§ 33. Нормативно-правові акти

1. Види нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти займають особливе місце в правовій системі будь-якої держави, яка належить до романо-германської правової сім’ї. Саме вони визначають основні правові норми і є ос­новою правового регулювання суспільного життя.

Нормативно-правові акти завжди приймають державні органи в межах своєї компетенції або ж на референдумі. Вони мають пев­ну форму та юридичну силу, які визначають їх місце в системі нормативно-правових актів держави, а також назву. ІІри цьому види актів, які можуть приймати різні органи, як правило, визна­чаються законодавчо. В сучасній державі правовий акт повинен відповідати загальним принципам права. Обов’язковою умовою набуття правовим актом юридичної сили є його опублікування.

Ч

Більшість нормативних актів приймається з розрахунку їх по­стійної дії, вони є постійними. Однак у той же час іноді виникає

ерез значну кількість нормативно-правових актів їх поділя­ють на певні групи.

потреба в прийнятті нормативного акта, який діє лише протягом певного часу. Таким, зокрема, є закон про бюджет, який у будь-якій державі приймається, як правило, на бюджетний рік. Деякі держа­ви приймали тимчасові закони на час війни, на період ліквідації наслідків стихійного лиха, на час економічної кризи тощо.

Навряд чи потребує пояснення поділ нормативних актів за галузями права. Вони містять норми права, що належать до всіх галузей, відповідно до цього їх і поділяють.

За рівнем юридичної сили всі нормативно-правові акти поділя­ють на дві основні групи — закони й підзаконні нормативно-право­ві акти.

2. Дія нормативних актів у часі, просторі й за колом осіб.

Для кожного нормативного акта має бути визначено, де і як він діятиме. Прийнято визначати дію нормативних актів у часі, просто­рі й за колом осіб.

Дія нормативного акта в часі визначається моментом набуття актом юридичної сили, початком його дії, а також моментом при­пинення його дії. Момент набуття чинності актом, як правило, за­значається в самому акті. Акт може набувати чинності з моменту його опублікування, через певний, визначений в акті час або з пев­ної дати. Якщо час набуття чинності в акті не зазначений, то в Україні встановлено, що він набуває чинності через 10 днів після опублікування. В законодавстві багатьох держав зазначається, що акт, який не був опублікований, не має юридичної сили. Така нор­ма є і в Конституції України.

Момент припинення дії акта також може визначатися по-різно­му. В одних випадках час дії визначається вже в самому акті, тоді він припиняє свою дію в зазначений в акті момент (це стосується переважно тимчасових нормативних актів). Іноді акт скасовується тим самим органом, який його прийняв, судом чи іншим органом, якому надано таке право відповідно до законодавства.

Н

Загальним принципом, який визнається в сучасному праві де­мократичних держав, є пряма дія нормативних актів. Це означає, що дія акта поширюється лише на правовідносини, які виникли

ормативні акти залежно від напряму їх часової дії поділяють на три групи.

після набуття актом юридичної сили або ж виникли до набуття ак­том юридичної сили, але продовжуються і в подальшому, але з мо­менту, коли акт набув чинності.

Зворотна дія акта означає, що його дія поширюється і на пра­вовідносини, події, які відбулися до набуття актом чинності. На­дання акту зворотної сили в демократичних державах не допуска- (ться, якщо він запроваджує відповідальність особи або погіршує її становище, посилює відповідальність. І навпаки, актрі, які пом'як­шують чи скасовують відповідальність за загальним правилом, ма­ють зворотну силу.

Переживаюча, сила акта означає, що він продовжує діяти на правовідносини, які виникли за час його дії, навіть після його ска­сування.

Необхідно зазначити, що за загальним правилом нормативний акт має пряму дію, а надання актам зворотної та переживаючої дії має бути спеціально зазначено в акті.

У

Каразін Василь Назарович

(1773-1842) Український учений, вихо­дець із знаного старшинсько­го роду на Слобожанщині. Створив ряд ліберальних про­ектів перебудови державного управління, автор «Правил народної освіти». Засновник Харківського університету (1805).

раховуючи, що нормативний акт приймається державними органами, він діє на всій чи частині території держави. Відповідно до сучасних норм міжнародного права територією держави є тери­торія, обмежена лінією державного кордону, та повітряний простір над нею. До території держави також належить водний простір, прилеглий до території держави, — так звані територіальні води (у біль­шості сучасних держав територіаль­ними водами вважають смугу водно­го простору на відстані 12 морських миль від узбережжя). Також норма­тивні акти діють на території дипло­матичних та інших представництв в інших державах, на борту торговель­них суден і літаків, що ходять під пра­пором держави й знаходяться в пла­ванні у відкритому морі чи в повітрі, а також на військових кораблях і лі­таках, де б вони не знаходилися.

Крім того, територія, на якій діє нормативний акт, залежить від того, яким органом він прийнятий. Акти, прийняті центральними органами вла­ди — парламентом, главою держави, урядом, загальнодержавними мініс­терствами, — діють на всій території держави. Акти, прийняті місцевими органами влади, діють відповідно на

території, на яку поширюється компетенція, влада органу, що при­йняв акти. Якщо акт прийнятий органом обласного рівня, то він по­ширюється на територію відповідної області, районного — на терито­рію району тощо.

Коло осіб, на яких поширюється дія нормативного акта, визна­чається видом цього акта. Загальні акти діють щодо всіх осіб, які перебувають на відповідній території. В той же час існують спе­ціальні нормативні акти, які поширюються лише на чітко визначе­ні категорії осіб.