4. Сутність держави.

У сучасній правовій науці тривають суперечки щодо сутності держави, її соціального призначення. І це не дивно, адже держава є надзвичайно складним суспільно-політичним явищем. У різні істо­ричні часи, у різних географічних умовах держави суттєво відріз­няються за своїм устроєм, організацією влади тощо. Розглянемо де­які з теорій, які пояснюють сутність держави.

У 20—30-і роки XX с/г. в Італії виникла теорія еліт, або елі­тарної держави. Автори цієї теорії вважали, що основна маса на­селення нездатна управляти державою, що це є привілегією й обов’язком невеликої частини населення держави. Уся діяльність держави, згідно з цією теорією, є боротьбою еліти, яка керує держа­ною, і основної маси населення. Прихильники теорії заперечують демократію, уважають, що спроби організувати управління держа­ною за допомогою демократичних процедур неминуче в подальшо­му призводять до диктатури. Потрібно зазначити, що, згідно з цією теорією, місце в еліті отримують не за походження чи багатством, .1 відповідно до досягнутих успіхів в освіті, професійній діяльності гощо. Ця теорія пояснює розвиток держави заспокоєнням правля­чої еліти своїм становищем, припиненням її розвитку і — як про- і н вага цьому — зародженням і поступовим розвитком нової еліти, яка приходить їй на зміну та забезпечує розвиток держави на наступному етапі.

На сучасному етапі однією з течій теорії еліт стала технокра­тична теорія. Відповідно до неї зростання ролі науки, техніки в житті суспільства, збільшення їх впливу на його розвиток призво­дить до зосередження в руках технічних спеціалістів — технічної еліти, технократії — не лише управління виробництвом, наукою, а й політичної влади. Отже, функції еліти, про які йдеться в теорії елі­тарної держави, переходять до науково-технічної інтелігенції — технократії, звідки й походить назва теорії.

У Німеччині майже одночасно з елітарною теорією виникла фашистська теорія держави. Серед головних положень теорії — расизм, проголошення однієї з рас «вищою», культурною, а ін­ших — неповноцінними. Саме представники «вищої» раси займа­ють панівне становище в суспільстві, посідають державні посади, ним керують. При цьому головним завданням держави є забез­печення умов для розвитку «вищої» раси, у тому числі шляхом за­хоплення території, на якій проживають «нижчі» раси. Ще одним постулатом фашистської теорії є вождізм — проголошення беззапе­речного підкорення вождю нації, держави, який уособлює націю й виступає захисником її інтересів. При цьому вождізм передбачає покору не лише вождю нації в цілому, а й кожному місцевому керівнику — своєрідному «маленькому вождю».

У період між світовими війнами виникла теорія держави за­гального благоденства, яку іноді, за іменем автора — Дж. Кейнса, називають «кейнсіанською». Ця теорія досить популярна й нині. Вона передбачає докорінну зміну сутності держави. На зміну дер­жаві класового характеру приходить держава всього суспільства. У ній поступово знижується роль репресивно-каральних правоохо­ронних функцій держави, на зміну яким приходять переважно соціально-економічні функції. При цьому суттєво зростає роль держави в економіці. В ній збільшується частка державної влас­ності, запроваджується державне планування й у соціальному розвитку. Держава загального благоденства забезпечує широкий розвиток соціальних послуг, соціального забезпечення, захист працівників. Теорія передбачає існування сильної держави, яка завдяки впливу на широке коло суспільних відносин забезпечує успішне існування абсолютної більшості населення держави.

Теорія національної держави набула поширення наприкінці

19. ст. на території Східної Європи та колишнього Радянського Союзу. За цією теорією, основним призначенням держави є забез­печення максимально сприятливих умов для розвитку певної нації. Незважаючи на те, що ідея створення національних держав свого часу була досить плідною, на сучасному етапі це часом призводить до абсолютизації національної ідеї, нехтування інтересами інших націй, які проживають у державі. Існує небезпека зближення ідей

20. цієї теорії з фашистською, провокування громадянської війни, як це сталося на території колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія.

На сучасному етапі все більшого поширення набуває теорія правової держави. Вона виникла вже у XX ст. Теорія передбачає співробітництво між державою та громадянським суспільством — сукупністю відносин, які не регулюються державою. До громадян­ського суспільства відносять сім’ю, об’єднання громадян, зокрема політичні партії, засоби масової інформації, релігійні об’єднання тощо. Теорія правової держави передбачає верховенство права, розглядає народ як єдине джерело публічної влади, носія суверені­тету. При цьому громадяни мають природні права й свободи, які є невід’ємними. Щодо правової сфери за цією теорією для громадян діє правило — «дозволено все, тцо не заборонено», а щодо держави та її органів, навпаки, — «дозволено лише те, що прямо передбаче­но законом». Ідея правової держави нині закріплена в Конституції України.

Основні напрями діяльності держави називають її функціями. Існує чимало підходів до класифікації функцій держави. Перелік і співвідношення між різними функціями держави суттєво зале­жать від історичного типу держави й особливостей її розвитку та природних умов існування.

Функції держави реалізуються в різних формах за допомогою різних методів.

Щодо сутності держави донині тривають суперечки, з’явля­ються нові теорії держави, інші відходять в історію.

кави, примус, правова держава, громадянське

1. Поясніть поняття функції держави.

2. Назвіть відомі вам функції держави.

3. Наведіть приклади виконання державою її різних функцій, вико­ристовуючи власний життєвий досвід, повідомлення засобів ма­сової інформації.

4. Визначте форми виконання державою її функцій.

5*. Наведіть приклади застосування державою різних методів для ви­конання функцій держави.

6*. Порівняйте різні теорії сутності держави, визначте, яку з них ви вважаєте найприйнятнішою. Наведіть аргументи на користь цієї теорії.

З курсу історії пригадайте, як змінювалася система управління державою у Франції, Німеччині, Росії, інших державах.

ПЛ