Біоконверсія

Кількість вторинної (тваринницької) продукції в агроекосистемі залежить не тільки від долі первинної (рослинної) продукції, що використовується на корм, але ще і від коефіцієнту біоконверсії – кількісної оцінки ефективності переробки первинної продукції на вторинну. По даним Ю.Ф. Новікова для отримання 1 кг білку яловичини необхідно 20 кг рослинного білку, а для виробництва 1 кг білку свинини – всього 10 кг. Таким чином, свинарство в цьому відношенні вигідніше за вирощування великої рогатої худоби. Ще дешевше білок яєць (він обходиться всього в 4-6 кг рослинного білку). Найбільший коефіцієнт біоконверсії у казеїну – всього 3-5.

В майбутньому розвиток виробництва тваринної продукції, можливо буде повязаний з підвищенням коефіцієнту біоконверсії, з одної сторони, за рахунок використання більш вигідних в цьому смислі видів і порід тварин, а з іншої – за рахунок введення в біоконверсію тих фракцій рослинної продукції, які сьогодні пропадають. Вже накопичений немалий досвід розведення для харчування нетрадиційних видів, наприклад равликів і навіть дощових червів. Достатньо ефективно з позиції біоконверсії ловля риби.

В тваринництві зростання коефіцієнта біоконверсії досятагється перд усім селекцією найбільш вигідних порід. Так, спеціалізовані для виробництва молока (при надої 5-6 тис літрів в рік) чи мяса (з високими середньодобовими привісами) породи корів витрачають в два рази менше кормів на одиницю продукцій, чим наші мясо-молочні корови з удоями в 1,5-2,5 тис літрів і з паралельним виробництвом мяса.

Ефективно підвищувати коефіцієнт біоконверсії за рахунок правильного годування і утримування худоби. В мясо-молочному тваринництві для цього необхідні наступні умови:

1. Використання кормів, збалансованих по білку: на 1 кормову одиницю сіна чи любого іншого корму повинно припадати 125 г протеїну. Якщо його буде менше, то відповідно тварини буде споживати корму більше (до 40%) , що знизить ефективність біоконверсії. Для забезпечення тварин білком велику роль відіграють багаторічні і однорічні бобові (горох, соя і т.д.). використовується також білок тваринного походження (кісткове борошно, рибне борошно). При розробці наукових основ раціонів харчування жуйних тварин враховується те, що в шлунку корови – складний біоценоз, що включає мільярди мікроорганізмів – бактерій, інфузорій, амеб. Саме ці мікроорганізми переварюють корм, а корова вже “їсть” їх продукцію. При цьому бактерії можуть переварювати не тільки рослинну масу, але і деякі неорганічні речовини, наприклад сечовину. Запарена і полита сечовиною солома є непоганим кормом – їх сечовини особливі бактерії “зроблять” білок, який може засвоїти корова. При вирощування тварин використовуються також БВК (білково-вітамінний концентрат), який отримують мікробіологічним шляхом із парафіну, але в останні роки цей вид корму був визнаний шкідливий (як екологічно шкідливо так і саме його виробництво).

2. Економія енергії тварин за рахунок зменшення їх фізичних затрат на поїдання кормів. Як не парадоксально, корова втомлюється від їжі. Вона їсть більше 8 годин на добу. Весь інший час вона відпочиває і пережовує жуйку. Щоб корова встигла наїстися за 8 годин, травостій повинен бути не низьким – не нижче 10-13 см. дуже важливо також нормувати рухову активність тварин якщо з ранку до вечора корова стоїть в стійлі, то це погано вплине на її здоровя і продуктивність. В деяких країнах при такому відкормі тварин заставляють займатися фізкультурою: вони повинні на протязі визначено часу дня швидко “йти” по стрічці тренажера (як в спортивних залах). Така “гімнастика” підвищує надої і прискорює набирання ваги. Але краще всього природній моціон – з вигону і назад.

3. Створення сприятливого термічного режиму. В холодному корівнику енергія, що отримується з їжею, йде не на утворення молока і на збільшення ваги тіла, а на зігрівання. При цьому чим більше тварина, тим легше вона зігрівається, і тому, наприклад, бичок вагою 500 кг легше перенесе холод, чим телятко. Велика тварина, той же бичок, для підтримання температури свого тіла на 1 кг ваги витрачає калорій в декілька разів менше, чим, скажемо, маленький песик. Тому, щоб надої були достатньо високі, щоб тварини добре набирали вагу і щоб витрата кормів при цьому була менша, необхідні теплі ферми.

Таким чином, ефективність біоконверсії можливо підвищити за рахунок підбору відповідних видів тварин, селекційного покращення порід, покращення раціону годування і умов утримання. Резерви підвищення рівня біоконверсії в тваринництві нашої країни на даний момент не відкриті. По цій причині субсидії тваринництву мають таку ж малу ефективність як і вклади в рослинництво. Якщо в рослинництві мільйони гривень витрачаються впусту із-за ерозії, вимивання із грунтів добрив або без необхідності використання дорогих пестицидів, то в тваринництві – із-за незбалансованості кормів, низькопородності худоби, холодних ферм. Не менш колосальний відплив грошей внаслідок смерті худоби під час епізоотій чи втрати кормів при неправильному приготуванні.