4. Місцеві органи виконавчої влади.

Для забезпечення виконавчих функцій на місцях створюють ор­гани державної виконавчої влади. Місцеві органи державної виконав­

чої влади створюють, як правило, на регіональному (область, штат, земля, провінція тощо) та місцевому (район, префектура тощо) рів­нях. Ці органи мають забезпечити виконання на відповідній території загальнодержавних програм, вирішення найважливіших проблем відповідних територій, а також у багатьох випадках нагляд за дотри­манням законності в діяльності органів місцевого самоврядування.

Функції місцевої державної виконавчої влади в різних держа­вах виконують різні органи. У Франції, наприклад, у колену адмі­ністративно-територіальну одиницю призначають префекта або субпрефекта, який очолює виконавчу владу на відповідній терито­рії, при цьому ця посада — не виборна, а саме призначувана цент­ральними органами. Традиційним є створення на місцях органів різних міністерств, які забезпечують і контролюють виконання функцій держави на відповідній території в певній сфері.

В Україні органами державної виконавчої влади на місцях є облас­ні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністра­ції. їх повноваження визначає Закон України «ГІро місцеві державні адміністрації». Голів місцевих державних адміністрацій призначає Президент України за поданням Кабінету Міністрів України.

Виконавча влада забезпечує виконання законів та інших нор­мативних актів і є необхідною складовою системи поділу держав­ної влади. До органів виконавчої влади належить уряд, міністер­ства й інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевої виконавчої влади.

У більшості держав існує посада глави держави, яка може або входити до складу виконавчої влади, або ж перебувати поза гілка­ми влади. Главою держави найчастіше є монарх або президент.

Порядок обрання (призначення) глави держави, формування органів виконавчої влади визначається конституцією або іншими законами.

терства

Виконавча влада, уряд, глава держави, імпічмент, мініс-

9 1. Поясніть поняття виконавча влада, уряд, глава держави, імпіч­

мент.

2. Назвіть основні функції виконавчої влади.

3. Які способи формування органів виконавчої влади вам відомі?

4. Наведіть приклади органів, які належать до різних видів органів виконавчої влади.

5. Ознайомтеся з текстом Конституції України та визначте

А порядок формування та припинення повноважень уряду

України

Б вимоги до кандидатів на посаду Президента України, порядок його обрання та дострокового припинення його повноважень

6*. Висловіть свою точку зору щодо доцільності запровадження про­цедури імпічменту й інших підстав дострокового припинення пов­новажень глави держави.

7*. Знайдіть інформацію про перелік міністерств в Україні й висловіть свою думку щодо доцільності скорочення чи доповнення цього переліку.

§ 17. Місцеве самоврядування

1. Поняття «місцеве самоврядування».

У повсякденному житті кожному з нас навряд чи доводиться звертатися за допомогою до президента, парламенту чи уряду. Більшість питань, з якими стикається громадянин у своєму житті, стосуються місцевих проблем: припинено подачу води чи відклю­чено опалення, постало питання ремонту будинку або споруджен­ня дитячого майданчика, необхідно відкрити новий маршрут авто­буса чи змінити режим роботи магазину — усі ці питання навряд чи мають вирішувати центральні органи влади. Саме тому для кожно­го з нас надзвичайно важливою є діяльність місцевого самовряду­вання — політико-правового інституту народовладдя, через який здійснюється управління місцевими справами в адміністративно- територіальних одиницях шляхом самоорганізації жителів за згодою та підтримкою держави.

В итоки місцевого самоврядування можна знайти в епосі Серед­ньовіччя. Класичним прикладом його в той час можна вважати Ки­ївське та Новгородське віче, які вирішували найважливіші питання життя цих давньоруських міст. У подальшому місцеве самовряду­вання набуло в Європі форми магдебурзького права.

І. Білібін. Суд за часів «Руської правди»

Сучасна теорія місцевого самоврядування сформувалася в Єв­ропі у ХУІІІ-ХІХ ст. Воно є природним правом громади й місцево­го населення.

Місцеве самоврядування є правом кожно­го громадянина, воно закріплюється в кон­ституції та інших законах держави, є формою реалізації народного суверенітету, формою народовладдя. Для багатьох держав, серед них і Україна, місцеве самоврядування мож­на вважати також однією із засад конститу­ційного ладу.

Н

Пам’ятник магдебурзькому праву. м. Київ

а сучасному етапі одним із найважливі­ших документів у цій галузі є Європейська хартія місцевого самоврядування, яка містить сучасне розуміння правового інституту. Вона була підписана в Страсбурзі 15 жовтня 1985 р. та ратифікована Україною 15 липня 1997 р. В Україні основні принципи місцевого само­врядування закріплено в Конституції України.

Порівняйте норми Європейської хартії місцевого самоврядування й Конституції України та визначте, якою мірою норми Основного Закону України відповідають міжнародним нормам.

З Європейської хартії місцевого самоврядування Стаття З

1. Місцеве самоврядування означає право і спромож­ність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою су­спільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

2. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати під­звітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.

З Конституції України

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом тери­торіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України...

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною гро­мадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо,

так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

2. Принципи побудови місцевого самоврядування.

Основні вимоги до побудови місцевого самоврядування міс­тяться в Європейській хартії місцевого самоврядування. Пе­редбачено, що права місцевого самоврядування повинні бути закріплені в конституції та законах. Обов’язковою умовою є формування органів місцевого самоврядування шляхом прове­дення прямих виборів, у яких беруть участь мешканці відповід­ної громади.

Органи місцевого самоврядування повинні мати чітко визначе­ні повноваження. При цьому передбачається, що вони можуть мати як власні, закріплені за ними права, так і делеговані органами дер­жавної влади.

Міжнародно-правові стандарти не виключають можливості ад­міністративного контролю та нагляду за органами місцевого само­врядування з боку представників або органів, створених централь­ною владою (представників глави держави, префектів, глав адміністрацій тощо). Однак цей нагляд і контроль повинні бути врегульовані законом і не зачіпати власні повноваження органу місцевого самоврядування.

Обов’язковою умовою діяльності органів місцевого самовряду­вання є забезпечення для неї відповідної матеріальної й фінансової основи. Для цього законодавчо визначають джерела фінансування місцевого самоврядування — певні податки, які повністю або част­ково надходять до місцевих бюджетів. Так, наприклад, в Україні са­ме до місцевого бюджету надходить податок на доходи фізичних осіб, існують також місцеві податки. Крім того, органи місцевого самоврядування, як правило, наділяють правом розпоряджатися комунальною власністю — землею, нерухомістю, іншим майном, яке належить територіальній громаді.

Іноді органи державної влади делегують (передають) органам місцевого самоврядування свої окремі повноваження. Так, на­приклад, облік військовозобов’язаних (функція органів держав­ного військового управління) у сільській місцевості виконують сільські ради — це делегована їм функція. Принципи місцевого самоврядування передбачають, що в цьому випадку державні орга­ни мають не лише делегувати ці функції (закріпивши делегування в законодавстві), а й компенсувати витрати органу місцевого са­моврядування на здійснення цих функцій.