3. Види тлумачення.

Як ми вже зазначали, потреба в тлумаченні виникає в різних осіб і відповідно всі вони можуть його здійснювати.

Залежно від того, хто здійснює тлумачення норм права, розрізняють офіційне й неофіційне тлумачення. Офіційне тлума­чення надають органи, яким це право надано законодавчо. Таке

тлумачення & обов’язковим. При цьому в одних випадках законо­давство передбачає право державного органу самому тлумачити свої рішення, наприклад податкова адміністрація в разі потреби сама розтлумачує свої накази. В інших випадках право тлумачен­ня надається іншому органу. Так закони в нашій державі прийма­ються Верховною Радою України, а право надавати офіційне тлу­мачення конституції та законів України надано Конституційному Суду України.

Однак, крім офіційного, обов’язкового для застосування тлума­чення, існує й неофіційне. Його можуть надавати будь-які особи, однак залежно від того, хто надає таке неофіційне тлумачення, його поділяють на доктринальне (наукове), професійне (компетентне) і побутове. Побутове тлумачення — це неофіційне тлумачення, яке * дають будь-які громадяни при застосуванні ними норм права. Для того щоб дати побутове тлумачення, не потрібно мати юридичну освіту, його, сама того не помічаючи й не усвідомлюючи, що тлума­чить право, дає будь-яка людина, коли користується, дотримується чи виконує правові корми, — адже вона діє відповідно до свого ро­зуміння права. Професійне тлумачення здійснюють особи, які ма­ють відповідну юридичну освіту, досвід, певні повноваження. Саме таким є тлумачення права з боку органів юстиції, податківців, мит­ників. Навіть пояснення норми закону, яке дає вам учитель право­знавства, можна вважати професійним тлумаченням — адже вчи­тель має спеціальні знання в цій галузі й викладає так, як він розуміє певну норму права. Коли ж норму права пояснює право- знавець-науковець або ж відповідна наукова установа (інститут, університет, академія тощо), ідеться про доктринальне (наукове) тлумачення права.

Тлумачення також розрізняють за його обсягом. Унаслідок застосування різних прийомів тлумачення роблять висновок про те, як потрібно розуміти норму права. Можливе буквальне (адек­ватне), розширене або обмежене тлумачення. При буквальному тлумаченні норму права розуміють саме так, як вона записана. Коли норма права передбачає вихід на пенсію жінок при досяг­ненні віку 55 років, то цю норму розуміють саме буквально — не обмежено й не розширено. А от при тлумаченні поняття «зона від­чуження» в законі про наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції застосовується (згідно з рішенням Конституцій­ного Суду) розширене тлумачення — цією зоною вважають не ли­ше ту територію, з якої вже відселено людей (як випливає з бук­вального тлумачення), а й ту, з якої людей буде виселено в майбутньому. Можливе також обмежене тлумачення норми пра­ва, коли її розуміють дещо вужче, аніж записано в нормативному акті.

З’ясування значення норм правового акта відбувається в про­цесі їх тлумачення. Тлумачення забезпечує використання норм права відповідно до того змісту, який у них передбачив законода­вець. Для тлумачення права використовують різні прийоми.

Залежно від того, хто здійснює тлумачення, воно може бути офіційним і неофіційним, а залежно від обсягу — буквальним, об­меженим і розширеним.

Тлумачення норм права.

2. 1. Поясніть поняття тлумачення норм права.

Ж] 2. Які прийоми застосовуються при тлумаченні норм права?

3. Які види тлумачення вам відомі?

4. Порівняйте

А офіційне й неофіційне тлумачення Б буквальне, розширене й обмежене тлумачення .

5*. Висловіть думку щодо необхідності тлумачення норм права.

6*. Знайдіть приклади офіційного тлумачення норм права різними органами влади в Україні.

7. Визначте, які органи мають право здійснювати тлумачення зазна­чених нормативних актів нашої держави: Конституція України, на­каз Міністерства освіти і науки України, Закон України «Про мілі­цію», рішення Одеської обласної ради.