4. Рохмано-германська правова сім’я (континентальна правова система).

Другою правовою сім’єю, яка набула великого поширення у сві­ті, стала романо-германська правова сім’я. Вона утворилася на те­риторії колишньої Римської імперії на основі римського права. Ця правова система історично є найдавнішою у світі. Її розвиток про­ходив переважно на території континентальної Європи, що й дало цій системі другу назву.

Основним джерелом права в цій правовій сім’ї є нормативно- правові акти — закони й підзаконні правові акти. Також характер­ною є кодифікація права шляхом створення різних кодексів. Нині в державах, які належать до цієї правової сім’ї, створено чимало ко­дексів, що регулюють більшість правовідносин. Вищу юридичну силу в країнах цієї правової сім’ї має конституція — основний за­кон, який визначає основні засади держави. При цьому, на відміну від англосаксонської сім’ї, прецеденти не визнаються джерелом права, а суд є винятково правозастосовуючим органом, який не має права створювати нові правові норми.

У системі континентального права визнається поділ права на публічне та приватне, а також на галузі права.

При цьому в континентальному праві прийнято визначати ос­новні принципи, які взято за основу відповідної галузі права, а та­кож загальні норми, що застосовуються для оцінки правовідносин і дій їх учасників.

Нині романо-германське право діє на території більшості країн континентальної Європи — Франції, ФРН, Італії, Іспанії, Португа­лії тощо, а також в Скандинавії (Швеція, Фінляндія, Норвегія), у державах, які утворилися на території колишнього СРСР, і навіть в окремих шатах США (штат Луїзіана) та провінціях Канади (про­вінція Квебек).

5. Мусульманське право.

М усульманське право виникло в УІІ-ХП ст. в арабській держа­ві. Поява цієї правової системи безпосередньо пов’язана з виник­ненням ісламу та його поширенням. Мусульманське право базуєть­ся на ісламській релігії, тому основним джерелом мусульманського права є Коран — священна книга мусульман. Однак у Корані не­достатньо норм для того, щоб регулювати всі суспільні відносини. Крім Корану, як джерело мусульманського права використовують Сунну (священні перекази Корану), Тафсір (коментар до Корану), Іджму та Кияс (тлумачення права за аналогією). Як джерело права засто­совують також прецедент, а в ряді су­часних держав — і світські закони, прийняті державними органами.

У

Недбайло Петро Омелянович

(1907-1974)

Український учений-ираво- знавець, доктор юридичних наук, член-кореспондент АН УРСР. Працював у Львів­ському та Київському універ­ситетах. Був представником

мусульманському праві існує поділ на галузі права (цивільне, кри­мінальне, сімейне тощо), але відсутній поділ на публічне та приватне право.

С

В 1968 р. нагороджений пре­мією О ОН «За видатні до­сягнення в галузі прав люди­ни» з врученням золотої медалі ООН. Вивчав пробле­ми теорії держави та права, одним із перших вітчизня­них юристів став досліджу-

уттєвою рисою мусульманського права є поділ людей на дві категорії — правовірних та іновірців (невірних), які мають абсолютно різний правовий статус, обсяг прав і обов’язків. При цьому правовірним надавалося чима­ло пільг — звільнення від податків, привілеї при розгляді кримінальних справ. Водночас ряд цивільно-право- УРСР в комісії ООН з прав вих заборон, установлених для відно- людини, обирався її головою, син між мусульманами, не діяли, як­що одна із сторін була іновірцем.

У сімейному праві мусульманське право виходило з нерівності чоловіка та жінки, дозволяло мусульманину мати до чотирьох дружин. Правопору­шення в мусульманському праві роз­глядається не лише як порушення вати проблеми захисту прав правових норм, а і як духовний гріх. людини.

У сучасних умовах мусульманське право намагаються присто­сувати до умов сьогодення. В ньому поступово зростає роль світ­ського права, що формується державними органами окремих му­сульманських держав.

Нині до держав, що належать до мусульманської правової сім'ї, відносять Іран, Саудівську Аравію, Єгипет тощо.