Тема 13, правомірна поведінка і правопорушення

§ 39. Правова поведінка

і. Правова поведінка.

Людина живе в природі й суспільстві. Кожен із нас відчуває холод або спеку й одягається відповідно до погоди, спілкується з друзями, приятелями й навіть незнайомими людьми. Процес вза­ємодії людини (та й будь-якої живої істоти) з навколишнім се­редовищем (природою й суспільством), який виявляється в її внутрішній та зовнішній активності, називають поведінкою лю­дини. Поведінка людини в більшості випадків призводить до змін у природному середовищі, у самому суб’єкті поведінки. По­няття «поведінка» надзвичайно широке. Це відпочинок людини, прийом їжі й навчальна та трудова діяльність тощо — практично будь-які прояви активності людей.

Не в усіх випадках поведінка людей повною мірою регулю­ється нормами права. Вчинки особи, які мають соціальне зна­чення, регулюються нормами права й тягнуть за собою юридич­ні наслідки, називають правовою поведінкою.

Правова поведінка має ряд ознак. Вона існує лише у сфері суспільних відносин. Це означає, що йдеться про взаємодію (пряму чи опосередковану) особи саме із суспільством. Су­спільство певним чином реагує на поведінку особи, визначає, є ця поведінка корисною чи шкідливою для суспільства, чи від­повідає поведінка нормам права. При цьому для правової пове­дінки обов’язковим елементом є ставлення особи до своїх дій, їх наслідків.

Суб’єкти правової поведінки керують своїми діями, оцінюють їх із точки зору норм права й приймають вольові рішення. Ці рішення й поведінка в цілому породжують юридичні наслідки. Які саме — залежить від змісту правової поведінки. Юридичні права й обов’язки з’являються, змінюються й припиняються, виникають підстави для притягнення порушника до юридичної відповідальності тощо. Це стає наслідком того, що правова пове­дінка обов’язково передбачає наявність правових норм, які її регулюють. Саме правові норми визначають оцінку правової ^поведінки — чи відповідає вона встановленим вимогам, чи містить порушення норм.

Залежно від тих наслідків, які має правова поведінка, вона мо­же бути суспільно шкідливою та суспільно корисною. Відповідно її поділяють на правомірну й протиправну (правопорушення).

2. Правомірна й протиправна поведінка.

Правомірна поведінка — це суспільно необхідна, бажана, до­пустима, свідома поведінка суб’єктів, яка відповідає нормам права.

Першою, головною ознакою правомірної поведінки є відповід­ність її нормам права. Ця поведінка є завжди свідомою (тією чи ін­шою мірою), навіть коли людина не повністю розуміє значення своїх дій, не може їх повністю оцінити, вона все ж самостійно приймає рі­шення, обирає варіанти своєї поведінки, своїх дій. Поведінка в бага­тьох випадках має певний мотив, мету, особа більшою чи меншою мі­рою усвідомлює не лише характер своїх дій, а й їх можливі наслідки.

При цьому правомірна поведінка є суспільно корисною, може бу­ти або необхідною (у цьому випадку держава спонукає до такої по­ведінки шляхом установлення обов’язків суб’єктів або ж певних за­борон), або бажаною (така поведінка полягає в тому, що особа за власним бажанням користується своїми юридичними правами, од­нак ця поведінка не є обов’язковою) для суспільства.

Правомірна поведінка має ряд різновидів. Вона може бути інди­відуальною (громадянин влаштовується на роботу, укладаючи тру­довий договір; дитина переходить вулицю по пішохідному перехо­ду тощо) або колективною (діяльність політичних партій, громадських організацій, релігійних громад тощо).

Розрізняють також актевні правомірні дії особи та правомірну бездіяльність. Коли особа здійснює купівлю, дарування, укладає

шлюб, звільняється з роботи, сплачує податки, то йдеться про активні дії. Коли ж виконання правової норми потребує від особи лише утриматися від вчинення певних дій (не переходити вулицю на червоне світло, не заважати правомірним діям правоохоронців тощо), то йдеться про правомірну бездіяльність.

Поведінку, у якій містяться порушення правових норм, нази­вають протиправною. Така поведінка є обов’язковим елементом правопорушення.