4. Позитивізм в обліку: англомовний світ

Бухгалтери англомовних країн (Англія, США) ігнору­вали наукові основи бухгалтерського обліку, розглядали його виключно як практичну діяльність — просте збирання та групування звітних даних. Цей напрямок в поглядах на облік отримав назву позитивізму. Його прихильники були переконані, що кожна фірма самостійно встановлює правила організації, вибирає методи ведення бухгалтерського обліку. При цьому відповідальність за організацію обліко­вого процесу на підприємстві несе не головний бухгалтер, а управляючий.

Представники англо-американської школи значну увагу надавали оперативності отримання інформації, на використання облікової інформації для потреб управління підприємством. Бухгалтер один раз в місяць за аналітич­ними регістрами, які вели на місцях оперативні пра­цівники, заповнював журнал, заносив місячні обороти за рахунками головної книги. З Англії поширилася на решту світу персоналізація рахунків — інтерпретація кожного рахунку як екрану, за допомогою якого спостерігають за поведінкою службовців (товари - комірник, каса - касир, основні засоби - комендант).

Найвідомішим економістом - бухгалтером того часу був Л.Р. Діксі. Він зробив революційний переворот у бухгал­терській думці, розглядаючи баланс як засіб розрахунку прибутку, а не як прийом перевірки правильності рознесен­ня записів у Головній книзі. Такий погляд був зумовлений особливостями економічного розвитку Англії кінця XIX -початку XX ст., коли поширення набувають акціонерні товариства і виникає потреба у виплаті за рахунок при­бутку дивідендів. Утворення акціонерних товариств спри­яло також поширенню такого бухгалтерського прийому як амортизація. Нарахування амортизації зменшувало вели­чину прибутку, а отже, суму виплат за дивідендами.

В Англії поширення набуває аудит. Його основними завданнями вважали виявлення:

• фальсифікацій даних;

• випадкових помилок;

• недоліків в організації обліку.

Предметом аудиту в широкому розумінні була психо­логія, мотиви дій осіб, зайнятих в господарстві. Вчені навіть намагалися скласти список основних зловживань бухгалте­рів, виходячи з психології людей. Для аудиторської перевірки вони використовували анкету для працівників бухгалтерії, на основі якої отримували повну і ясну картину справ у компанії.

5. Розвиток бухгалтерського обліку в хх ст. В Європі та сша

Для німецької школи характерним було трактування балансу як основної категорії бухгалтерського обліку, з якої можна вивести всі інші. Німецька школа XX ст. представ­лена трьома течіями:

1. прихильники статичного балансу;

2. прихильники динамічного балансу;

3. прихильники синтезу (поєднання) обох течій.

Прихильники статичного розглядали його як ліквіда­ційний балансу (М. Берлінер, Г. Нікліш): актив - це набір економічних цінностей, пасив - план їх розподілу. Активи відображали за поточними на день складання балансу цінами (із закупівельної собівартості та продажної ціни вибирали найменшу).

Рахунки - це елементи балансу, призначені для обліку стану окремих видів майна і для фіксації поточних змін. Подвійний запис вони пояснювали як збільшення сальдо рахунку на відповідній стороні балансу і зменшення на протилежній стороні балансу.

Баланс показує актив і пасив підприємства на певний момент спокою, тому він статичний за своєю природою. Баланс - це сукупність двох окремих, сумарно рівних груп рахунків. Одна група - це рахунки майна, інша — рахунки капіталу. Вони перебувають між собою в певних корес­пондентських зв'язках. Звідси й випливає подвійний запис.

Вершиною статичного трактування балансу була теорія тотального балансу. Такий баланс розкриває статику балансу не заради неї самої, а з метою вдосконалення управління господарством. Складання балансу підпорядковано таким цілям:

• відображення майна;

• розрахунок прибутку;

• спостереження за господарськими процесами;

• подання звітності.

Побудова балансу тодішнього балансу грунтується на двох принципах:

1. ясність - можливість читання і розуміння будь-якою зацікавленою особою;

2. достовірність - відповідність вимогам закону.

Оцінка об'єктів, відображених у баланси залежала від їх ролі в господарстві. Тому для оцінки основних засобів реко­мендованою була ціна придбання., для готової продукції -собівартість, для товарів - поточні ринкові ціни.

Прихильники динамічного балансу (Е. Шмаленбах, Е. Косіоль, Е. Вальб) звертали увагу на економічний бік господарської діяльності підприємства. Вони стверджували, що баланс показує не стан, а рух засобів та їх джерел. Предметом вивчення бухгалтерського обліку, на їх думку, є рух капіталу.

Провідним ідеологом цього напрямку був Е. Шмаленбах. Він розмежовував матеріальні та грошові витрати і дохо­ди, вважаючи, що за період складання балансу можуть бути матеріальні обороти, які не дають фінансових резуль­татів, і, навпаки, можуть бути фінансові результати, що не пов"язані з матеріальними оборотами.

Е., Шмаленбах визначав актив як витрати, що не стали доходами, а пасив, відповідно, як доходи, що не стали вит­ратами. Кожен розділ балансу повинен відображати певну стадію кругообороту капіталу, а основою балансу с баланс оборотних засобів. Класифікацію рахунків Е. Шмаленбах також пов'язував зі стадіями руху капіталу.

Е. Косіоль предметом бухгалтерського обліку вважав господарські обороти (атоми вартості). На його думку, баланс - це засіб періодичного виявлення результатів господарської діяльності. Актив і пасив служать для обліку руху вартості. Прихильники динамічного балансу були переконані, що актив і пасив балансу рівні не тому, що це два різних гру­пування одних і тих самих засобів, а тому, що баланс є наслідком подвійного запису, коли кожен факт господарсь­кого життя відображають двічі.

Яскравим представником компромісної течії був Ф. Шмідт. Він вважав, що динаміка охоплює рівномірний процес кругообороту господарських засобів, у той час як статика відображає окремі моменти динамічного процесу. Звідси, бухгалтерський облік - це динаміка, баланс -статика. Складання балансу має на меті, з одного боку, відображення майна (статична теорія), з іншого - відображення результату (динамічна теорія).

Важливою заслугою Ф. Шмідта є те, Ідо він звернув увагу на різницю між результатом господарської діяльності та прибутком (збитком). Якщо результат господарської діяльності пов'язаний з приростом (зменшенням) реального обсягу майнового комплексу підприємства, то прибуток розраховують в абстрактних грошових одиницях. Прибуток утворюється в результаті кругообороту капіталу, тому важливим є аналіз різних фаз кругообороту, виявлення змін в обсязі та складі майна. Досягнути цього можна лише завдяки щоденному складанню органічного балансу. Основ­ним вимірником в органічному балансі має бути натуральний.

Прибутком є приріст грошової маси, пов'язаний із звичай­ного господарською діяльністю, відображеною в активі.