2. Презумпція невинуватості.

Одним із найважливіших принципів, який визначає порядок притягнення до юридичної відповідальності, є принцип презумпції невинуватості. Презумпція (від латин, ргаезитеге — передбачати, угадувати) — це припущення про вірогідність певного факту, об­ставини, закріплене нормами права, Інакше кажучи, презумпція — це своєрідна юридична аксіома, яка не потребує доведення. Однак на відміну від аксіом у математиці, які не можуть бути спростовані або відкинуті, деякі правові презумпції можуть бути заперечені, тобто вони діють лише до того часу, коли в установленому законом порядку не доведено протилежне.

Презумпція невинуватості з’явилася не одразу з появою люд­ства. Протягом багатьох століть підозрюваний у скоєнні злочину повинен був сам шукати й наводити докази своєї непричетності до злочину. Вперше законодавче закріплення принцип презумпції не­винуватості отримав у Декларації прав людини і громадянина, прийнятій у Франції в 1789 р. Нині цей принцип передбачений За­гальною декларацією прав людини (1948), Європейською конвен­цією про захист прав і основних свобод людини (1950), Конститу­цією України.

З Конституції України

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаран- ! ню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й вста­новлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчи- 1 пенні злочину.

Принцип презумпції невинуватості має декілька аспектів. З одного боку, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинува­тість; подавати докази на свою користь — право, а не обов’язок пі­дозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Якщо особа не бажає себе захищати, наводити виправдовувальні докази, це не може бу­ти підставою для визнання цієї особи винною. Зібрати докази, що доводять обвинувачення, є обов’язком слідчого, державного обви- нувачувача.

З іншого боку, особа не може за будь-яких обставин уважати- ся винною до остаточного обвинувачувального рішення суду. На­віть якщо особу затримано на «гарячому», наявні всі докази її ви­ни і навіть вона сама визнає себе винною, ніхто не має права до відповідного рішення суду назвати її злочинцем у засобах масової інформації, у мережі Інтернет, у будь-яких офіційних документах тощо.

Важливо зауважити, що принцип презумпції невинуватості діє переважно щодо кримінальної та адміністративної відпові­дальності.

3. Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Іноді трапляються ситуації, коли людина, на перший погляд, скоїла правопорушення, злочин, але її не притягають до юридичної відповідальності. Така ситуація виникає за наявності обставин, що виключають юридичну відповідальність.

О

Необхідна оборона

бставини, що виключають юридичну відповідальність

Крайня необхідність

К

Л

Затримання особи, яка вчинила правопорушення )

Недосягнення встановленого законом віку

азус

Група молодиків здійснила напад на чоловіка, який ішов темною вулицею, і, погрожуючи ножем, намагалася відібрати в нього гроші й мобільний телефон. Однак чоловік, застосувавши прийоми руко­пашного бою, зміг захиститися, завдавши при цьому двом із напад­ників тяжкі тілесні ушкодження. Чи повинен він нести відповідаль­ність? З одного боку, чоловік завдав тілесні ушкодження двом особам, а такі дії передбачені Кримінальним кодексом. Однак закон передбачає, що особа, яка, захищаючись від протиправного посяган­ня, завдала шкоду тому, хто здійснив посягання, звільняється від будь-якої юридичної відповідальності. При цьому особа має право захищати не лише себе, а й інших людей, інтереси юридичної особи, держави тощо. Такі дії називають необхідною обороною. При цьо­му важливо знати, що особа має право застосовувати необхідну обо­рону навіть у тому випадку, коли може уникнути небезпеки або ж звернутися за допомогою до правоохоронних органів. У наведеному прикладі чоловік може захищатися навіть тоді, коли напад здійсне­но неподалік від відділення міліції, однак шкоду при необхідній обороні може бути завдано лише тому, хто здійснив посягання. І ще одна вимога — дії особи не повинні перевищувати меж необхідної оборони. Отже, якщо фізично сильний молодий чоловік — профе­сійний боксер важкої ваги — застосує ніж для захисту від підлітка, який витягує у нього з кишені гаманець, і завдасть тяжких тілесних ушкоджень, — може виникнути питання про перевищення межі

необхідної оборони. А якщо дівчина так само використає ніж для за­хисту від нападу групи нетверезих злочинців і завдасть двом із них тяжкі тілесні ушкодження, її дії будуть визнані необхідною оборо­ною. Зверніть увагу, що необхідна оборона є обставиною, яка звіль­няє від будь-якого виду юридичної відповідальності.

Так само особа не буде нести відповідальність за шкоду, завда­ну під час затримання правопорушника. Однак при цьому завдана шкода не повинна виходити за межі необхідного, має враховувати як особу правопорушника, так і тяжкість скоєного ним правопору­шення. Навряд чи буде визнано правомірним застосування вогне­пальної зброї для затримання особи, яка не сплатила за свій проїзд у транспорті, а от якщо йдеться про затримання озброєного пісто­летом убивці чи грабіжника, це буде виправданим.

Іноді в житті трапляються випадки, коли з небезпечної ситуа­ції можна вийти, лише завдавши шкоду іншим. В автобуса, що пе­ревозив групу дітей, на гірській дорозі вийшли з ладу гальма. Щоб зупинити його й уникнути неминучого падіння в прірву, во­дій направив автобус на автомашини, що їхали поруч і стояли на узбіччі. Кілька машин було розбито вщент, але автобус зупинено, діти не постраждали, а водії відбулися незначними травмами. На перший погляд, водій скоїв правопорушення. Однак, завдавши матеріальної шкоди й порівняно незначних тілесних ушкоджень, він відвернув тяжкі травми, а, можливо, і загибель пасажирів у ра­зі падіння автобуса в прірву. До того ж експертиза довела, що ін­шого способу уникнути небезпеки не було. В цьому випадку йдеться про дії в стані крайньої необхідності. Для того щоб дії бу­ло визнано скоєними в стані крайньої необхідності, мають бути дотримані дві вимоги — немає іншого шляху уникнути небезпеки й завдана шкода має бути меншою, аніж відвернена. Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає кримінальній, ад­міністративній і дисциплінарній відповідальності.

Іноді виникає ситуація, яка має назву казус (від латин, casus — випадок) — випадкова подія, якою завдано певної шкоди, має оз­наки складу правопорушення, але відсутня вина особи. Людина йде тротуаром, але, натрапивши на ділянку льоду, послизнулася й утратила рівновагу. Падаючи, перехожий зачепив жінку, яка стояла поруч, збивши її з ніг. Унаслідок падіння жінка вдарилася головою в бровку тротуару й невдовзі померла. Чи може перехожий відпові­дати за смерть жінки, бути притягнутий до юридичної відповідаль­ності? У цьому випадку сталася випадкова подія, людина не лише не мала умислу завдати шкоди жінці, вона не могла навіть пе­редбачити таких наслідків своїх дій — саме тому йдеться про казус.

Дві наступні підстави звільнення від юридичної відповідаль­ності пов’язані з особою правопорушника. Для кожного виду відпо­

відальності передбачено вік, з якого особа може бути притягнута до цього виду відповідальності. Вважається, що саме з цього віку осо­ба здатна розуміти небезпеку своїх дій. Особа, яка не досягла ви­значеного законодавством віку, не може бути притягнута до відпо­відальності.

Пригадайте у у якому віці особа може бути притягнута до різних видів юридичної відповідальності.

Крім того, не може бути притягнута до юридичної відповідаль­ності особа, яка не розуміє значення своїх дій або не має можливо­сті керувати ними. Психічно хвора людина в багатьох випадках не може розуміти значення своїх дій, тому вона не може відповідати за свої дії. А в окремих випадках людина не може керувати своїми дія­ми — водій утратив свідомість під час керування машиною й скоїв аварію. В момент аварії особа не могла керувати своїми діями (адже перебувала в непритомному стані), тому вона не може бути притяг­нута до юридичної відповідальності. В той же час, зверніть увагу, що звільнення від юридичної відповідальності можливе лише у випад­ку, коли неможливість розуміти чи керувати своїми діями є наслід­ком хвороби людини. Якщо ж вона сама призвела себе до стану, у якому не може керувати своїми діями або розуміти їх значення (наприклад, унаслідок уживання алкоголю або наркотиків), то це не буде підставою для звільнення від юридичної відповідальності.

Конституція України визначає принципи притягнення до юридичної відповідальності особи. Серед найважливіших прин­ципів, яких дотримуються в усіх демократичних державах, — принцип презумпції невинуватості. Дотримання цього принципу є однією з гарантій забезпечення прав людини.

В окремих випадках особа, яка скоїла дії, подібні до правопо­рушення, не підлягає притягненню до юридичної відповідальнос­ті, тобто наявні обставини, що виключають юридичну відпові­дальність. Серед них найчастіше трапляються необхідна оборона й крайня необхідність.

П

\£

резумпція невинуватості, обставини, що виключають юридичну відповідальність, необхідна оборона, крайня не­обхідність.

О 1. Які конституційні принципи юридичної відповідальності закріпле­но в Основному Законі нашої держави?

2. Поясніть принцип презумпції невинуватості.

3. Назвіть обставини, які виключають юридичну відповідальність.

4*. Порівняйте крайню необхідність і необхідну оборону, заповнивши порівняльну таблицю.

	Необхідна оборона	Крайня необхідність
Джерело небезпеки, яка відвертається
Кому може бути завдано шкоду
Розмір шкоди
У якому випадку настає право на застосування
Від яких видів відповідальності звільняє

5*. Висловіть свою думку щодо доцільності встановлення вимоги від­повідності засобів оборони й посягання (неперевищення меж не­обхідної оборони).