- •I. Розділ процес становлення правового регулювання охорони праці жінок
- •1.1 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності
- •1.2 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності в періоди Відродження та Просвітництва
- •1.3 Ідейно-політичні джерела гендерної рівності в Новітній час та поява феміністичного руху
- •II. Розділ законодавче регулювання праці жінок
- •2.1 Норми регулювання праці всіх працюючих жінок.
- •2.2 Норми регулювання праці вагітних жінок і жінок ,які мають дітей.
- •2.3 Норми регулювання праці осіб з сімейними обов’язками
- •III. Розділ Практична реалізація прав жінок на працю в Україні
- •3.1. Фактична відсутність ґендерної рівності в трудовій сфері
- •3.2 Механізми регулювання ґендерної рівності в трудовій сфері
- •3.3 Розв’язання проблем ґендерної дискримінації шляхом соціального діалогу та колективних переговорів
- •Висновки
- •Використана література:
2.2 Норми регулювання праці вагітних жінок і жінок ,які мають дітей.
Спеціальні гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материнством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, понад гарантії, встановлені для всіх працюючих жінок.
Трудове законодавство України встановило особливості правового регулювання праці вагітних жінок і жінок , які мають дітей . Зокрема:
передбачені гарантії при прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору; [36]
2) жінки, які мають дітей віком до 15 років, мають переважне право на укладення трудового договору про роботу вдома;
3) вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою;
4) вагітні жінки переводяться на роботу, що є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації.;
5) жінки, які мають дітей віком до 3 років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку до 3 років;
6) особливості правового регулювання робочого часу вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Зокрема:
— заборонено залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження;
— залучення жінок, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлення у відрядження можливе лише з їх згоди;
— вагітні жінки, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, мають право працювати на умовах неповного робочого часу.
Трудовим законодавством передбачені також особливості правового регулювання часу відпочинку вагітних жінок і жінок, які мають дітей. А саме:
жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.
При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком; [8,с. 499-502]
право на соціальні відпустки у зв'язку з материнством.
До соціальних відпусток належать: відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після, а у разі ускладнення пологів або народження 2 і більше дітей — 70 календарних днів (жінкам, які належать до 1—4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надається відпустка тривалістю 90 календарних днів як до, так і після пологів); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 7 календарних днів (якщо у працівниці є декілька підстав для надання такої відпустки, то її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів);[ 36]
Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для жінок роботу на умовах скороченого робочого часу, встановлювати інші пільги та гарантії.
Для порівняння наведемо таблицю тривалості відпусток у зв'язку з вагітністю і пологами у різних країнах Заходу:
Країна |
Тривалість відпустки |
США |
4—6 тижнів |
Великобританія |
29 тижнів |
ФРН |
14 тижнів, в разі передчасних родів і народженні двох і більше дітей - 18 тижнів |
Японія |
14 тижнів, в разі народження двох і більше дітей - 18 тижнів |
Франція |
16-36 тижнів |
Швейцарія |
8 тижнів |
Бельгія |
14 тижнів |
Іспанія |
14 тижнів |
Швеція |
12 тижнів |
Італія |
5 місяців |
Данія |
28 тижнів |
Австрія |
16-20 тижнів |
Норвегія |
18 тижнів |
Греція |
12 тижнів |
Канада |
17 тижнів |
Нідерланди |
12 тижнів |
Ізраїль |
12 тижнів |
[7,с. 270]
пільговий порядок одержання щорічних відпусток.
Вагітні жінки, жінки, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, мають право на одержання відпустки повної тривалості у перший рік роботи до настання 6-місячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки роботи в зручний для них час, вагітні жінки мають право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами;
право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються працівниці в обов'язковому порядку на її вимогу.
Наприклад, матері, які мають 2 і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, мають право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів щорічно; для здійснення домашнього догляду за дитиною — тривалістю, визначеною у медичному висновку але не більше як до досягнення дитиною 6-річного віку; для догляду за хворою дитиною — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ЗО календарних днів;
надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги.
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.