Тема 15. Законність і правопорядок § 44. Законність і правопорядок

і. Поняття «законність».

Норми законів, які встановлює держава, залишаться лише де­кларацією, якщо їх не будуть виконувати і рядові громадяни, і представники влади, і юридичні особи, і державні органи.

Значною мірою визначити рівень дотримання законів у держа­ві допомагає поняття «законність». Це поняття — багатопланове. Найчастіше законністю називають точне й неухильне виконання та дотримання всіма суб’єктами права всіх діючих на території держави нормативно-правових актів. Водночас законність — це принцип, що вимагає дотримання вимог законів, суспільне життя, яке базується на такому дотриманні законів.

Дотримання законності передбачає врахування вимог, що ста­новлять її зміст. Насамперед законність передбачає верховенство права в житті суспільства. Закони мають відповідати вимогам гу­манізму, справедливості, право повинне регулювати найважливіші суспільні відносини. Водночас передбачається також і дотримання принципу верховенства закону, тобто визнання його більш високої юридичної сили порівняно з іншими нормативними актами. Закон­ність також передбачає дотримання рівності перед законом усіх учасників правовідносин, неухильне дотримання ними вимог пра-

вових актів, правильне й ефективне застосування норм права дер­жавними органами. Вони мають діяти в межах наданих ним повно­важень, відповідно до встановлених процедур. При цьому в діяль­ності державних органів та їх посадових осіб має бути виключено можливість свавілля, вони повинні діяти, ураховуючи інтереси су­спільства. Хоча принцип законності виходить з дотримання суб’єк­тами права вимог законів, не виключається можливість неправо­мірних дій з боку учасників правовідносин. Саме тому законність передбачає також послідовну боротьбу державних органів, перед­усім правоохоронних, з правопорушеннями. Для цього держава створює законодавство, що передбачає визначення законом про­типравних діянь, санкцій, які за них передбачені, забезпечується також діяльність правоохоронних органів.

Єдність законності передбачає однакове розуміння, тлума­чення й застосування законів та інших нормативних актів усіма учасниками правовідносин, незалежно від місця знаходження на території держави. Водночас цей принцип передбачає можливість урахування в законодавстві об’єктивних географічних, історичних та інших особливостей різних районів, областей, місцевостей у ме­жах держави. Єдине розуміння норм законодавства передбачає також запровадження єдиних критеріїв оцінки поведінки учасни­ків правовідносин щодо її правомірності чи неправомірності.

Надзвичайно важливим принципом законності є її загаль­ність. Вона передбачає дотримання законів усіма посадовими осо­бами, незалежно від їхніх посад і сфери діяльності — від рядового працівника до президента чи глави уряду держави, незалежно від національності, статі, релігійних чи політичних ознак тощо. Непри­пустимим є надання будь-яких виключень чи привілеїв окремим особам, має бути забезпечена рівна відповідальність суб’єктів су­спільних відносин за порушення закону.

Принцип верховенства закону забезпечує вищу юридичну си­лу закону як акта, прийнятого законодавчим органом держави або референдумом, а також прийняття підзаконних нормативних актів на основі й виконання законів. Цей принцип передбачає, скасуван­ня нормативних актів, які не відповідають нормам законів.

Важливим принципом законності є забезпечення гарантова- ності прав і свобод громадян. Це передбачає, що в нормативних актах має бути закріплено основні права й свободи людини, які визначені міжнародними стандартами прав людини. При цьому цей принцип передбачає не лише проголошення, а й реальне гаран­тування зазначених прав. При цьому забезпечується зв’язок між правами й обов’язками.

Принцип взаємодії законності й доцільності передбачає можли­вість для кожного суб’єкта правовідносин обирати найефективніший шлях, варіант своїх дій у межах передбачених законодавством. Так са­мо й державні органи мають приймати не лише законні рішення, а й найбільш доцільні в конкретній ситуації. Водночас неприпустимим є виправдання порушень законів доцільністю прийнятих рішень.

І нарешті, важливим принципом законності є невідворотність відповідальності. Це передбачає, що будь-яке правопорушення має потягнути за собою юридичну відповідальність, передбачену законодавством. При цьому відповідальність має бути справед­ливою, відповідати характеру й тяжкості правопорушення й наслідків, до яких це порушення призвело. При визначенні міри покарання має бути враховано також особу правопорушника. Неприпустимим є застосування покарань, які принижують особу, а також стягнень чи покарань, не передбачених законодавством.

2. Гарантії законності.

Напевно, кожен погодиться, що недостатньо проголосити прин­ципи законності, потрібно забезпечити їх дотримання, необхідні га­рантії законності.

Гарантії законності — це комплекс взаємопов’язаних об’єктив­них умов і суб’єктивних факторів, спеціальних юридичних засо­бів, які забезпечують дотримання законності. Всі гарантії закон­ності поділяють на загальні умови й спеціальні юридичні гарантії.

До загальних гарантій законності належить комплекс умов — економічних, політичних, ідеологічних (або духовних), соціальних.

Економічні умови забезпечують матеріальні умови, які дають змогу виконувати правові норми, забезпечувати дотримання прин­ципів законності. Політичні гарантії законності передбачають на­самперед достатньо сильну державну владу, яка може ефективно управляти державою, забезпечувати успішну діяльність державних органів, зокрема правоохоронних. Гарантією законності є леггтим- ність самої влади, її формування відповідно до загальновизнаних принципів демократії та існуючих у державі законів. Соціальними гарантіями законності є забезпечення достатньо високого рівня життя населення, соціального захисту громадян. Зрозуміло, що в державі, де населення має низький життєвий рівень, високий рі­вень безробіття, кількість правопорушень буде набагато вище.

Разом із зазначеними загальними умовами законність мають забезпечити спеціальні юридичні гарантії. Це насамперед створен­ня ефективного законодавства та його постійне вдосконалення, закріплення в законодавстві ефективних засобів юридичної відпо­відальності, ефективна система запобігання й профілактики пра­вопорушень. Також до юридичних гарантій належать ефективні правоохоронні органи, чітке розмежування повноважень і функцій державних органів, наявність системи противаг і стримувань у діяльності державних органів тощо.