4. Припинення громадянства.

У житті можуть виникати ситуації, коли людина втрачає своє громадянство. В більшості держав визнається право людини зміни­ти громадянство, вийти з громадянства, яке вона має. Існує декіль­ка способів припинення громадянства.

Найпростіший і найдемократичніший спосіб припинення гро­мадянства — коли людина сама приймає рішення про зміну свого громадянства, вихід із громадянства, яке в неї Є; Вихід із грома­дянства відбувається згідно із заявою людини. При цьому причини можуть бути різні — політичні, сімейні, економічні. В більшості держав законодавство визначає відповідні процедури — необхід­ність звернення до державного органу — суду, органів внутрішніх справ, інших органів державної виконавчої влади.

Законодавство багатьох держав також передбачає випадки, коли особа, хоча й не подає власної заяви про вихід із громадянства, але вчиняє дії, які призводять до автоматичної втрати громадянства. В більшості держав громадянство втрачається, якщо людина вступи­ла на військову службу, на службу в поліцію іншої держави. У держа­вах, що не визнають подвійного громадянства, підставою для втрати громадянства є добровільне набуття громадянства іншої держави.

У деяких державах передбачена також можливість позбавлення громадянства. В цьому випадку позбавлення громадянства відбува­ється як покарання за ті чи інші дії людини. Така можливість передба­чена законодавством ФРН, СІНА, Іспанії. Однак у більшості держав світу (Україна в їх числі) позбавлення громадянства не передбачене, уважається порушенням права людини на громадянство.

5. Апатриди й біпатриди.

При визначенні громадянства іноді виникають не зовсім звичні ситуації — особа може отримати право на громадянство одразу двох держав, тобто стати біпатридом.

Висловіть припущення, у яких ситуаціях можлива поява осіб, які мають подвійне громадянство.

Більшість держав світу нині не визнають подвійного грома­дянства, передбачають у своєму законодавстві запобіжні механізми для недопущення можливості його виникнення. Однак законодав­ство ФРН, Ізраїлю, Панами й деяких інших держав передбачає можливість подвійного громадянства.

Іноді людина внаслідок життєвих обставин залишається поза громадянством усіх держав, тобто стає особою без громадянства — апатридом.

Сучасне міжнародне право виходить із необхідності уникати випадків появи апатридів, зокрема для цього передбачають непри­пустимість втрати чи виходу з громадянства, якщо особа не набуде іншого громадянства; діти, батьки яких не мають громадянства в більшості держав, отримують громадянство за прицигюм ґрунту.

Пригадайте, що означає цей принцип.

Отже, тенденція сучасного законодавства більшості держав сві­ту й міжнародно-правових актів — зменшення можливостей випад­ків появи біпатридів та апатридів.

6. Іноземці.

Як правило, у кожній державі живуть не тільки особи, які ма­ють її громадянство. Тут можуть перебувати громадяни інших країн — іноземні громадяни, а також особи без громадянства — ті, хто не можуть підтвердити свою належність до громадянства жод­ної з країн. Чим відрізняється їхнє правове становище від правово­го становища громадян?

Сучасне законодавство більшості держав визначає, що іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території держави на законних підставах (тобто перетнули кордон легально, отримали в разі потреби — дозвіл на перебування на території держави — візу й перебувають на території держави відповідно до встановлених нею правил), користуються тими самими правами й свободами, що й громадяни цієї держави. Винятки встановлюються, як правило, конституцією й законами держави перебування. В більшості дер­жав іноземцям, наприклад, гарантовані права на життя й свободу, на освіту й охорону здоров’я, на власність (хоча іноді з певними об­меженнями). Однак іноземці не мають права брати участь в управ­лінні державою — обирати й бути обраними до органів державної влади, бути державними службовцями, на них не поширюється вій­ськовий обов’язок тощо. В той же час іноземці, так само як і грома­дяни, зобов’язані виконувати вимоги конституції й закони держави перебування, сплачувати податки, у разі скоєння правопорушень їх притягають до відповідальності (окремі винятки стосуються осіб, які мають дипломатичний статус і відповідно так званий диплома­тичний імунітет).

Із Закону України «Про громадянство України» Стаття 7. Набуття громадянства України за наро­дженням

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її наро­дження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без грома­дянства, які на законних підставах проживають на території | України, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі І (знайда), є громадянином України.

Стаття 8. Набуття громадянства України за територіаль­ним походженням

Особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно прожива­ли до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України, відповідно до статті 5 Закону України «Про право- наступництво України», а також на інших територіях, що вхо­дили до складу Української Народної Республіки, Західно­української Народної Республіки, Української держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпат­ської України, Української Радянської Соціалістичної Рес- | публіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її ді­ти реєструються громадянами України.

Стаття 9. Прийняття до громадянства України Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

II) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2. зобов’язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві. Особи, які є іно­земцями, мають взяти зобов’язання припинити іноземне гро­мадянство і подати документ про це, виданий уповноважени­ми органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, про­тягом року з моменту прийняття їх до громадянства України;

3. безперервне проживання на законних підставах на терито­рії України протягом останніх п’яти років. Ця умова не поширю­ється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України

терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на за­конних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України по­над два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті;

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

15) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6. наявність законних джерел існування. Ця умова не по­ширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Стаття 19. Втрата громадянства України Громадянство України втрачається:

якщо громадянин України після досягнення ним повноліт­тя добровільно набув громадянство іншої держави; якщо іно­земець набув громадянство України і не подав у порядку, пе­редбаченому частиною п’ятою статті 8, пунктом 2 частини

І другої статті 9 та частиною другою статті 10 цього закону, до­кумент про припинення іноземного громадянства або деклара­цію про відмову від нього;

3. якщо іноземець набув громадянство України і скорис­тався правами або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

4. якщо особа набула громадянство України на підставі статті 9 цього закону внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

5. якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

До людини в різних ситуаціях можуть застосовуватися понят­тя людина₉ індивіду особистість, особа, громадянин.

Громадянство є важливою юридичною категорією, що визна­чає правовий зв’язок між державою і людиною.

У законодавстві більшості держав визначено різні шляхи на­буття громадянства, основними серед них є філіація, натураліза­ція, оптація тощо. Громадянин має право змінити своє громадян­ство. Людина може вийти з громадянства, утратити його в разі скоєння ним передбачених законодавством дій. В окремих держа­вах передбачено процедуру позбавлення громадянства.

Людина, індивід, особистість, особа, громадянин, грома­дянство, апатрид, біпатрид.

1. Поясніть поняття людина, індивід, особистість, особа, громадя- 7т' нин, громадянство, апатрид, біпатрид.

“ " 2. Які існують шляхи набуття громадянства?

2. Назвіть шляхи втрати громадянства.

3. Порівняйте

А громадянство й підданство

Б поняття людина, індивід, громадянин, особа, особистість

В філіацію, оптацію, натуралізацію

Г вихід із громадянства, утрату громадянства й позбавлення громадянства

Д правовий статус громадян та іноземців, які перебувають на території держави на законних підставах

5*. Виходячи з правового змісту громадянства, проаналізуйте мож­ливі позитивні й негативні наслідки подвійного громадянства для держави й окремої особи.

6*. Визначте, у яких із зазначених випадків особи мають право на українське громадянство. Для відповідей використайте ма­теріал параграфа та витяги із Закону України «Про громадянство України»:

а) батьки дитини є громадянами України, але на момент її на­родження постійно живуть у США;

б) батько дитини — громадянин ФРН, мати — громадянка України, постійно живуть у Польщі;

в) дівчина, громадянка України, одружилася з громадянином Єгипту й виїхала з ним на проживання на його батьківщину;

г) офіцер, уродженець Одеси, у 1991 р. служив на Далекому Сході і у 2001 р_м вийшовши на пенсію, подав заяву про на­дання йому українського громадянства;

д) громадянка України виїхала до Франції й поступила на службу в поліцію Парижа;

е) біля пологового будинку в м. Донецьку знайдено дитину, вік якої приблизно тиждень. Батьків її встановити не вдалося.