Профілактика післяопераційних ускладнень. Ускладнення з боку нервової системи:

1.Пізній шок - виникає з-за сильного болю, його профілактика полягає в доброму знечуленні.

2.Гострий психоз - причиною його може бути операційна травма, гіпоксія мозку, біль, порушення сну.

Профілактика:

а) знеболювання;

б) дача снодійних, нейролептичних засобів;

в) оксигенотерапія;

г) бережливе відношення до психіки хворого.

При розвитку психозу хворого ізолюють. Для зняття збудження вво­дять аміназін, натрію оксибутират, галоперідол. Необхідний індивіду­альний сестринський пост.

Ускладнення з боку серцево-судинної системи.

1.Колапс - гостра судинна недостатність. Хворий блідий, кінцівки холодні, виражена тахікардія, виражена гіпотензія, можлива втрата свідомості.

Профілактика і лікування:

а) зволожений кисень;

б) 0.05% розчин строфантину 0.5мл;

в) кокарбоксилаза 80мл;

г) 5% розчин аскорбінової кислоти 5мл;

д) 40% розчин глюкози 20 мл;

є) у важких випадках преднізолон, гідрокортизон, інфузія поліглюкіна.

2.Тромбоемболічні ускладнення – причина в підвищеному згортанні крові, сповільненні кровообігу та тривалому ліжковому режимі. Найсуворішим ускладненням є емболія легеневої артерії. Вона частіше виникає на 6-8 день після операції. У хворого біль у грудях, задишка, збудження, тахікардія, шкіра стає ціанотичною, вкривається холодним потом. При швидкій формі хворий гине на протязі декіль­кох хвилин. При рецидивуючому випадку і неповній закупорці харак­терні кашель, кровохаркання, можливі повторні колапси, розвиток інфаркту, пневмонії.

Невідкладна допомога;

а) інкубація з ШВЛ і посилання подачею кисню;

б) введення 1% розчину нікотинової кислоти, 2.4 % розчину еуфіліну, анальгіну, піпольфену;

в) краплина інфузія фібрінолізина 20-30 тис. одиниць на 300 мл. 0.9% розчину NaCl, повторюють через 4 години; з другої доби додають антикоагулянти непрямої дії ( неодикумарін, пелентан, фінілін, варфарин, омефін);

Профілактика - активне ведення післяопераційного періоду, раннє вставання, лікувальна гімнастика, введення достатньої кількості рідини, а хворим з варикозним розширенням вен проводять еластичне бинтування кінцівок

3.Набряк легень – характеризується різкою задишкою, клекочучим диханням, в легенях прослуховуються дрібнопухирчасті хрипи.

Невідкладна допомога: хворому надають напівсидячу позу, на кінцівки накладають венозні джгути для зменшення притоку крові до серця, У важких випадках - вводять осмотичні діуретики (маніт, манітол, 30% розчин сечовини), дроперідол, антигістамінні препарати.

Профілактика - добра підготовка хворих до операції при наявності в них серцево - судинних захворювань, введення під час операції и після неї серцевих глікозидів: строфантину, корглікону, оксигенотерапіяю.

Ускладнення з боку органів дихання.

1. Бронхіт.

2. Пневмонія.

3. Ателектас легень (спадіння легеневої тканини ).

4. Набряк гортані після інтубації

Профілактика

1. Добре знеболювання.

2. Боротьба з метеоризмом.

1. З першої доби після операції хворий повинен глибоко дихати, робити дихальну гімнастику декілька разів на день, відкашлювати харкотиння.

Для зменшення болю йому рекомендують притримувати ділянку рани рукою. Для покращення відходження харкотиння роблять інгаляції з гідрокарбонатом натріюдрипсином, дають мукалтин, бронхолітин. Рекомендовано вібраційний і перкусійний масаж грудної клітки, застосовують гірчичники. Хворому радять дихання з підвищеним опором на видоху: надування гумових іграшок.

Ускладнення з боку ШКТ

1. Після операції на черевній порожнині у хворого знижується салівація, розвивається сухість в роті, через слинні протоки може проникнути інфекція і викликати запалення слонових залоз.

Профілактика: полоскання ротової порожнини 2% розчином борної кислоти, розчином фурациліну (1:5000). Важкохворим медсестра чистить зуби, протирає язик ватною кулькою, змоченою в 3% розчині перекису водню. Для збільшення слиновиділення рекомендується смоктати шматочки лимону.

2. Після операції на органах черевної порожнини може розвиватися гикавка, повторна блювота, парез кишківника. При відсутності ознак перитоніту для зняття гикавки вводять атропіву сульфат, аміназин, роблять вагосимпатичну новокаїнову блокаду.

3. При блювоті голову хворого повертають на бік, спостерігають, щоб не розвинулась аспірація блювотними масами. При багаторазовій блювоті вводять церукал, промивають шлунок, забезпечують постійну аспірацію його вмісту.

4. При парезі кишківника у хворого відсутня перестальтика. Виник метеоризм. В таких випадках проводять стимуляцію кишківника:

а) 1 мл 0.2% розчину ациклідіна п\ш ( прозерін 0.05% Імл);

б) через 10 хв. повторно водять 1мл ацикліліна;

в) через 30 хв. внутрішньовенно вводять 30-40 мл 10% розчину хлориду натрію та виконуємо гіпертонічну мікроклізму;

г) якщо вищевказані маніпуляції не приводять до успіху , проводять двобічну паранефральну новокаїнову блокаду.

Ускладнення з боку післяопераційної рани

1. При порушенні асептики, зниженні опору організму, наявності хронічних осередків інфекції в організмі виникає нагноєння рани. Розвитку інфекції сприяють похилий вік, цукровий діабет, ожиріння.

Профілактика: якісна передопераційна підготовка, санація карієс-них зубів, ультрафіолетове опромінення рани, обробка рук і опера­ційного поля.

Після операції на черевній порожнині можлива евентрація - розход­ження країв рани з випаданням внутрішніх органів.

Післяопераційний догляд за дітьми.

Протягом першої години після операції пульс і артеріальний тиск ви­мірюють через кожні 15 хв, потім через 1 годину. У дітей до одного року протягом перших 4 годин щогодинно вимірюють температуру тіла, кожні 2-4 години проводять аерозольну терапію, кисень повинен бути зволоженим і підігрітим до температури тіла, для чого у зволожувач наливають воду, температура якої 60°С.

Важливо слідкувати, щоб дитина не зірвала пов'язку, невирвала дренаж з рани. Маленьким дітям для цього надягають розпашонки з зашитими наглухо рукавами.