Медсестринство в хірургії

Теоретичний посібник

_Тема: „Закриті механічні ушкодження”

План лекції:

• Поняття про травму. Види травматизму.

• Обстеження травматологічних хворих.

• Види закритих травм м’яких тканин: забій, розтягнення, розрив, струс. Особливості надання ПМД.

• Поняття про перелом кісток.

• Синдром тривалого роздавлювання.

• Особливості догляду за травматологічними хворими

Питання до лекції:

1. Види транспортної іммобілізації, правила застосування

2. Набір інструментів для скелетного витяжіння

3. Знеболювання в разі травми

Домашнє завдання:

„Закриті механічні ушкодження”

Література:

1)І.В. Роздольский “Посібник з хірургії” Київ “Здоров’я” 2003 р. стор. 164

2) О.М Кіт “Медсестринство в хірургії” Укрмедкнига 2002р. стор. 181

теоретичний матеріал

Травмою називається дія ріжте агентів зовнішнього середовища, яка викликає функціональні чи анатомічні зміни в організмі

Питома вага травматичних хворих досягає до 35%, тому однією з найважливіших задач хірургів є іфофілактика їх лікування травм.

Види ушкоджень:

/. По виду агента, що викликав порушення:

1)механічні;

2)хімічні;

3)термічні;

4)електричні;

5)променеві;

6)психічні;

7)операційні;

8)пологові.

//. По характеру ушкодження:

1)відкриті - при яких порушуються покрови організму (шкіра,, слизові оболонки);

2)закриті - шкіра та слизові оболонки не порушені.

///. По відношенню до порожнини тіла:

1)проникаючі в порожнини (живота, грудної ктатки, черепа, суглобів);

2)непроникаюча.

IV. По тривалості дії травмуючого агента:

1)гострі - в результаті швидкої дії агента на конкетну частину тіла;

2)хронічні - в результаті багатаразової дії агента на конкретну частину тіла.

V. По місцю прикладання травмуючої дії:

1)прямі - ушкодження виникло в зоні прикладання сили;

2)непрямі - ушкодження виникло на віддалі від зони прикладан­ня сили;

3)ізольовані - пошкодження одного виду тканин чи відрізків (тільки кісток, м'яких: тканин);

4)сполучені - ушкодження декількох органів чи видів тканини, але одним агентом;

5)комбіновані - ушкодження різних орланів чи тканин різними агентами (сполучення механічної і променевої травми).

Закриті ушкодження м'яких тканин.

Сюди відносяться механічні ушкодження м'яких тканин (забій, розтяг, розриви) без порушення цілісності.

Забій - закрите механічне ушкодження м'яких тканин і органів без видимого порушення їх анатомічної цілісності.

Виникають в результаті падіння чи удару.

Клінічні ознаки забою:

1)біль - з'являється в момент травми і буває значною, потім змен­шується чи носить помірний характер, а через 3 год. Після травми поновлюється чи значно посилюється;

2)набряк в ділянці забою з'являється швидко., має вигляд болю­чого ущільнення, яке без чітких меж переходить в здорові тканини, найсильніший біль відмічається при забої окістя;

3)крововилив - обновлений просочуванням шкіри і підшкірної клітковини кров'ю, час його появи залежить від глибини крововили­ву. При забої шкіри і підшкірної клітковини він з'являється відразу, при забої м'язів і окістя - на 2-3 добу, інколи подалі від місця за­бою, наприклад: «симптом окулярів», крововиливи в ділянці очниць які з'являються через декілька годин або на другу добу після забою голови, свіжий крововилив фіолетового кольору, через 5 днів стає зеленим, а ще пізніше; - жовтим;

4) порушення функцій, при ушкодженні кінцівок рухи в суглобах спочатку збережеш, а по мірі наростання крововиливу і набряк]' во­ни стають неможливими, цим забій відрізняється від перелому і ви­виху, при яких активні і пасивні рухи стають веможливими відразу ж після травми.

Лікування:

І)здавлююча пов'язка на місце забою;

2)міхур з льодом до місця крововиливу протягом двох годин;

3)при забоях кінцівок, що супроводжукзться гемартрозом, кінців­ці необхідно надати спокій і підвищену позу, окрім вище зазначено­го;

4)з другої доби для прискорення розсмоктування крововиливу застосовують теплові процедури - грілки, солюкс, УВЧ. При вели­ких гематомах останні пунктуються.

Розтягнення і розриви.

При різкому русі, же переходапь межі еластичності зв'язок, су­хожиль та м'язів, але з збереженням їх анатомічної цілісності, нас­тупає розтягнення, а при переході бар'єру еластичності з розривом тканини - відбувається розрив.

Розтягнення це пошкодження тканин з частковим розривом їх при збереженні анатомічної цілісності.

Частіше всього зустрічаються розтягнення зв'язок гомілково-ступневого суглобу, рідше - колінного і променевозап'ястного суг­лобів.

Клініка.

1. Локальний біль.

2. Припухлість.

3. Зменшення рухливості в суглобах.

4. Набряк тканин.

5. Біль при рухах в суглобах.

Перша допомога:

• заморожування хлоретилом.

Лікування:

1. Спокій.

2. Здавлююча пов'язка.

3. Холод в першу добу.

4. З другої доби - сухе тепло.

Розриви зв'язок суглоба:

1. Проява сильних болей при надмірному згшанні та розгинанні.

2. Порушення рухів.

3. Крововиливи в м'які тканини чи суглоб - гемартроз.

4. Набряк.

Лікування:

1. Спокій.

2. Здавлююча пов'язка.

3. Імобілізація суглоба на 2-3 тижні.

4. З третього тижня ЛФК і активні рухи.

Розриви фасцій.

Проявляється щелевидним дефектом фасція, що при скороченні

м'язів веде до її випинання (м'язева грижа).

Лікування оперативне.

Розриви м'язів (повні і неповні).

Спостерігаються при надмірній напрузі м'язів. Клініка.

1. В момент розриву хворий відчуває сильний біль (як удар електричним струмом).

2. Функція м'язів повністю виключається.

3. Впадина на місій' розриву.

4. Гематома, набряк.

Лікування:

При неповному розриві м'язів:

1. Імобілізація кінцівки гіпсовою лонгетою, надавши м'язам по­ложення повного розслаблення на 2-3 тижні.

2. Масаж.

3. ЛФК.

При повному розриві м'язів:

лікування тільки оперативне з імобілізацією кінцівок після операції на 2-3 тижні.

Розриви сухлжиль.

Спостерігаються при дуже сильному і швидкому скороченні м'яз­ів. Частіше спостерігається відрив сухожилля в місці його прикріп­лення з шматком кістки. Розрив сухожиль супроводжується значни­ми розходженнями країв в результаті спастичного скорочення м'яз­ів.

Лікування оперативне.

Травматичний токсикоз (синдром тривалого роздавлювання) своєрідний стан, обумовлений довгим (4-8 год) роздавлюванням м'яких кінцівок, в основі якого лежать ішемічним некроз м'язів, ін­токсикація продуктами некрозу з розвитком печінково-ниркової не­достатності.

Виникає синдром після звільнення кінцівки від здавлення.

В клінічному протіканні розрізнюються 3 періоди:

1. Період наростання набряку і судинної недостатності, який три­ває 1-3 доби.

2. Період гострої ниркової недостатності, який продовжується з 3-го дня по 12-ий день.

3. Період одужання.

В першому періоді відразу ж після звільнення кінцівки від здавлення хворі відчувають біль в кінцівці, неможливість рухів, слаб­кість, нудоту. Загальний стан позитивний, шкіра бліда, AT в нормі Але протягом декількох годин наростає набряк роздавленної кінців­ки, прискорюється пульс, зменьшується AT, збільшується темпера­тура тіла, хворий відмічає виражену слабкість. Шкіра кінцівки- баг­ряного кольору. На ній з'являються крововиливи, міхур з серозним чи серозно-гнійним вмістом. При пальпації - тканини дерев'янистої щільності. Рухи в суглобах викликають різкі болі. Всі види чутливо­сті втрачені. Швидко зменшується кількість сечі до 50-70 мл. на до­бу. Сеча стає темно-бурою.

Перехід хвороби в період гострої ниркової недостатності характе­ризується відновленням кровообігу і прогресуванням ниркової не­достатності.

Олігурія переходить в анурію. Розвивається уремія, яка може призвести до смерті хворго.

При благоприємному протіканні і ефективності лікування, настає період одужання.

Лікування:

1. Відразу ж після звільнення кінцівки хворому вводять промедол.

2. Туге бинтування враженої кінцівки еластичним бинтом.

3. Транспортна імобілізація шиною.

4. Протишокові заходи:

а) поліглюкін;

б) плазма;

в) гідрокарбонат натрію.

5. Дезінтоксикаційна терапія: кількість введеної рідини за добу 3.000-4.000 мл.

6. Циркулярна новокаїнова блокада кінцівки і обкладання її міхурами з льодом протягом 2-3 днів.

7. Антибіотики широкого спектра дії.

8. При нирковій недостатності - гемодіаліз.

Вивих - це повне зміщення суглобових кінців кінцівок по відно­шенню один до одного. Ознаки:

1. Р ізкий біль:

2. Деформація.

3. Набряк суглобів;

4. Відсутність активних рухів.

5. Вимушена поза кінцівки.

ж и

Класифікація:

1.Вроджені вивихи.

2.Паталогічні вивихи - виникають внаслідок ураження кістки чи суглобу патологічним процесом (остеомієліт, туберкульоз, сифі­ліс, пухлини).

З.Травматичні вивихи - виникають внаслідок механічного ушко­дження кісток чи суглобів.

I. а)свіжі - протягом двох днів;

б)несвіжі - до 3-4 тижнів.

II. Невправимі - виникають під час інтерпозіщії м'яких тканин між голівкою і суглобовою впадиною.

3. Звичні - це таксі вивихи, що постійно повторюються і виникають після первинного вивиху в суглобі.

4. a) відкриті;

б) закриті.

V. а) ускладнені;

б) неускладненні.

Клініка:

Скарги на різку біль в ділянці суглобу, неможливість виконувати активні рухи в суглобах. З анамнезу захворювання встановлюємо механізм травми (наприклад, падіння на витягнуту руку). При огля­ді відмічається деформація в ділянці суглобу і вимушена поза кінці­вки, можна відмітити вкорочення, а рідше подовження і зміна осі кінцівки.

При пальпації в ділянці суглобу інколи прощупується суглобовий кінець не на своєму звичному місці.

Пасивні рухи різко обмежені і больові, характерний симптом пружинячого опору.

При обстеженні хворого необхідно:

1. Визначити пульсацію периферійних судин.

2. Перевірити чутливість.

3. Перевірити активність рухів в пальцях, так як можливі ушкодження судинно-нервового пучка.

Діагноз вивиху підтверджується рентгенографією.

Вивих плеча.

Голівка плеча пальпується в пахвинній впадині чи під клювовид-ним відростком. В місці знаходження голівки плеча відмічається впадина ~ суглоб порожній.

Вивих передпліччя.

Характерна ознака - виступ ліктьового відростку (задній вивих).

Вивих стегна.

При передньому вивиху стегно зігнуте в культовому суглобі і відведене назовні з зовнішньою ротацією. При задньому - зігнуте в кульшовому суглобі і приведене до зовнішнього боку.

Вивих нижньої щелепи.

Виникає при зіванні, травмі. При двобічному вивиху рот відкри­тий, нижня щелепа зміщенна вниз і вперед, щоки запалі, з рота виділяється слина. Рухи нижньою щелепою неможливі. Спереду вад вушної раковини відмічається впадина. Суглобова голівка нижньої щелепи пальпується під скуловою дугою. При однобічному вивиху рот напіввідкритий, нижня щелепа зміщемна в протилежний бік, ру­хи обмежені. Лікування:

1. Вправлення вивиху - проводиться після знеболювання: п/ш 1мл 2% розчину промедолу і в суглоб 20 мл 1-2% розчину новокаїну; цей вид знеболювання застосовується при вивиху плеча, передпліччя, стопи, нижньої щелепи. Вивих стегна чи голівки вправляється під загальним знеболенням.

2. Імобілізація кінцівок з допомогою гіпсової лонгети. При вивиху плеча - на 2-3 тижні, при вивиху стегна - на 4 тижні.

1. Відновлення функції - ЛФК, масаж, ванни.

При звичних вивихах застосовується хірургічну лікування, спря­моване на зміщення суглобової капсули. При патологічних вивихах лікування полягає в ліквідації основного захворювання.

Перелом - це повне чи часткове порушення цілісності кісток. Класифікація. І.По походженню: 1)вродженні; 2)надбані; а)травматичні; б)патологічні.

Н.По локалізації: 1)епіфізарні; 2)метафізарні; 3)діафізарні. Ш.По лінії перелому: 1)поперекові; 2)косі;

3)гвинтоподібні; 4)відкриті; 5)оскольчаті; 6)компресійні.

ІУ.По наявності зміщення: 1)без зміщення; 2)зі зміщенням: а)по довжині - з вкороченнями чи з подовженням кінцівки;

б)по ширині;

в)під кутом;

г)ротаційні.

1. Біль виникає в місці перелому, посилюється при рухах.

У.По стану покривішк тканин: 1)закриті; 2)відкриті. Можливі ознаки перелому:

2. Набряк - зумовлений крововиливом, гематомою, набряком тканин; діаметр кінцівки збільшується в поріввіянні з здоровою кінцівкою

3. Деформація - викривлення кінцівки чи вкорочення її.

4. Порушення функції - виникає відразу ж після травми, хво­рий не може рухати кінцівкою з-за вираженного болю.

Дійсні ознаки перелому:

1. Патологічна рухливість - дуже обережно змінюють перифері­йний відрізок кінцівки і спостерігають за рухливістю в зоні перело­му коливальні рухи вказують на н;аявність перелому.

2. Крепітація - кінцівку фіксують вище і нижче місця перелому і зміщують її то в один, то в інший бік, поява хрусту кісткових улам­ків є абсолютною ознакою перелому. Повну уяву про вид ушкод­ження дає рентгенологічне дослідженій.

Перша допомога.

При закритому переломі:

1. Знеболювання - вводимо 50-60 мл 1% розчину новокаїну в зону перелому (в гематому);

2. Транспортна імобілізація;

Перелом шийного відділу хребта Перелом костей кисті

Перелом плечової кості Перелом костей передплічча

Фіксація 3 суглобів фіксація 2 суглобів

Перелом костей голені. Фіксація 2 суглобів

3. Транспортування в лікувальний заклад. При відкритому перломі:

1. Після знеболювання необхідно накласти асептичну пов'язку і лише потім провести ігранспортну іммобілізацію і транспортування; у випадку кровотечі накладають джгут.

Транспортна іммобілізація при травмах різних відрізків тіла: 1)при переломі плечової кістки чи пошкодженні плечового суг­лобу

а) накладають шину Крамера від кінчиків пальців по всій довжині кінцівки;

б) до надплічча здорової руки. Руку прибинтовують до шини, передплічча;

в) підвішують на косинці.

2. При переломі передплічча - шину згинають під кутом 90 градусів і фіксують нею кінцівку від кінчиків пальців до плечового суглобу.

3. При переломі кісток зап'ястя і п'ястя - імобілізація від кінчиків пальців до ліктьового суглобу, піп; долоню підкладають валик.

1. При переломах папьців кисті фіксують їх на круглому валику, після фіксації руку підвішують на косинці.

2. П ри переломі стегна використовують шину Дітеріхса.( на малюнку)

3. Для фіксації перелому гомілки використовують три шини Крамера: одну накладають по задній поверхні кінцівки від кінчиків пальців до середини стегна, зігнувши її в ділянці п'ятки під кутом 90 градусів; дві інші -по бокових поверхнях з внутрішнього та зовнішнього краю стопи до середини стегна.

4. При переломі колінного суглобу - верхні кінці шин повинні досягати до кульшового суглобу.

5. При переломі кісток ступні шину накладають від кінчиків па-^льців до середини гомілки.

6. При ушкодженнш шийних хребців накладають ватно-марлевий комірець Шанца.

7. При переломі грудних і поперекових хребців хворого транспортують на твердих ношах в позі лежачи на спині.

8. При переломі кісток таза хворого кладуть на тверді ноші на спину з напівзігнутими ногами в кульшових та колінних суглобах, підмостивши під коліна валик висотою 30-40 см - поза «жаби».

9. Для фіксації голови та шиї використовують шину Єланського.

10. Для фіксації нижньої щелепи використовують пращевидну шину Ентіна.

10. При переломі верхньої щелепи використовують шину Ліберга.

11. П ри переломі ключиці

використовують кільця Дельбе...

(на малюнку)

Лікування переломів.

1 .Консервативне. 2. Оперативне. Принципи лікування.

1. Репозиція кісткових відламків.

2. Фіксація нерухомої кістки, складання кісткових відламків і імобілізація органа.

3. Застосування речовин і методів, прискорюючих утворення кісткових мозолів і зрощення кістки.

Методи лікування. 1. М'яке витягування:

а) петлею Глісона - при переломах шийного відділу хребта.

б) витягування за допомогою манжетки - при переломах кінцівок.

в) шкірне витягування у дітей.

2. Скелетне витягування - функціональний метод лікування:

3.Імобілізація гіпсової пов'язки.

Правила накладання гіпсової пов'язки:

а) кінцівці необхідно надати функціонально вигідну позу;

б) повина бути добра репозиція кісткових відламків, які потрібно підтримувати під час накладання до затвердіння гіпсу;

в) гіпсовою пов'язкою повинні бути зафіксованії два сусідні суглоби;

г) кінці пальців кисті чи стопи повинні залишатись відкритими

д) під кісткови виступи підкладають валики з вати, яка більш еластична і не вбирає піт;

є) пов'язка повинна бути старанно відмодельована, облягати рівномірно, але не стискати прилягаючу частину тіла;

ж) після накладання пов'язки її підписують: вказують дату перелому, накладання пов'язки і приблизний час її зняття.

4. Оперативне лікування:

І. Остеометалосинтез - хірургічним шляхом знаходять місце пе­релому, проводять відкриту репозицію уламків, фіксують їх за допомогою пластин, шурупів.

П. метод контракцшно-дистракційного остеосинтезу за допомо­гою апаратів Ілізарова, Гудушаурі.