3. Структура норм права.

Норма права є елементом системи права, однак у той же час во­на має власну структуру. Традиційно вважається, що норма права включає три основні елементи.

Гіпотеза — це елемент норми права, який указує на життєві обставини, за наявності або відсутності яких настає дія відповід­ної норми права. При цьому залежно від кількості обставин, які є умовою дії норми, розрізняють прості норми (указує лише на одну обставину, що є умовою дії норми, — дитиною є фізична особа, яка не досягла 18 років, — єдиною умовою дії норми є недосягнення особою 18 років), складні (містять дві чи більше обставин — Прези­дентом України може бути обрано особу, яка є громадянином України, досягнула 35 років, проживає на території України не менше 10 років і володіє державною мовою, — містить чотири об­ставини) та альтернативні (коли норма набуває чинності за наяв­ності однієї з кількох передбачених обставин).

Диспозиція — це елемент норми права, який указує на те, як мають діяти учасники правовідносин за наявності умов, передба­чених гіпотезою. Саме диспозиція визначає суб’єктів, на яких по­ширюється дія норми, визначає зміст юридичних обов’язків і суб’єктивних прав учасників правовідносин. При цьому диспо­зиція може містити або вимогу (опис) належної поведінки, або, навпаки, — заборону певних дій.

За ступенем визначеності прав і обов’язків суб’єктів диспозиція може бути визначеною (чітко й вичерпно зазначено про обсяги прав та обов’язків учасників, визначена належна поведінка учасників право­відносин), відносно визначеною (визначено певні межі поведінки учасників правовідносин, але не визначено цю поведінку однозначно, існують варіанти дій у зазначених межах), альтернативною (коли пе­редбачено декілька чітко визначених варіантів дій учасників).

За способом викладу змісту диспозиція може бути пряма, або проста (вона містить чітку вказівку на належний або заборонений варіант дій), описова (коли дії не лише вказано, а й докладно описа­но, зазначені істотні ознаки цієї поведінки), відсильна (коли, вказу­ючи на варіант дій, міститься посилання на іншу норму цього ж ак­та), бланкетну (у диспозиції міститься посилання не на конкретну норму, а на певні нормативні акти — Правила дорожнього руху, Правила пожежної безпеки тощо).

Санкція — це елемент норми, який передбачає засоби приму­сового впливу держави в разі невиконання чи порушення норми. Санкція має забезпечити реалізацію правил, установлених диспо­зицією, указує на негативне ставлення суспільства до правопору­шення, забезпечує відновлення порушених прав, покарання вин­них у порушенні чи невиконанні норм. Треба зазначити, що санкція діє лише тоді, коли допущено порушення вимог диспозиції, в іншому випадку вона є «сплячою», не функціонує.

Залежно від ступеня визначеності санкції можуть бути абсо­лютно визначеними (санкція за порушення визначена абсолютно чітко та безальтернативно), відносно визначеними (санкція передба­чена у вигляді мінімальної та максимальної межі покарання) та альтернативними (передбачено кілька варіантів санкцій, які мо­жуть бути застосовані).

За сферою застосування розрізняють конституційно-правові, кримінальні, цивільно-правові, адміністративно-правові санкції.

За складом санкції можуть бути прості (передбачають одну міру державного впливу в разі порушення) та складні (передбача­ється декілька заходів державного впливу на порушника законо­давства).

За призначенням санкції можуть бути охоронні (передбачають покарання винних у скоєнні правопорушень), відновлювальні (ни­ми передбачено заходи, що вживатимуть для поновлення стану, який був до правопорушення), попереджувальні (направлені на недопущення правопорушень шляхом застосування певних профі­лактичних заходів).

Санкції за скоєння правопорушення можуть впливати на по­рушника різними засобами. Залежно від того, на що спрямовані санкції, їх поділяють на особисті (позбавляють порушника певних його прав — права на свободу, права обіймати певні посади тощо) та майнові (передбачають для порушника матеріальні втрати — конфіскація майна, штраф тощо).

При цьому необхідно зазначити, що ця трьохелементна струк­тура норми є лише ідеальною умовною конструкцією, більша час­тина правових норм у реальних правових актах не має повної структури, а включає переважно тільки два з трьох елементів.

П очатковим елементом системи права є норма права. Вона містить правило поведінки, яке встановлене й охороняється дер­жавою. Структура норми права може включати три елементи — гі­потезу, диспозицію, санкцію. У багатьох випадках норма права має неповну структуру — лише два елементи.

Норма права, диспозиція, гіпотеза, санкція.

2. 1 • Поясніть поняття норма права, диспозиція, гіпотеза, санкція.

ЕШ 2. Наведіть приклади норм права, з якими вам доводилося мати справу в житті.

З*. У наведених прикладах визначте елементи структури права.

4. Які види диспозиції, гіпотези й санкції вам відомі?

5*. Наведіть приклади норм права, до яких належать гіпотеза, диспо­зиція, санкції різних видів.