4. Функції і завдання куратора академічної групи

Реалізація завдань виховання у студентських групах здійснюється через інститут кураторів (лат. сurator — опі­кун). Діяльність куратора спрямована на здобуття моло­дою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та роз­виток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.

На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог з урахуванням профілю підготовки фахівців та специфіки діяльності фа­культету, стажу викладацької роботи у вищому навчальному закладі.

Діяльність куратора визначається планом виховної роботи, розробленим на навчальний семестр і рік. Адміністративно куратор підпорядкований заступнику декана з виховної роботи та погоджує сіою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.

Куратор академічної групи виконує аналітичну, організаторську та соціальну функції (О.Дубасенюк).

Куратор працює з академічною групою впродовж усього навчання. У його роботі простежується певна етапність. Значно змінюється роль куратора в умовах КМСОНП.

У системі “куратор-студент” взаємини цілеспрямовано формуються з виховною метою. При цьому ефективність виховної діяльності куратора визначається не формою планування і кількістю заходів, а тим, наскільки він знає індивідуальні особливості студентів групи, опікується їх проблемами і на цій основі вибудовує стратегію і тактики виховної взаємодії. Його діяльність спрямовується на створення оптимального для самовиховання середовища в умовах студентської академічної групи. Основним завданням кураторів, а також активу студентських академічних груп є створення умов для формування у студентів ціннісних орієнтацій, соціального досвіду поведінки і забезпечення розвитку та вдосконалення особистості.

Студенти віддають перевагу таким стосункам у системі “куратор-студент”, які ґрунтуються на довір’ї, взаєморозумінні, співучасті, умінні наставника завойовувати авторитет не владою, а власною особистістю. Значно легше вдається організувати ефективну взаємодію зі студентами таким викладачам, у яких розвинені перцептивні та комунікативні здібності. Вони об’єктивно, неупереджено сприймають особистісні властивості і конкретні вчинки студентів, їх мотиви й переживання, розуміють індивідуальні та вікові особливості студентів. Емпатія, чутливість до внутрішнього, духовного життя вихованців, глибоке розуміння їх думок і почуттів виступають як основа спілкування викладача і студентів.

Управління формуванням особистості студента може дати очікуваний результат, коли воно впливатиме на нього через максимальне розгортання внутрішньої активності, через організацію його внутрішніх сил, що визначають його поведінку. А це під силу викладачу (куратору), який є не лише висококваліфікованим фахівцем, а й володіє такими особистісними характеристиками, які роблять його здатним виховувати студентів своєю особистістю.

Саме суб’єкт- суб’єктний характер стосунків викладача і студента є такою моделлю взаємин, яка заперечує маніпулювання вихованцем. Виховна цінність даної моделі полягає в тому, що вона є основою для того, щоб настанови викладача-куратора трансформувались у власні переконання студента і надавали їм необхідну смислоціннісну спрямованість.

У відповідності до загальних засад гуманістичної парадигми освіти педагогічне керівництво діяльністю студентів розглядається не як організований вплив на них, а як фасилітація, допомога, супровід, як процес організації спілкування, співпраці і співтворчості вихованців і наставників, педагогічної підтримки тих, хто навчаються, у самоактуалізації, самоствердженні, самореалізації.