§ 28. Суб’єкти правовідносин

і. Поняття та види суб’єкта правовідносин.

Одним із невід’ємних елементів правовідносин є їх суб’єкти, ад­же в будь-які відносини вступають певні особи.

Пригадайте, що таке суб'єкт правовідносин.

Можна виокремити декілька ознак суб’єктів правовідносин. Будь-який учасник правовідносин повинен мати можливість брати участь у правовідносинах. Для цього він має бути відокремлений від інших, а також здатним самостійно формувати та висловлюва­ти свою волю.

Крім того, суб’єкт правовідносин повинен мати певні юридичні властивості. Для того щоб брати участь у правовідносинах, особа по­винна мати правосуб’єктність, тобто правоздатність і дієздатність.

Суб’єктами правовідносин можуть бути різні особи.

Суб’єкти

правовідносин

Фізичні ] [ Юридичні

особи і І особи

Фізичні особи — це громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Фактично учасником правовідносин може бути будь-яка людина.

Учасниками можуть бути й юридичні особи — організації, за­реєстровані в установленому порядку. Суб’єктами правовідносин

можуть бути підприємства, установи, організації, сама держава, те­риторіальні громади — міста, села, області та райони тощо. Юри­дична особа повинна мати певні ознаки, зокрема власне наймену­вання. В неї є власне відокремлене майно, рахунок у банку, печатка. Юридична особа виступає в правових відносинах від свого власно­го імені, вона може бути відповідачем і позивачем у суді.

2. Правосуб’єктність.

Правосуб’єктність — це здатність фізичних і юридичних осіб у встановленому порядку бути суб’єктами правовідносин, носія­ми суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

При цьому необхідно зазначити, іцо правосуб’єктність юридич­ної особи виявляється в її компетенції. Це поняття включає ті пра­ва й обов’язки, що має юридична особа, які необхідні їй для вико­нання своїх функцій. Для юридичної особи час виникнення й припинення правоздатності й дієздатності, як правило, збігаються, вони виникають і припиняються одночасно. При цьому від імені юридичної особи діють визначені її статутом органи.

Для фізичної особи правосуб’єктність складається з кількох складових.

)

( Правоздатність ) Дієздатність ДеліктоздатністіР)

Правоздатність — здатність особи мати юридичні права й обов’язки. Уперше це поняття було запроваджено французьким цивільним кодексом 1804 р. (так званим кодексом Наполеона). Відповідно до законодавства України, правоздатність фізичної осо­би виникає з моменту її народження і зберігається аж до смерті.

У сучасному світі не може існувати людини, яка не має пра­воздатності. Більше того, жодна людина не може навіть за влас­ним бажанням відмовитися від правоздатності. Вона невід’ємна від особи, не залежить від віку, професії, статі й інших обставин. Правоздатність не може передаватися іншим особам. Кожна лю­дина має однакову правоздатність, у принципі особа може мати будь-які права з тих, які передбачені законодавством. Однак реа­льно конкретна людина в певний момент користується лише час­тиною потенційно можливих для неї прав, але це не означає різ­ницю в рівні правоздатності. Держава також не має права позбавити особу правоздатності, однак в окремих випадках пра­воздатність особи може бути обмежена. Так, у разі скоєння право­порушення можливе обмеження права особи на свободу, права

розпоряджатися своїм майном, займати певні посади тощо. Як правило, таке обмеження є тимчасовим.

Розрізняють три види правоздатності — загальну, галузеву та спе­ціальну. Загальна правоздатність передбачає можливість фізичної чи юридичної особи брати участь у правовідносинах узагалі. Таку пра­воздатність фізична особа має з моменту народження, а юридична — з моменту реєстрації. Галузева правоздатність передбачає можли­вість участі особи в правовідносинах певної галузі права. При цьому вік, з якого особа може брати участь у правовідносинах певної галузі права, у різних галузях суттєво відрізняється. Так, учасником трудо­вих правовідносин може бути особа лише з 14 років. Спеціальна пра­воздатність визначає можливість особи брати участь у конкретному виді правовідносин, зокрема у зв’язку з набуттям певного статусу. Так, спеціальну правоздатність мають народні депутати, державні служ­бовці, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці.

Можливість особи своїми діями набувати юридичних прав і обов’язків називають дієздатністю.

Обсяг дієздатності фізичної особи суттєво залежить від її віку. Повна дієздатність в Україні настає з 18 років. Потрібно зазначити, що законодавство передбачає можливість обмеження дієздатності особи й навіть визнання особи недієздатною. Обмеження дієздат­ності передбачено у випадку, коли особа зловживає алкоголем, нар­котиками й унаслідок цього ставить себе або свою сім’ю в складне матеріальне становище. Особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок психічної хвороби не розуміє значення своїх дій або не керує ними. Рішення про обмеження дієздатності особи або визнання її недієздатною приймає суд.

Ще однією складовою правосуб’єктності є деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність. Деліктоздат­ність фізичної особи в різних галузях настає в різному віці.

Пригадайте, у якому віці особа може бути притягнута до різних видів юридичної відповідальності.