та ринкових цін на блага. На третьому етапі ми повинні сумістити бажання споживача з його можливостями, тобто визначити який ймовірний вибір максимізує добробут споживача. На першому етапі вводиться поняття корисність, як суб’єктивна цінність певного товару для споживача. Корисність - суб’єктивне ставлення людей до товару. Відомі 2 підходи для вимірювання корисності - кількісний та порядковий. Кількісний підхід до корисності передбачає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визначається функціонально. U=f(X,Y) Порядковий підхід передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісно різницю в корисності. Тобто споживач може упорядкувати різні набори благ відповідно до власних смаків. Другий етап – моделювання обмеження, що визначає множину можливостей споживача, тобто множину наборів товарів доступних споживачеві. Лінія, що описує дану теорію наз. Лінією бюджетного обмеження. Бюджетна лінія – геометричне місце точок, які характеризують усі такі набори товарів Х та У, на придбання яких за цінами Рх та Ру, споживач повністю витрачає свій дохід. Дана лінія має відємний нахил до горизонтальної осі, тому що збільшення купівлі одного блага можливе тільки за рахунок зменшення купівлі іншого. Третій етап – суміщення системи кривих байдужості з бюджетним обмеженням. Дана модель вибору споживача є найближчою до дійсного вибору, при якому споживач кожного разу вирішує для себе задачу: використати дохід на купівлю товару Х або залишити його на придбання всіх інших благ. В цьому випадку гранична корисність товару Х є готовність відмовитися від якоїсь кількості доходу, в грошових одиницях, в обмін на додаткову одиницю товару.

9. Як розкривається змість ефекту доходу.

17. Дайте визначення поняттю «Крива байдужості».

К рива байдужості – це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності.  Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовується карта байдужості – сукупність кривих байдужості , кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 4.2.). Вона описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик і є „моделлю бажаного”.Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному і тому ж рівні корисності, але може змінювати набір товарів у кошику. Форма і нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ у споживанні.Узагальнимо властивості кривих байдужості: 1. криві байдужості не можуть перетинатися;  2. криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;  3. криві байдужості мають від’ємний нахил для абсолютної більшості благ.  4. в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється. 

18. Індивідуальний попит. Крива доход-споживання.

Індивідуальний попит — це попит окремого роботодавця (підприємця фірми). Він залежить від: - попиту на продукцію фірми, оскільки робоча сила потрібна перш за все як виробничий ресурс для створення інших товарів та послуг. Попит на робочу силу є похідним від попиту на продукцію фірми; - стану виробництва (розміру та ефективності капіталу, особливості технології, вдосконалення методів організації виробництва і праці); - якості праці (освіта, професіоналізм, компетентність, винахідливість і т.д.).    Попит на робочу силу є також похідним від обсягу виробництва і загального фонду заробітної плати, який є в розпорядженні роботодавця. Чим нижче загальний розмір фонду з/п, тим більше найманих робітників може найняти роботодавець. І навпаки, чим вища з/п кожного із найманих робітників, тим менше їх кількість буде найнята.    Аналіз факторів, які впливають на величину попиту, дозволяє регулювати його. Можна виділити методи збільшення та методи скорочення попиту на робочу силу.

К рива „доход – споживання” єднає всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу.  Траєкторія кривої „доход – споживання” залежить від типу благ. Рис. 5.1 відображає найпоширенішу ситуацію реального життя, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обох товарів. Це означає, що обидва товари належать до нормальних благ. Крива „доход – споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу. Модель „доход – споживання” дозволяє охарактеризувати зміну індивідуального попиту на певне благо. Перенесемо рівноважні обсяги споживання товару для випадку нормальних благ (рис. 5.2.а) в систему координат „ціна – обсяг попиту” (рис. 5.2.б). За умови незмінної ціни кожен обсяг товару має на кривій попиту лише одну точку. Обсяг розміщений на кривій попиту , а обсяг , що відповідає вищому рівню доходу , вже розташований на іншій кривій попиту , і далі відповідно попит споживача за будь-якого вищого рівня доходу буде зростати. На графіку попиту це виглядає як зміщення кривої попиту праворуч. Отже, зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар і зміщує криву попиту.