§ 26. Правова система. Правова сім’я

1. Поняття «правова система».

Система права, яка виникає в державі, включає правові норми, але їх, записаних на папері, необхідно реалізувати, застосувати на практиці. Саме тому до елементів системи права, про які йшлося в попередніх параграфах, додається діяльність різних органів, котрі застосовують правові норми, захищають їх у разі потреби. Сукуп­ність системи права та засобів її реалізації на практиці, які харак­теризують рівень правового розвитку певної держави, називають правовою системою.

Правова

система

Правові

установи

Система

права

С

Система

правовідносин

удова й інша юридична практика

Р

Права, свободи й обов’язки громадян

Суб’єкти

права

еалізація права (акти застосування, тлумачення тощо)

Правова ідеологія (правосвідомість, правова культура тощо)

Отже, правова система є набагато ширшим поняттям, аніж по­няття «система права», про яку йшлося раніше. Вона включає не лише норми, а й їх застосування, реалізацію, ті органи, установи, що забезпечують застосування норм права. До поняття «правова система» включають також правову ідеологію, культуру, право­свідомість, про які йтиметься в наступному параграфі. Однак центральним елементом правової системи (і це зрозуміло із самої назви) є право.

У державі правова система забезпечує закріплення й реалізацію внутрішньої та зовнішньої політики держави за допомогою засобів права.

2. Правові сім’ї сучасності.

Правова система кожної держави є неповторною. На її розвиток і формування впливають особливості історичного розвитку держави, її політична система. Однак при всій неповторності існують певні за­гальні риси, які дають змогу визначити спільність правових систем окремих держав. Правові системи держав, які мають спільні риси, об’єднують у правові сім’ї. Правова сім’я — сукупність національних правових систем, які мають спільність в їх історичному формуванні та розвитку, структурі права, методах і формах його реалізації.

Основними критеріями визначення належності правової систе­ми до тієї чи іншої правової сім’ї є історичний шлях формування й розвитку правової системи, система джерел права, структура систе­ми права (поділ на галузі й інститути).

Нині прийнято виокремлювати декілька правових сімей. Основними з них, які визнають усі правознавці, є англосаксонська (іноді її називають сім’єю загального права) та романо-германська (або континентального права) правові сім’ї. Однак лише ними різ­номанітність правових систем не вичерпується. Чимало науковців визначають сім’ю соціалістичного права, сім’ю мусульманського права. Іноді виокремлюють також релігійно-общинну сім’ю. Дехто визначає скандинавську, латиноамериканську (дві останні біль­шість правознавців уважає різновидом континентальної системи), далекосхідну, індуську правові сім’ї.

3. Англосаксонська правова сім’я (система загального права).

Англосаксонська правова сім’я виникла багато років тому в Англії. Завдяки величезній Британській імперії, яка «експортува­ла» правову систему з метрополії до колоній та залежних терито­рій, вона отримала широке поширення в усьому світі.

Для цієї правової сім’ї характерним є те, що основним джерелом права в ній визнається судовий прецедент — рішення суду в конкрет­ній справі. При цьому суд у країнах, що належать до англосаксонської правової сім’ї!, не лише застосовує норми права, а сам створює їх. Суд­дя має право тлумачити норми права. Він, порівняно з іншими право­вими системами, має набагато більшу свободу в прийнятті рішення. В державах, які належать до англосаксонської правової сім’ї, іноді кажуть, що правова норма мертва доти, доки її не застосує суд. Водно­час треба зазначити, що останнім часом у державах цієї сім’ї спостері­гається тенденція поступового збільшення ролі нормативно-правових актів, їх поширення на більш широке коло правовідносин.

Другою суттєвою особливістю цієї правової сім’ї є традиційна відсутність чіткого поділу права на галузі й інститути, на публічне та приватне право. Крім того, норми права в англосаксонській

системі більш конкретні — адже вони народжуються внаслідок роз­гляду судами конкретних ситуацій, справ, направлені на їх вирі­шення, а не на формулювання загальновживаного, універсального правила «на майбутнє».

Для англосаксонської правової сім’ї також характерним є наяв­ність двох складових права, які історично склалися, — загального права та права справедливості. Загальне право формувалося на ос­нові рішень королівських судів, тепер продовжує діяти у сфері кри­мінальних і цивільних відносин, договірного права. Право справед­ливості утворилося на основі рішень суду канцлера, зокрема у випадках, коли особа зверталася з оскарженням рішення нижчого суду. Нині суди справедливості розглядають справи щодо нерухо­мості, банкрутства тощо. При цьому в сучасних умовах межа між правом справедливості й загальним правом поступово зникає.

Ще однією особливістю цієї правової сім’ї є надзвичайне значен­ня, що надається процесуальному праву, порівняно з матеріальним.

До держав англосаксонської правової системи належать, крім Великої Британії, також США, Ірландія, Індія, Судан, Канада. При цьому в різних державах система має суттєві особливості.