1.4. Типи поживних середовищ для вирощування мікроорганізмів

Поживне середовище для культивування мікроорганізмів повинно містити всі елементи, з яких будується клітина, причому в доступній для засвоєння організмом формі. Такими основними компонентами поживного середовища повинні бути: джерело вуглецю та енергії, джерела мінеральних сполук (азот, фосфор, сірка, калій, магній, кальцій, залізо та мікроелементи), а також (у разі потреби) і фактори росту.

За складом середовища поділяються на дві групи: синтетичні та натуральні (складні). У багатьох особливо вимогливих мікроорганізмів потреби в поживних речовинах поки що досліджені недостатньо. Тому їх вирощують на середовищах, що містять пивне сусло, морквяний та сливовий соки, м’ясний екстракт, сінний відвар, кокосове молоко, дріжджовий екстракт. Для зниження вартості до поживних розчинів замість чистих сполук додають складні суміші, такі як молочна сироватка, патока, меляса, кукурудзяний екстракт та ін. Такого роду середовища називають складними. Середовища, які складаються з продуктів рослинного та тваринного походження, називають також натуральними. До натуральних середовищ невизначеного складу належать і напівсинтетичні середовища, до складу яких входять сполуки відомої хімічної природи і речовини невизначеного складу. До напівсинтетичних середовищ належать м’ясо-пептонний бульйон з глюкозою та фосфорнокислим калієм, картопляне середовище з глюкозою та пептоном.

За призначенням розрізняють елективні та диференційно-діагностичні

середовища. Елективні забезпечують переважний розвиток одного виду або групи мікроорганізмів і менш придатні (зовсім непридатні) для розвитку інших. Диференційно-діагностичні (індикаторні) дають змогу досить швидко відрізнити одні види мікроорганізмів від інших.

20

Таблиця 1.1

Час виживання бактерій при використанні різних методів їх зберігання

	Частота		Час виживання, роки
		Під		При
Рід	пересівів*,		У стериль-		Після	У рідкому
	місяці	мінераль-	ному грунті	глибокій	ліофілізації	азоті
		ним маслом		заморозці
Acetobacter		1		1–3	>30	>30
Achromobacter	1	1–2		1–3	>30	>30
Acinetobacter	0,25				>30	>30
Actinobacillus	0,25	2–3			>30	>30
Actinomyces	1.		1–2	2–3	>30	>30
Agrobacterium	1–2	1–2	1–2		>30	>30
Arthrobacter	1–2			1–2	>30	>30
Bacillus	2–12	1	1–2	2–3	>30	>30
Bacteroides	0,25			1	>30	>30
Bifidobacterium	0,25				>30	>30
Chromatium	1				>6	>10
Clostridium	6–12	1–2		2–3	>30	>30
Corynebacterium	1–2	1		1–2	>30	>30
Enterobacterium	1–4	1–2			>30	>30
Escherichia	1–4	1–2			>30	>30
Erwinia	1–4	1–2			>30	>30
Flavobacterium	1	2			>30	>30
Gluconobacter	1				>30	>30
Haemophilus	0,25	0,08			>30	>30
Klebsiella	1–4	1		1–2	>30	>30
Lactobacillus	0,25				>30	>30
Methanobacterium	1				>10	>10
Methanomonas	1				>10	>10
Micromonospora	1		1–2	1	>30	>30
Neisseria	1				>30	>30
(N. gonorrhoeae)	0,25	0,08			>30	>30
(N. meningitidis)	0,25	0,08			>30	>30
Nocardia	1–4	1		1–2	>30	>30
Proteus	1–2	1		1–2	>30	>30
Pseudomonas	1–3				>30	>30
Spirillum	0,25	0,5		1	>30	>30
Staphylococcus	1–2			1	>30	>30
Streptococcus	1–2	1			>30	>30
Streptomyces	1–8	1–2	2–3	1–3	>30	>30

^*Частота пересівання залежить від використаного середовища зберігання

21

За фізичним станом розрізняють рідкі, щільні та сипкі середовища.

Прикладами сипких середовищ є розварене пшоно, висівки, кварцевий пісок, насичені поживним розчином. Для виготовлення щільних середовищ, на яких мікроорганізми ростуть у вигляді колоній, до рідких поживних розчинів додають речовини, які надають їм гелеподібної консистенції. Желатину використовують дуже рідко, оскільки вона має низьку температуру плавлення – (26–30 °С) і, крім того, розкладається багатьма мікроорганізмами. Майже ідеальним засобом для одержання щільних середовищ є агар. Агар – це полісахарид, який виділяють з червоних морських водоростей. Його розчини плавляться при 100 °С, а при 44 °С перетворюються на твердий прозорий гель. Розкладати агар здатні тільки деякі бактерії. Концентрація агару у середовищі становить 15–20 г/л. Якщо потрібні щільні середовища, які не містять органічних речовин, для затвердіння використовують силікагель.