Тема 14. Юридична відповідальність § 42. Юридична відповідальність

1. Поняття й цілі юридичної відповідальності.

Якщо особа скоює правопорушення, діє неправомірно, її притя­гають до юридичної відповідальності. Юридична відповідальність — вид соціальної відповідальності, що полягає в застосуванні до пра­вопорушників передбачених законодавством санкцій, які забезпе­чуються в разі потреби за допомогою державного примусу.

Юридична відповідальність, яку застосовує держава до право­порушника, має забезпечити виконання декількох цілей. Основни­ми з них є: перевиховання правопорушника, його виправлення, за­побігання скоєнню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, а також компенсація завданої шкоди й від­новлення порушених прав.

Коли особа скоює правопорушення, держава й суспільство заці­кавлені перевиховати особу так, щоб вона в подальшому змінилася на краще. Саме тому перевиховання є однією з цілей юридичної відповідальності.

Не менш важливим є попередження скоєння нових правопо­рушень. Ця ціль має два аспекти. З одного боку, притягнення до юридичної відповідальності повинне не допустити скоєння нових правопорушень правопорушником. Адже злодію, який перебуває в місцях позбавлення волі, важко буде продовжувати свої протиправ­ні дії; водій-порушник, якого позбавили водійських прав, не зможе повторити своє порушення. Таку ціль іноді називають спеціальною превенцією (від латин, ргаеі'епйо — попереджати). Водночас, кара­ючи правопорушника, держава сподівається, що це стане уроком не лише для нього, а й для інших осіб, застерігаючи їх від скоєння пра­вопорушень. Напевно, чимало людей прийняли рішення утримати­ся від скоєння правопорушень, побачивши, до чого це призвело ін­ших. У такий спосіб досягається мета так званої загальної превенції. У багатьох випадках потерпілих також дуже цікавить питання ком­пенсації втраченого — водія автомобіля, розбитого внаслідок пору­шення іншої особи, напевне, найбільше цікавитиме, як він зможе від­новити автомобіль, отримавши для цього кошти від винного в аварії. Та й власника підприємства, на якому працівник пошкодив верстат, передусім цікавитиме саме питання його відновлення.

2. Принципи юридичної відповідальності.

Притягнення особи до юридичної відповідальності ґрунтується на принципах, які закріплені в законодавстві.

Будь-яке притягнення до юридичної відповідальності може бу­ти здійснене лише відповідно до закону. Правопорушення має міс-

це тоді, коли порушено діючий закон, який прийнято належним чи­ном, що вступив у законну силу. При цьому рішення про притягнен­ня до відповідальності має право прийняти лише орган, який має на це законне право. Це — складові принципу законності.

При цьому покарання повинне відповідати характеру й сту­пеню тяжкості правопорушення. Навряд чи буде розумним по­збавляти волі людину, яка не придбала квиток у транспорті або ж запізнилася на роботу. А от для вбивці чи грабіжника навряд чи можна обмежитися лише штрафом або доганою. Покарання не по­винне бути ані занадто м'яким (це може призвести до зростання кількості правопорушень, адже м’які покарання не будуть достат­нім застереженням для правопорушників), ані надто тяжким (це негативно сприйматиметься не лише правопорушником, але й у багатьох випадках значною частиною населення).

Важливим є принцип справедливості. Передбачена законом юридична відповідальність має відповідати принципам справедли­вості, які панують у суспільстві. При цьому потрібно зауважити, що дотримання цього принципу передбачає врахування всіх обставин при визначенні покарання, залежність виду відповідальності від тяжкості правопорушення, можливість притягнення до відпові­дальності за одне правопорушення лише один раз тощо.

Орган, який призначає покарання, має дослідити обставини справи всебічно й повністю. Це означає, що необхідно не лише встановити факт правопорушення й особу винного, а й зібрати всі можливі докази — як ті, що доводять вину правопорушника, так і ті, що, навпаки, виправдовують його. Саме зібрані й відповідно оформлені (як говорять юристи, закріплені) докази можуть бути взяті за основу рішення про притягнення особи до відповідальнос­ті. Цей принцип називають принципом обґрунтованості.

При цьому право збирати та подавати докази мають як обвинува­чення, так і захист. Обидві сторони при розслідуванні правопорушен­ня й судовому розгляді справи мають рівні права. Вони можуть ви­ступати в судовому засіданні, порушувати клопотання, запрошувати свідків, подавати докази тощо. Відбувається своєрідне «змагання» між захистом та обвинуваченням — чиї аргументи будуть більш ваго­мими й переконливими. Звідси й назва принципу — змагальність.

Близьким до цього принципу є також принцип права на захист. Будь-який правопорушник, у якому б страшному правопорушенні він не підозрювався, має право захищати себе. Особа може здійснювати захист самостійно або ж скористатися допомогою захисника. Для за­безпечення цього права особа або її захисник має право знати, у чому її обвинувачують, подавати докази на свою користь, клопотати про призначення експертиз, виклик й заслуховування свідків тощо.

Надзвичайно важливим є принцип невідворотності юридич­ної відповідальності. Кожен правопорушник має понести відпові­дальність за свої дії. Виконання цього принципу повинні забезпе­чити правоохоронні органи держави, а також законодавство, яким передбачені можливі правопорушення й відповідальність за них.

Для того щоб виконати свої цілі, юридична відповідальність має настати протягом нетривалого часу. Навряд чи доцільно при­тягувати до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху або за запізнення на роботу через кілька років після правопо­рушення. А якщо йдеться про вбивство — винний має понести покарання навіть через тривалий час. Для кожного правопорушен­ня законодавство визначає час, протягом якого може настати відпо­відальність за нього — строк давності. Дотримання його забезпечує принцип своєчасності юридичної відповідальності.

Сучасне суспільство в більшості держав проголошує вищу цін­ність людини, пріоритет прав та інтересів людини перед будь-яки- ми іншими. Саме тому, притягаючи винного до відповідальності, держава проголошує й гарантує дотримання принципу гуманності.

Він передбачає врахування пом’якшуючих обставин, можливість у встановлених законом випадках звільнення особи від відповідаль­ності або відбування покарання. Це є складові принципу гуман­ності під час притягнення до юридичної відповідальності.