3. Форми і методи здійснення функцій держави.

Зазначені функції держави знаходять свій вияв у різних формах.

Правовими формами здійснення функцій держави є ті, що ма­ють правові наслідки.

Правотворча (або законодавча) форма полягає в створенні й прийнятті різноманітних нормативно-правових актів. Крім них, держава створює й інші джерела права — залежно від тієї правової системи, яка діє в конкретній державі, це можуть бути релігійно- правові акти, правові прецеденти тощо.

Надзвичайно широкою є управлінська форма реалізації функцій держави. Здійснюючи цю форму діяльності, держава за­стосовує й виконує прийняті правові норми, забезпечує управ­ління процесами розвитку суспільства. Ця форма реалізується через численні органи держави, державний апарат і механізм держави.

На жаль, у діяльності кожної держави трапляються випадки, коли певні особи порушують установлені правові норми. Держава повинна реагувати на ці порушення, попереджати та припиняти їх. Саме ця діяльність знаходить свій вияв у правоохоронній формі здійснення функцій держави. Для цього держава створює спеціаль­ні правоохоронні органи.

Правові норми й правила, створені державою, залишаються «мертвими» доти, поки їх не починають застосовувати в практич­ній діяльності державних органів. Саме тому важливою формою здійснення функцій держави є правозастосовна форма діяльності держави. Вона полягає у виданні індивідуальних правових актів на основі чинних нормативно-правових актів. Саме це відбувається, коли суд на основі одного із законів приймає рішення в конкретній справі; коли міліціонер виносить постанову про накладення штра­фу на правопорушника; коли сільська рада приймає рішення про виділення земельної ділянки тощо. При цьому важливо зазначити, що ці рішення, хоча й мають суто індивідуальний характер, є обов’язковими для виконання тими, кого вони стосуються.

Організаційна форма здійснення функцій держави знаходить свій вияв у діяльності, яка безпосередньо не тягне за собою пра­вових наслідків. Так, організаційно-регламентуюча форма здійс­нення функцій держави полягає в підборі, розподілі й подальшому аналізі ефективності діяльності посадових і службових осіб дер­жави, кадрів, які виконують певні державні функції в численних державних органах, установах та організаціях. Для здійснення державних функцій необхідні певні матеріальні умови — кожен державний орган повинен мати приміщення для роботи, певне обладнання (відповідно до своїх функцій) — комп’ютери, копію­вальні апарати, меблі тощо. Забезпечення цих умов — прояв орга­нізаційно-економічної форми здійснення функцій держави. Вона забезпечує (як зрозуміло із самої назви) контроль за виконанням завдань у сфері виконання функцій держави всіма державними органами й установами.

При виконанні своїх функцій держава використовує різнома­нітні методи, основними з яких є переконання, примус і заохочен­ня. Найпоширенішим методом є метод переконання. Він забезпе­чується шляхом правового виховання та освіти (вивчення шкільного курсу правознавства також є його невід’ємним та важ­ливим елементом). Державні органи здійснюють профілактичну діяльність із метою недопущення правопорушень з боку різних осіб. Держава може заохочувати осіб за ретельне виконання своїх обов’язків, суворе дотримання правових норм. Це може проявля­тися в наданні особі певних пільг, передбачених законодавством, застосуванні відзнак і нагород тощо. Однак якщо засобів переко­нання й заохочення не вистачає, держава має право застосувати примус для забезпечення виконання своїх настанов і вимог. У цьо­му випадку держава використовує встановлені окремими норма­тивними актами стягнення й покарання. Важливо зазначити, що застосування будь-якого стягнення й покарання можливе лише в суворій відповідності до закону, з дотриманням установленої про­цедури.