3. Центральні органи виконавчої влади. Міністерство.

Якщо належність глави держави до виконавчої влади викликає су­перечки і в різних державах сприймається неоднаково, то уряд, без­умовно, є центральним органом у системі виконавчої влади. Навіть ті, хто нічого не знають про право, напевно, чули поняття «уряд». У свідо­мості більшості людей уряд — це люди, які керують державою. Уряд — це вищий колегіальний орган загальної компетенції виконавчої влади держави. Найчастіше цей орган має назви — «кабінет міністрів» чи «рада міністрів». У більшості демократичних держав формування уря­ду здійснюється відповідно або з урахуванням результатів парламент­ських або президентських виборів (залежно від форми правління).

Широкого поширення набула практика формування уряду пар­ламентом. При цьому найчастіше застосовується так звана англо­саксонська модель формування уряду. Вона передбачає, що уряд очолює лідер партії, яка виборола перемогу на парламентських ви­борах, отримала більшість у парламенті. Звичайно, іноді йдеться не про лідера окремої партії, а лідера виборчого блоку або ж коаліції, яка склалася в парламенті вже після виборів і пропонує свою кан­дидатуру для призначення на посаду керівника уряду. Формально такий глава уряду має бути призначений главою держави — прези­дентом або монархом. Так, на батьківщині цього способу форму­вання уряду — у Великій Британії — лідер парламентської більшос­ті отримує від монарха доручення щодо формування уряду та розробки програми його дій. При цьому призначення глави уряду та його міністрів — справа глави держави. Крім того, для цієї моде­лі виконавчої влади характерним є те, що до складу уряду входять лише міністри. У багатьох державах передбачається, що міністром

призначається особа, яка є депутатом парламенту, при цьому він зберігає свій депутатський мандат. Саме так створюється уряд у Великій Британії, Індії, Новій Зеландії, Малайзії, Канаді тощо.

В інших державах формування уряду здійснюється безпосеред­ньо парламентом, глава уряду та його члени обираються парламента­рями, вони повинні отримати підтримку більшості депутатів. У де­яких державах формально пропозицію щодо кандидатури керівника уряду вносить глава держави. Саме така процедура передбачена за­конодавством ФРН, Японії, Швеції тощо і називається континен­тальною системою (або моделлю) формування уряду. Для початку роботи, набуття повноважень уряд повинен отримати підтримку парламенту — так званий вотум довіри, тобто підтримку складу та програми уряду. Як правило, для цього встановлюється певний строк, протягом якого має бути прийнято рішення про схвалення запропонованих кандидатур і програми або ж їх відхилення. До скла­ду уряду можуть входити не лише міністри, а й керівники інших центральних органів виконавчої влади. Для континентальної системи характерна вимога несумісності — член уряду не може займати будь-які інші посади, не має права на представницький мандат, бути депутатом парламенту.

Основним центральним органом виконавчої влади в більшості держав є міністерства. Міністерства (від латин, тіпізіегіит — служба, посада) — галузеві органи центральної державної виконавчої влади, які формують і реалізують державну політику у відповідній сфері суспільного життя. Кількість міністерств у різних державах може суттєво відрізнятися, питання створення міністерств, їх кількість ви­значається урядом, парламентом або главою держави. Всі мі­ністерства поділяють на два основні типи — галузеві та функціональ­ні. До галузевих міністерств належать ті, основним призначенням яких є керівництво й координація діяльності в певній галузі суспіль­ного життя. Так, в Україні до таких міністерств можна віднести міністерства освіти і науки, охорони здоров’я, внутрішніх справ, ву­гільної промисловості. В той же час функціональні міністерства пра­цюють не в окремій галузі, а забезпечують роботу всього господарства держави. Такими є, зокрема, міністерства економіки, фінансів тощо.

Назва «міністерство» є найбільш поширеною, однак в окремих державах аналогічні органи мають інші назви. Так, у СІП А їх нази­вають департаментами, у Великій Британії ряд міністерств мають власні назви — аналогом міністерства фінансів є казначейство, морського міністерства — адміралтейство тощо.