
- •Розв’язання юридичних задач і ситуацій
- •Аналіз нормативних актів
- •Порівняння юридичних понять і явищ
- •Тема 1. Виникнення держави і права § 1. Влада і суспільство в додержавний період
- •Регулювання людських відносин у первісному суспільстві.
- •Причини виникнення держави і права.
- •§ 2. Походження держави
- •Патріархальна теорія.
- •Договірна та психологічна теорії.
- •Теорія насильства.
- •Соціально-економічна теорія.
- •Патримоніальна, органічна й космічна теорії.
- •Східний та західний шляхи походження держави і права.
- •§ 3. Типологія держави
- •Історичні типи держави.
- •Цивілізаційний підхід.
- •Тема 2. Поняття, ознаки і сутність держави
- •§ 4„ Характеристика ознак держави
- •1. Поняття «держава».
- •Ярослав Мудрий
- •Ознаки держави.
- •Суверенітет.
- •§ 5. Функції держави
- •Поняття «функції держави».
- •Класифікація функцій держави.
- •Форми і методи здійснення функцій держави.
- •Сутність держави.
- •Тема 3. Державний лад
- •§ 6. Форма держави. Форма державного правління
- •Поняття «форма держави».
- •Поняття «форма правління».
- •Види форми правління.
- •§ 7. Форми державного устрою
- •1. Поняття «державний устрій».
- •2. Унітарна держава.
- •Складна держава. Федерація.
- •Конфедерація та імперія.
- •Автономія.
- •Поняття «державно-політичний режим».
- •Д Розрізняють два основних типи державно-політичного режиму — демократичний й антидемократичний. Емократичний режим.
- •Антидемократичний режим.
- •Практичне заняття 1 «Визначаємо форму держави»
- •Завдання для практичної роботи
- •Готуємося до тематичного оцінювання Підсумкові запитання та завдання до тем 1 -з
- •6. Запропоновані поняття вмістіть у відповідні стовпчики таблиці
- •Тема 4. Народовладдя
- •§10. Народовладдя
- •Поняття «народовладдя» та «народне волевиявлення».
- •Безпосереднє народовладдя (демократія).
- •Представницьке народовладдя (демократія).
- •Поняття «референдум».
- •Види референдумів.
- •Порядок призначення та проведення референдумів в Україні.
- •§11. Вибори
- •Поняття «вибори».
- •Види виборів.
- •Принципи виборчого права.
- •§12. Виборче право. Виборчий процес
- •Виборче право.
- •Виборчі цензи.
- •Виборчий процес.
- •Етапи виборчого процесу
- •Поняття та види виборчих систем.
- •Мажоритарна виборча система.
- •Пропорційна виборча система.
- •Змішана виборча система.
- •Тема 5. Органи державної влади й місцевого самоврядування
- •§ 14. Державна влада. Державний апарат
- •Механізм держави.
- •Державний апарат.
- •Державні органи та їх класифікація.
- •§ 15. Органи законодавчої влади
- •Класифікація парламентів.
- •Повноваження парламентів.
- •§ 16. Органи виконавчої влади
- •Поняття та органи виконавчої влади.
- •Глава держави.
- •Центральні органи виконавчої влади. Міністерство.
- •Місцеві органи виконавчої влади.
- •9 1. Поясніть поняття виконавча влада, уряд, глава держави, імпіч
- •Які способи формування органів виконавчої влади вам відомі?
- •§ 17. Місцеве самоврядування
- •Поняття «місцеве самоврядування».
- •Основні моделі самоврядування.
- •Юрисдикція судів.
- •Участь представників народу в судовому розгляді.
- •Правоохоронні органи.
- •Тема 6, держава, особа, суспільство
- •§ 19. Громадянство.
- •Людина, індивід, особистість, особа.
- •Поняття «громадянство».
- •Набуття громадянства.
- •Припинення громадянства.
- •Апатриди й біпатриди.
- •Іноземці.
- •§ 20. Політична система суспільства
- •Політичні відносини.
- •Поняття «політична система суспільства».
- •Елементи політичної системи.
- •Підсумкові запитання та завдання до тем 4-6
- •II розділ теорія права
- •§ 21. Соціальні норми
- •Поняття та ознаки соціальних норм.
- •Види соціальних норм.
- •§ 22. Право
- •Поняття й походження права.
- •Ознаки права.
- •Право як особливий вид соціальних норм.
- •Суб’єктивне та об’єктивне право.
- •§ 23. Функціїта принципи права
- •Поняття «функції права».
- •Загальносоціальні функції права.
- •Спеціально-юридичні функції права.
- •Василенко Микола Прокопович
- •Функції права, регулятивна функція, охоронна функція.
- •Тема 8. Система права
- •§ 24. Система права
- •Поняття та елементи системи права.
- •Галузі права.
- •Публічне та приватне право.
- •Підгалузь та інститут права.
- •§ 25. Норма права
- •Поняття «норма права».
- •Види норм права.
- •Структура норм права.
- •§ 26. Правова система. Правова сім’я
- •Поняття «правова система».
- •Правові сім’ї сучасності.
- •Англосаксонська правова сім’я (система загального права).
- •Рохмано-германська правова сім’я (континентальна правова система).
- •Мусульманське право.
- •Соціалістичне право.
- •Тема 9. Правовідносини. Правосвідомість
- •§ 27. Правові відносини
- •2. Види правовідносин.
- •Структура правовідносин.
- •§ 28. Суб’єкти правовідносин
- •Правосуб’єктність.
- •Юридичні факти.
- •§ 29. Правосвідомість
- •Поняття та види правосвідомості.
- •Структура правосвідомості.
- •Правова культура.
- •Тема 10. Форми права. Джерела права
- •Поняття форми та джерела права.
- •Правовий звичай.
- •Правовий прецедент.
- •Нормативний договір.
- •Нормативно-правовий акт.
- •Міжнародні договори та порядок їх укладання.
- •Тема 11. Право і закон § 32. Законодавство
- •Поняття «законодавство».
- •Співвідношення системи права та системи законодавства.
- •Структура законодавства.
- •§ 33. Нормативно-правові акти
- •Види нормативно-правових актів.
- •Дія нормативних актів у часі, просторі й за колом осіб.
- •Індивідуальний акт.
- •§ 34. Закон і підзаконний акт
- •Поняття та ознаки закону.
- •Поняття та особливості правового статусу конституції.,
- •Види конституцій.
- •Конституційні й поточні закони.
- •Підзаконні нормативно-правові акти.
- •Тема 12. Правотворення. Систематизація законодавства
- •§ 35. Правотворчість і реалізація норм права
- •Поняття та ознаки правотворчості.
- •Принципи правотворчості.
- •Етапи правотворчої діяльності.
- •§ 36. Реалізація орава
- •Правозастосування.
- •Правозастосовний акт.
- •§ 37. Тлумачення норм права
- •Поняття «тлумачення норм права».
- •З’ясування норм права.
- •Види тлумачення.
- •§ 38. Систематизація законодавства
- •Поняття «систематизація».
- •Інкорпорація та її види.
- •Консолідація.
- •Кодифікація.
- •Тема 13, правомірна поведінка і правопорушення
- •§ 39. Правова поведінка
- •Правомірна й протиправна поведінка.
- •3. Види правомірної поведінки.
- •Поняття та ознаки правопорушення.
- •Види правопорушень.
- •Поняття «склад правопорушення».
- •Тема 14. Юридична відповідальність § 42. Юридична відповідальність
- •Принципи юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •§ 43. Основи юридичної відповідальності
- •Конституційні основи юридичної відповідальності особи.
- •Презумпція невинуватості.
- •Обставини, що виключають юридичну відповідальність.
- •Тема 15. Законність і правопорядок § 44. Законність і правопорядок
- •Громадський порядок, правопорядок і дисципліна.
- •Підсумкові запитання та завдання до тем 13-15
Центральні органи виконавчої влади. Міністерство.
Якщо належність глави держави до виконавчої влади викликає суперечки і в різних державах сприймається неоднаково, то уряд, безумовно, є центральним органом у системі виконавчої влади. Навіть ті, хто нічого не знають про право, напевно, чули поняття «уряд». У свідомості більшості людей уряд — це люди, які керують державою. Уряд — це вищий колегіальний орган загальної компетенції виконавчої влади держави. Найчастіше цей орган має назви — «кабінет міністрів» чи «рада міністрів». У більшості демократичних держав формування уряду здійснюється відповідно або з урахуванням результатів парламентських або президентських виборів (залежно від форми правління).
Широкого поширення набула практика формування уряду парламентом. При цьому найчастіше застосовується так звана англосаксонська модель формування уряду. Вона передбачає, що уряд очолює лідер партії, яка виборола перемогу на парламентських виборах, отримала більшість у парламенті. Звичайно, іноді йдеться не про лідера окремої партії, а лідера виборчого блоку або ж коаліції, яка склалася в парламенті вже після виборів і пропонує свою кандидатуру для призначення на посаду керівника уряду. Формально такий глава уряду має бути призначений главою держави — президентом або монархом. Так, на батьківщині цього способу формування уряду — у Великій Британії — лідер парламентської більшості отримує від монарха доручення щодо формування уряду та розробки програми його дій. При цьому призначення глави уряду та його міністрів — справа глави держави. Крім того, для цієї моделі виконавчої влади характерним є те, що до складу уряду входять лише міністри. У багатьох державах передбачається, що міністром
призначається особа, яка є депутатом парламенту, при цьому він зберігає свій депутатський мандат. Саме так створюється уряд у Великій Британії, Індії, Новій Зеландії, Малайзії, Канаді тощо.
В інших державах формування уряду здійснюється безпосередньо парламентом, глава уряду та його члени обираються парламентарями, вони повинні отримати підтримку більшості депутатів. У деяких державах формально пропозицію щодо кандидатури керівника уряду вносить глава держави. Саме така процедура передбачена законодавством ФРН, Японії, Швеції тощо і називається континентальною системою (або моделлю) формування уряду. Для початку роботи, набуття повноважень уряд повинен отримати підтримку парламенту — так званий вотум довіри, тобто підтримку складу та програми уряду. Як правило, для цього встановлюється певний строк, протягом якого має бути прийнято рішення про схвалення запропонованих кандидатур і програми або ж їх відхилення. До складу уряду можуть входити не лише міністри, а й керівники інших центральних органів виконавчої влади. Для континентальної системи характерна вимога несумісності — член уряду не може займати будь-які інші посади, не має права на представницький мандат, бути депутатом парламенту.
Основним центральним органом виконавчої влади в більшості держав є міністерства. Міністерства (від латин, тіпізіегіит — служба, посада) — галузеві органи центральної державної виконавчої влади, які формують і реалізують державну політику у відповідній сфері суспільного життя. Кількість міністерств у різних державах може суттєво відрізнятися, питання створення міністерств, їх кількість визначається урядом, парламентом або главою держави. Всі міністерства поділяють на два основні типи — галузеві та функціональні. До галузевих міністерств належать ті, основним призначенням яких є керівництво й координація діяльності в певній галузі суспільного життя. Так, в Україні до таких міністерств можна віднести міністерства освіти і науки, охорони здоров’я, внутрішніх справ, вугільної промисловості. В той же час функціональні міністерства працюють не в окремій галузі, а забезпечують роботу всього господарства держави. Такими є, зокрема, міністерства економіки, фінансів тощо.
Назва «міністерство» є найбільш поширеною, однак в окремих державах аналогічні органи мають інші назви. Так, у СІП А їх називають департаментами, у Великій Британії ряд міністерств мають власні назви — аналогом міністерства фінансів є казначейство, морського міністерства — адміралтейство тощо.