2. Ускладнення, пов’язані з недоброякісністю перелитої крові.

Бактеріально-токсичний шок — виникає відразу, або через 30-60 хвилин після переливання: зваляється лихоманка, підвищення температури тіла, збудження, гальмування свідомості, частий ниткоподібний пульс, зниження АД, самовільна дефекація, сечовипускаиня.

Для підтвердження діагнозу необхідне бактеріальне дослідження крові, яка залишилась після переливання.

В лікування включають, окрім вище перерахованих засобів антибактеріальну терапію. Найефективнішим є заміненім переливання крові.

2. Ускладнення, пов’язані з порушенням техніки гемотрансфузій.

Повітряна емболія — виникає при неправильному заповненні систем для трансфузії. Проявляється різким ціанозом верхньої частини тулуба, болем за грудиною, ядухою, сильним кашлем, відчуттям страху, неспокоєм.

Допомога:

Штучне дихання, введення серцево-судинних засобів. Тромбоемболія - емболія згустками крові, що з’явились при її зберіганні або тромбами, які відірвались від стінки вени.

Ознаки та допомога ті к, що й при повітряній емболії. Додають лише вливання фібрінолізину, стрептокінази, гепарину.

4. Ускладнення, пов’язані з масивними трансфузіями:

• Гостре розширення серця (кровопускання, введення серцевих засобів, судинозвужуючих препаратів, хлориду кальцію);

• Циркуляторне перевантаження;

• Порушення в системі гемостазу;

• Порушення кислотно-основної рівноваги;

• Цитратна інтоксикація (розвивається гіпокальціємія, яка проявляється тремором, судомами, аритмією, прискоренням пульсу, зниження AT).

Для профілактики цитратного шоку необхідно на кожні 500 мл перелитої консервованої крові вводити 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

Донорство

Для переливання використовують:

1. Кров, взяту у донорів;

2. Пуповинно-плацентарну кров;

3. Аутокров;

Донорська кров — основне джерело. Донором може бути доросла здорова людина, що добровільно погодилась здати кров. Перед взяттям крові донора ретельно обстежують на наявність хвороб, які можуть бути перенесені разом з перелитою кров’ю (сифіліс, малярія, вірусний гепатит, СНІД).

Консервування крові.

Дня цього використовують розчин ЦОЛІПК-7б, ЦОЛІПК-12 у співвідношенні 1:4, розчин гепарину 10 мл в 50 мл фізрозчину на флакон 500млсвіжоцитарна кров; . Основні гемотрансфузійні середовища:

• цільна свіжа кров;

• свіжогепаринізована кров;

• еритроцитарна маса;

• лейкоцитарна маса;

• тромбоцитарна маса;

• нативна та суха плазма;

• каріоплазма;

• альбумін;

• фібріноген, тромбін.

Кровозамінники.

Гемодинамічні (протишокові).

1. Низькомолекулярні декстрани - реополіглюкін.

2. Середньомолекулярні декстрини - поліглюкін.

3. Препарати желатину - желатиноль.

Механізм дії обумовлений здатністю збільшувати та підтримувати ОЦК за рахунок притягування в судинне русло рідини з міжтканевого простору і утримувати її завдяки своїм колоїдним властивостям.

Дезінтоксикаційні.

1. Низькомолекулярниий полівініл - гемодез.

2. Низькомолекулярний полівініловий спирт - полідез.

Механізм дії: здатні ліквідувати стаз еритроцитів в капілярах, який спостерігається при інтоксикаціях; завдяки покращенню капілярної перфузії здатні виводите токсини з тканин.

Препарати для парентерального живлення.

1. Розчин амінокислот - поліамін, маріамін, фріалін (США), валін (Швеція).

2. Білкові гідролізати - гідролізат казеїну, амінопептід, амінокровін, аміносол, гідролізин.

3. Жирові емульсії - інтраліпід, ліпофундін.

4. Цукри та багатоатомні спирти - глюкоза, сорбітол, фруктоза. Застосовують для підготовки хворих до операцій, в ранньому післяопераційному періоді, при гнійно-запальних захворюваннях, опіковій хворобі. Жирові емульсії використовують у випадках, коли необхідно ввести велику кількість калорій в обмеженому об’ємі рідини (при тривалому парантеральному харчуванні). Цукри використовують для підтримки обміну енергії, сприяють накопиченню в організмі білків.

Регулятори водно-сольового та кислотно-основного стану.

Сольові розчини: 0,9 % розчин натрію хлориду; розчин Рінгера (на 1000 мл бідистильованої води 9 г натрію хлориду, 0.2г бікарбонату натрію, 0,2 г хлористого кальцію, 0,2 г хлористого калію, 1 г глюкози); лактосоль (на 1000 мл дистильованої води 6,2 г натрію хлориду, 0,3 г калію хлориду, 0,16 г кальцію хлориду, 0,1 г магнію хлориду, 3,36 Г лактату натрію), розчин гідрокарбонату натрію 4-7%.

Переносники кисню - перфторан.