Тема 12. Правотворення. Систематизація законодавства

§ 35. Правотворчість і реалізація норм права

Пригадайте ознаки держави та її функції.

1. Поняття та ознаки правотворчості.

Існування держави неможливе без системи права. Однак вона не виникає сама по собі — для цього потрібна цілеспрямована дія­льність певних органів, посадових осіб. Саме на це направлена пра­вотворчість — напрям діяльності держави, пов’язаний з офіцій­ним закріпленням норм права шляхом формування приписів, їх зміни, доповнення й скасування.

Правотворчість здійснюється з метою створення системи норм, яка здатна ефективно регулювати існуючі суспільні відносини в різних сферах суспільного життя.

Правотворчість притаманна державі на всіх етапах її розвитку. При цьому правотворча діяльність, її зміст обумовлюються рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, формою державного ладу, який установлено в державі. Навряд чи могли виникнути правові норми, які належать до космічного права раніше, аніж роз­почалося освоєння людством космічного простору, не потрібні бу­ли до середини XX ст. норми, які стосуються порушень у галузі комп’ютерних технологій. Певною мірою на правотворчість впли­вають історичні традиції суспільства, менталітет населення.

Правотворчість може здійснюватися лише спеціально уповно­важеними суб’єктами. Ними є переважно державні органи, а та­кож у деяких випадках недержавні органи, які отримують для цього від держави спеціальні повноваження. Для того щоб створе­ні норми були легітимними, вони повинні створюватися відповід­но до визначених державою процедур. У процесі правотворчості можуть створюватися нові норми, скасовуватися або змінюватися існуючі.

2. Принципи правотворчості.

Правотворчість повинна здійснюватися з дотриманням певних принципів. У процесі підготовки й прийняття правових норм необ­хідне дотримання принципу науковості. Це означає, що при ство­ренні правових норм потрібно вивчати й враховувати потреби суспільства, залучати до їх розробки й експертизи правознавців- науковців, відповідні наукові та дослідницькі установи.

Водночас необхідно дотримуватися принципу професіоналіз­му. Це означає, що правотворчою діяльністю мають займатися

професіонали в різних сферах — не лише юристи, а й спеціалісти в тих галузях, які мають регулювати нормативні акти. Так, при підго­товці актів, що регулюють діяльність школи, доцільно залучити до їх розробки педагогів; при розробці актів, що стосуються залізни­ці, — спеціалістів транспорту тощо. Крім того, у більшості держав світу депутати парламенту, які здійснюють законотворчу діяль­ність, працюють на професійній основі.

Важливим принципом правотворчості є законність. Це озна­чає, що правові акти мають створюватися з урахуванням наявних у кожного органу повноважень. Так, орган місцевого самоврядуван­ня не має права приймати закони, відомчі органи повинні прийма­ти акти лише у своїй галузі. Крім того, усі акти повинні відповіда­ти конституції, а також діючим актам більш високої юридичної сили. Так, видаючи наказ, міністерство має забезпечити його відпо­відність не лише конституції, а й законам, постановам уряду й указам президента.

У сучасних державах правотворчість здійснюється з урахуван­ням принципу демократизму. Він передбачає залучення до право­творчості широкого кола організацій, установ, а також громадян і

н

Левицький

Кость

(1859-1941) Український юрист, громад­ський та державний діяч. Очолював товариство україн­ських правників (Львів). У 1918 р. очолював уряд За­хідноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) - Дер­жавний секретаріат, потім — член уряду ЗУНР в еміграції (Відень). Вивчав проблеми історії держави та права, ци­вільного права.

едержавних організацій — партій, інших об’єднань громадян тощо. ІТри прийнятті актів має враховува­тися думка більшості населення. В сучасних державах принцип де­мократизму виявляється в широко­му залученні населення держави до обговорення проектів правових ак­тів і врахуванні результатів такого обговорення при їх прийнятті.

Тісно пов’язаний із цим принци­пом і принцип гласності. Він перед­бачає можливість громадськості отримати інформацію про проекти нормативних актів, інформування про перебіг правотворчих подій. Дотримання цього принципу забез­печується публікацією проектів пра­вових актів у засобах масової інфор­мації, у мережі Інтернет.

Гуманізм є принципом, який визначає зміст правових актів. Він означає, ідо правові акти повинні гарантувати й забезпечувати захист прав і свобод людини. Саме це має

бути пріоритетом при створенні правових актів, у разі протиріччя між інтересами окремих суб’єктів або навіть держави в цілому й прав людини вибір має бути зроблений саме на користь прав лю­дини.

Іноді виокремлюють також принципи оперативності, збережен­ня національної самобутності, забезпечення зв’язку правотворчо- сті з практикою.