3. Індивідуальний акт.

Нормативні акти визначають загальні правила дії людей у певних типових ситуаціях. Однак часом виникає потреба у видан­ні актів, які конкретизують норму права для конкретної ситуації, окремо визначених осіб. Такі акти називають індивідуальними. Вони є правовими актами, їх видають державні органи в межах своєї компетенції, і в разі необхідності вони забезпечуються дер­жавою. Залежно від того, яким органом видано акт, він має певну юридичну силу.

Водночас індивідуальні акти мають суттєві відмінності від нор­мативних актів.

Нормативний правовий акт	Індивідуальний правовий акт
Запроваджує норми права	Приймається на основі нормативного акта й забезпечує застосування норм права
Має загальний характер	Має індивідуальний, конкретний характер -
Застосовується багаторазово, до невизначеної кількості випадків правовідносин	Застосовується одноразово в конкретній ситуації
Поширюється на певне коло осіб, визначених нормативним актом, кількість осіб, на яке поширюється, не визначена	Поширюється лише на чітко визначених осіб

Метою видання індивідуального акта є застосування норм, за­проваджених нормативним актом до конкретної ситуації, конкрет­ної особи. Він розрахований на одноразове застосування, більше того, у багатьох випадках дія індивідуального акта вичерпується після його застосування. Так, указ про нагородження, присвоєння звання, рішення про виділення землі виконується, але після цього акт втрачає своє значення, адже повторно його застосувати немож­

ливо. Унаслідок індивідуального правового акта породжуються, змінюються або припиняються правовідносини конкретних фізич­них або юридичних осіб.

Основним джерелом права в багатьох сучасних державах є норхмативно-гіравовий акт. Нормативно-правові акти поділяють за юридичною силою, за галузями права, до яких належать норми, що містяться в актах, за часом дії. Кожен нормативний акт має певні межі дії за часом, за територією дії та за колом осіб, на які поширюється дія акта.

Д ля регулювання правовідносин, визначення прав і обов’язків окремих осіб у конкретних ситуаціях застосовуються індивідуа­льні правові акти.

Нормативно-правовий акт, індивідуальний правовий акт.

Яі 1. Поясніть поняття нормативно-правовий акт; індивідуальний пра- вовий акт.

2. На які групи поділяють нормативно-правові акти?

3. Наведіть приклади різних видів нормативних актів.

4. Порівняйте нормативний та індивідуальний правові акти.

5. Наведіть приклади індивідуальних правових актів або знайдіть приклади таких актів у засобах масової інформації або в мережі Інтернет.

б*. Висловіть свою думку про можливість існування суспільства без індивідуальних або нормативних актів.

§ 34. Закон і підзаконний акт

Пригадайте_} на які види поділяють нормативні акти й за якими критеріями.

1. Поняття та ознаки закону.

Одним із способів класифікації нормативних актів є поділ на

закони й підзаконні акти.

Закон — нормативний акт вищої юридичної сили, який регу­лює найважливіші суспільні відносини й приймається органом законодавчої влади або референдумом. Для закону характерний ряд ознак, які відрізняють його від інших нормативних актів.

Першою ознакою закону є його прийняття референдумом або органом законодавчої влади. У більшості сучасних держав таким органом є парламент. Надання права приймати закон саме пар­ламенту — представницькому органу держави — забезпечує най­більш повне представництво інтересів усіх соціальних груп, усього

населення держави. Іноді право приймати закони може належати главі держави (зокрема, в абсолютній монархії). Відомі також ви­падки, коли парламент тимчасово делегує уряду повноваження приймати закони. Так, у 1992 р. Верховна Рада України тимчасово делегувала Кабінету Міністрів України право приймати декрети, які мали силу законів.

При цьому закони не можуть, та й не повинні, регулювати всі суспільні відносини. Характерною рисою законів є те, що вони регулюють лише найважливіші суспільні відносини.

Закон має особливе значення в системі нормативно-правових актів будь-якої держави. Адже характерною рисою закону є те, що він має вищу юридичну силу. Будь-які інші нормативно-правові акти держави повинні відповідати законам. У разі, коли інший пра­вовий акт суперечить закону, він не діятиме, підлягає скасуванню.

Закон є нормативним актом загального характеру, він установ­лює загальнообов’язкові правила поведінки, застосовується багато­разово.

Закон, як і будь-який інший нормативний акт, гарантується й, охороняється державою. В разі порушення або недотримання норм, установлених законом, до порушника можуть бути застосо­вані засоби примусу, застосовано стягнення чи покарання.

Закон приймається в особливому порядку, який називається законодавчою процедурою. В більшості держав порядок прийняття законів визначається спеціальними нормативними актами або кон­ституцією. Особливий, чітко визначений порядок визначений та­кож і для доповнення, зміни або скасування закону.

Закони за рівнем їх юридичної сили можна поділити на три