ЛЕКЦIЯ №4
Спілкування як інструмент професійної діяльності
-
Спілкування та комунікація.
-
Функції спілкування.
-
Види, типи і форми професійного спілкування.
-
Основні закони спілкування.
-
Стратегії спілкування.
-
Невербальні компоненти спілкування.
-
Ґендерні аспекти спілкування.
-
Поняття ділового спілкування
4.1. Спілкування та комунікація
Інтерес до спілкування виявляють представники різник наук, бо воно є багатовимірним, багаторівневим феноменом. Важливо зазначити, що сфера людського спілкування включає комунікацію, яка останнім часом постає важливим предметом досліджень. Багато дослідників не розмежовують поняття «спілкування» та «комунікація», а розглядають їх як синоніми.
Спроба осягнути і розкрити сутність спілкування і комунікації в диференційованому контексті знайшла свій вияв в працях багатьох як західних дослідників, зокрема К. Ясперса, М. Гайдеггера, Ж - П Сартра,
Дж. Г. Міда, П. Рікьора, М.Бубера, так і вітчизняних, - Г.С. Батищева,
М.М. Бахтіна, А. М. Єрмоленка, Л.А. Ситниченка, М.С. Кагана, В. Курбатова,
Б. Радіонова та ін.
Спілкування – це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо). Іншими словами спілкування – це взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження і об'єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Зауважимо, що в англійській мові немає слова «спілкування», а є лише слово «communication», яке розуміється набагато ширше, ніж «комунікація» в нашій літературі.
Спілкування - це тип відносин,що характеризується ставленням партнерів один до одного як до рівних і обов’язково наділених ознаками суб’єктивності. Спілкування – це обов’язково взаємодія , яка передбачає зворотній зв’язок, активність обох сторін (діалог).
- Говорячи про співвідношення комунікації і спілкування дослідник даного питання М.С. Каган зазначає 2 відмінності. Перша полягає в тому, що спілкування має практичний і духовний, інформаційний характер, тоді ж як комунікація є суто інформаційним процесом, тобто передаванням тих чи інших повідомлень.
- Комунікація як передавання певних повідомлень не передбачає суб'єкт- суб'єктної взаємодії, вона виступає як інформаційний зв’язок суб'єкта з тим чи іншим об’єктом. Той, хто є отримувачем певного повідомлення повинен лише прийняти, зрозуміти його. Спілкування відрізняється тим, що передбачає не просто передачу інформації, а її розширення і збагачення, оскільки воно «циркулює» між партнерами, які однаково активні в пошуку спільної позиції, спільної системи цінностей.
- Друга відмінність визначає характер самого зв’язку . У спілкуванні немає відправника і отримувача повідомлень, а є співрозмовники. В комунікації ми маємо справу з процесом односпрямованим. Ще одна відмінність спілкування і комунікації, яку слід взяти до уваги, полягає у способі їх самореалізації. Структура повідомлення, як передачі інформації, монологічна, а структура спілкування, як процесу циркуляції інформації, як правило – діалогічна.
- Спілкування людей має завжди імпровізаційний характер для кожного з його учасників. Завдяки діалогічній спрямованості спілкування прагне побачити в іншому партнерові неповторного співбесідника, тоді ж як комунікаційне повідомлення є зверненням до будь-якого адресата, що перебуває в певній ситуації, відповідає певним вимогам.
Отже, ми визначаємо спілкування як процес взаємодії та взаємовідносин суб'єктів, в якому відбувся взаємообмін інформацією, діяльністю, вміннями. Обов'язково спілкування має суб'єкт-суб'єктний характер в індивідуально- особистісному прояві. Комунікацію ж можна визначити як шлях повідомлень, форму зв'язку, процес передачі інформації за допомогою технічних засобів (ЗМІ, телефон…), як певний акт спілкування. Отже, комунікація – це не спілкування у всьому його комплексі, а тільки акт спілкування. Таким чином спілкування передує комунікації. А комунікація, що є актом спілкування, виходить із спілкування.