Технологія вирощування огірка у відкритому ґрунті.

Сорти: Ранньостиглі F1 Астерикс, F1Атлантис, F13050, F1Аякс, F1Водограй, Джерело, Надежний, F1Октопус, F1Наташа, Регія, F1Регал, F1Сквирський 1/27, F1 Слобожанський;

Середньоранні Дива, Конкурент, Ира, F1Мира, Мона, F1Мотива, F1 Офис, F1Паркер, F1Роял, F1Самородок, F1Кріспіна;

Середньостиглі F1Бригадний, F1Левіна, Лялюк, Рита, Сіверянин, F1Смак, Ера;

Середньопізні Гейм, Нежинский 12, Фенікс 640;

Пізньостиглі F1Маринда.

Для механізованого збирання F1Бригадний, Фенікс 640, F1Криниця.

По­передники огірка: багаторічні трави, помідор, капуста, картопля, озима пшениця, бобові культури та озимі на зелений корм.

Обробіток грунту. Після попе­редників, які рано звільняють поле, проводять осінній напівпаровий обро­біток ґрунту. Для боротьби із бур'янами восени після збирання поперед­ника вносять раундап (2—4 кг/га). Після культур, які пізно звільняють поле, проводять дискування і зяблеву оранку на глибину 25—27 см, під яку вносять гній із розрахунку 60—80 т/га. У процесі розкладання він не тільки використовується рослинами як джерело удобрення, а й підвищує температуру ґрунту і збагачує надземний шар повітря вуглекислим га­зом, що посилює фотосинтез рослин. На ґрунтах, що запливають, гній краще вносити під переорювання зябу на глибину 16—18 см. На чорно­земних глибоких малогумусних ґрунтах вносять повне мінеральне добри­во. В умовах зрошення дозу їх збільшують на 25 %. На підзолистих ґрун­тах мінеральні добрива вносять із разрахунку N45-60 P60-90 K60-90. У західних областях і районах Полісся азотні добрива краще вносити навесні під передпосівну культивацію.

Напровесні закривають вологу та до сівби проводять 3—4 культивації зябу на глибину 5—6 см з одночасним боронуванням і коткуванням ґрунту. З метою боротьби з бур'янами вносять один з гербіцидів: трефлан, трифлурекс, херботреф, 24 % (1,8—2,4 кг/га) або трефлан і трифлурекс, 48 % (0,9— 1,2 кг/га) за 15 діб до сівби з негайним загортанням препарату в ґрунт.

Для сівби використовують відкаліброване насіння огірка (краще дво­річне). Щоб підвищити продуктивність, перед сівбою його прогрівають, барботують, обробляють мікродобривами та протруюють.

Насіння огірка рекомендується висівати в 2—4 строки. Ранні сорти огірка висівають тоді, коли ґрунт на глибині 5—8 см прогріється до 12— 15 °С та мине загроза приморозків. У південних районах Степу це зде­більшого друга половина квітня, в Лісостепу — кінець квітня — перша декада травня, а в районах Полісся і в західних областях — 5—15 травня (залежно від погодних умов). Під ранні сорти огірка відводять не більш як 5—10 % площі (сходи їх можуть пошкоджуватися весняними примо­розками). Насіння їх перед сівбою загартовують (витримують набубняві­ле насіння 2 доби за температури мінус 2—З °С). Під час використання такого насіння рослини стійкіші до низьких плюсових температур.

Масові строки сівби огірка настають через 8—15 діб після сівби ранніх сортів залежно від зони. У цей період насіння огірка висівають на 60— 70 % площі, відведеної під культуру. Для промислової переробки насіння огірка можна висівати і в літні строки: в районах Полісся і в Лісостепу — не пізніше першої, а на півдні країни — другої декади червня. Однак за таких строків сівби врожаї знижуються. Норма висіву насіння становить 6—8 кг/га, глибина загортання — 3—4 см, у посушливу погоду — 4—5 см, а на важких ґрунтах — 2,5—3 см. Під час сівби сівалками точного висіву норму зменшують до 2—3 кг/га залежно від ширини міжрядь і густоти рослин у рядку. Насіння висівають овочевими сівалками СО-4,2, СПЧ-6, СКГ-6 та ін. Ширина міжрядь для короткостеблових сортів становить 70—90, довгостеблових — 90—140 см. Насіння в рядку розміщують на відстані 6—10 см. За інтенсивної технології вирощування насіння висіва­ють сівалками по напрямних щілинах з шириною міжрядь 90 і 140 см.

Мінеральні добрива доцільно вносити під час сівби в рядки із розрахун­ку N _{10 -15}Р_{10 -15}К_{10 -15}. Для цього найкраще використовувати складні до­брива. Ранньостиглі сорти огірка у відкритому ґрунті вирощують насінням і висаджуванням розсади. На перезволожених ґрунтах їх вирощують на гряд­ках і гребенях. Для створення сприятливішого мікроклімату, особливо в східних і північних районах, огірок вирощують у кулісах з високорослих культур (кукурудза, кріп, соняшник та ін.). Кулісні культури висівають за 10—12 діб до сівби насіння або висаджування розсади огірка смугами через 4, 6, 8, 12 і більше рядків основної культури (кратність ширини сівалки). Кулісну культуру часто висівають одночасно з огірком (роблять перего­родки на один крайній висівний апарат). Куліси розміщують упоперек напряму панівних вітрів. Під час вирощування рослин огірка в кулісах на -5 діб прискорюється збирання плодів і підвищується їх якість. Розсаду 20—25-денного віку висаджують тоді, коли мине загроза приморозків і верхній шар ґрунту прогріється до 14—15 °С (у Степу це 5—15, Лісостепу та на Поліссі — 15—25 травня). Висаджують її квадратно-гніздовим способом за схемою 70 х 70 по 2—4 рослини в гніздо. Щоб прискорити збирання врожаю, розсаду висаджують під плівкове покриття на —15 діб раніше, ніж у відкритий ґрунт, стрічковим способом (50 + 90 см), з відстанню між рослинами в рядку 15—20 см. Для накриття краще використовувати перфоровану плівку. За даними Донецької дослідної станції ЗБ УААН, це прискорює надходження врожаю на 15—20 діб. Догляд за посівами огірка полягає в своєчасному розпушуванні міжрядь, проріджуванні рослин у рядках, виполюванні бур'янів і поливах. У разі затримання появи сходів та утворення ґрунтової кірки (якщо проростків немає біля поверхні ґрунту) посіви боронують легкими боронами впоперек напряму рядків. Загущені посіви також боронують у фазі одного справжнього листочка. Міжряддя розпушують 3—-4 рази до змикання огудини фрезерними культиваторами. У фазі 2—3 листків посіви проріджують, залишаючи рослини на відстані 10—12 см. При цьому пошкоджені та слаборозвинені рослини огірка видаляють. На 1 га залиша­ть 80 тис. рослин короткостеблових і 65—70 тис. довгостеблових сортів та гібридів.

У разі появи сходів бур'янів рослини огірка у фазі 1—2 справжніх листків обробляють гербіцидами тарга або тарга супер (1,0—2,0 кг/га). Під час вирощування огірка за інтенсивною технологією перед появою сходів (за 2—3 доби) за напрямними щілинами проводять досходове розпушування міжрядь культиваторами з ротаційними робочими органами на глибину 4—6 см. За такого розпушування знищуються всі пророслі бур'яни і рядки засипаються шаром 0,5—1 см вологої землі, внаслідок чого руйнується ґрунтова кірка, тому сходи рослин огірка з'являються дружніше на поверхню грунту. Після появи сходів проводять ще один-два розпушування міжрядь ротаційними робочими органами. Наступні 2—3 розпушування здійснюють культиваторами з плоскорізними лапами і прополювальними дисками до початку змикання рядків. Захисна зона біля рядків під час розпушування за напрямними щілинами не має перевищувати 3—5 см. Розпушування міжрядь проводять систематично — через кожні 7—8 діб.

Щоб підтримувати оптимальну вологість (75—80 % ГПВ) ґрунту, посіви огірка в Лісостепу поливають 5—7, у Степу — 8—10 разів. Поливна норма від появи сходів до масового плодоношення становить 250—300, а в період формування врожаю — 350—400 м³/га води. В жарку погоду ефективні освіжні поливи дощуванням (50—100 м³/га). На період цвітіння біля площі огірка доцільно розміщувати вулики з бджолами із розрахунку одна бджолосім'я на 2 га.

Посівам огірка дуже шкодять шкідники і хвороби, зокрема павутинний кліщ, тютюновий трипс, баштанна попелиця, борошниста роса, пероноспороз антракноз, бактеріоз тощо. У боротьбі зі шкідниками викорис­товують актелік (0,3—0,15 кг/га), децис (0,30—0,25 гк/га), карате (0,1 кг/га). Проти хвороб використовують акробат (2 кг/га), альєт (2 кг/га), байлетон (0,6 кг/га), каратан (1,0—8,0 кг/га), превікур 607 СЛ (2 кг/га), ридоміл (0,8—1,0 кг/га), сірку колоїдну (2,0—4,0 кг/га) та інші препарати.

В огірка дуже тривалий період плодоношення, тому збирають плоди довго і багато разів. На початку плодоношення збирання плодів прово­дять через 2—3, а потім через 1—2 доби. Під час збирання зривають усі плоди — товарні, перерослі, пошкоджені. Це сприяє кращому зав'язуван­ню нових плодів і значно підвищує продуктивність рослин. Використан­ня для збирання огірка платформ ПОУ-2 та інших агрегатів підвищує продуктивність праці в 1,5—2 рази.

Зібрані плоди огірка сортують на пікулі, корнішони і зеленці. Середня врожайність огірка становить 150—300 ц/га.

Вирощування огірка в спорудах закритого грунту. Огірок — основна культура закритого ґрунту. Порівняно з іншими овочевими культурами вони забезпечують найбільший валовий збір з одиниці площі споруд. Огірок вирощують у зимових і весняних теплицях, парниках та в утепле­ному ґрунті. У зимових теплицях його вирощують в одній або двох культурозмінах, у весняних — в одній.

Вирощування огірка в зимових теплицях. Розсаду огірка вирощують у розсадному відділенні. Для сівби використовують 2—3-річне насіння. Пе­ред сівбою насіння прогрівають упродовж 2 год за температури 60 °С. Про­ти збудників хвороб однорічне насіння прогрівають упродовж 3 діб за тем­ператури 50—52 °С та однієї доби за 78 °С. За 3—5 діб до сівби його протру­юють, обробляють мікродобривами тощо. Перед сівбою насіння впродовж А—6 год намочують у воді кімнатної температури і пророщують до утво­рення корінців завдовжки 0,5—1 см. Після цього його висівають в ящики або горщечки діаметром 10 см, заповнені живильною сумішшю на 1/2 об'є­му. До появи сходів температуру підтримують у межах 27—28 °С, а після — її знижують до 15—20 °С і поліпшують освітлення, щоб рослини не витягу­валися. Після утворення першого справжнього листочка температуру по­вітря вдень у сонячну погоду підтримують у межах 21—25 °С, в похмуру — 20—22 °С (вночі 17—18 °С), ґрунту — 21—23 °С. Оптимальна відносна во­логість повітря становить 70—75 %, ґрунту — 70—75 % НВ. Рослини по­ливають підігрітою до 25—28 °С водою. У грудні—січні роблять штучне доосвітлювання рослин. Щоб посилити процеси асиміляції, повітря збага­чують вуглекислим газом, доводять вміст його в теплиці до 0,2—0,4 %. Роз­саду висаджують у 25—30-денному віці, у фазі 4—5 справжніх листків.

Підготовка ґрунту перед висаджуванням розсади полягає в стерилі­зації його парою і визначенні вмісту в ньому поживних речовин. За по­треби в ґрунт вносять гній (20—25 кг/м²) і площу перекопують роторним копачем КР-1,5 на глибину 20—25 см. У важкий за гранулометричним складом ґрунт одночасно з гноєм вносять компостовану тирсу (20—ЗО % об'єму). У разі потреби вносять мінеральні добрива.

Розсаду бджолозапильних сортів і гібридів висаджують з 25 грудня до 10 -15 січня за схемою 160 х 20, 90 х 30, 100 + 60 х 35—50, 90 + 60 х З0—40 см. Розсаду партенокарпічних гібридів можна висаджувати на 10 діб раніше за схемою 160 х 30—35, 160х 40—50 см. Відразу після висаджуван­ня розсади висівають ущільнювачі. В міру приживання рослин їх підв'язу- ють за нижнє міжвузля до шпалери і стебло обкручують навколо шпа­гату. Впродовж вегетації формують кущі. У бджолозапильних сортів і гібридів у пазухах 3—4-го листка видаляють усі бутони і зачатки бічних пагонів, тобто проводять осліплення. Верхівки бічних пагонів, що з'яви­тися в пазухах наступних листків (до висоти 1—1,2 м), прищипують на один листок і один плід, до висоти 1,5—1,7 м — на два листки і два плоди, верхній частині (до шпалери) — на 3—4 листки і таку саму кількість подів залежно від сили росту рослин.

Верхівку головного стебла прищипують над другим-третім листком над шпалерою, пригинають і прикріплюють шпагатом (вісімкою) до шпалерного дроту. Найрозвиненіші перші два пагони із пазух верхніх листків пускають униз і прищипують два рази через кожних 50 см або один раз, ^:якщо довжина їх досягла 1—1,2 м. Верхівку головного стебла над шпалерою можна і не прищипувати. При цьому стебло пригинають та обережно обкручують навколо шпалерного дроту, щоб не зламалося, опускають униз і прищипують на висоті 1—1,2 м від поверхні ґрунту. Бічні пагони у середній зоні стебла прищипують на 1—2 листки і 1—2 плоди, у верхній частині — на 3—4 листки і таку саму кількість плодів (кожний листок має забезпечити наливання одного плоду) залежно від сили росту рослин. Під час масового плодоношення верхівки бічних пагонів прищипують щотижня, незважаючи на кількість листків. Уся наступна робота щодо формування рослин зводиться до прищипування пагонів, орієнтації росту вздовж рядків, запобігання утворенню шатра (значного загущення рослин у верх­ньому ярусі та в рядках). Пагони, які відплодоносили, вирізають на кільце у ранкові години за умов сонячної погоди. Систематично оббирають відмерлі та пошкоджені листки, видаляють виродливі й пошкоджені плоди. Видалення пагонів, відмерлих і пошкоджених листків у похмуру погоду та залишення на рослинах пеньків призводить до поширення в спорудах хвороб, тому цю операцію проводять лише в сонячну погоду.

Партенокарпічні гібриди утворюють велику надземну масу. Під час нормування їх у нижніх 5—7 пазухах листків здійснюють осліплення. Бічні пагони, що з'явилися в пазухах наступних 5—6 листків до висоти 1—1,2 м, прищипують на один листок та один плід, до висоти 1,5—1,6 м — на два листки і два плоди, а вище до шпалери — на 3—4 листки і таку саму кількість плодів. На головному стеблі залежно від умов освітлення зали­пають від 4 до 6 плодів і більше. Головне стебло прищипують, залишаю­чи над шпалерою 4 листки, потім його нагинають в одному напрямі, обкручують навколо шпалерного дроту і прив'язують до нього. У першій пазусі листка, що над шпалерним дротом, видаляють бічний пагін, інші три опускають униз і двічі, через кожних 50 см, їх прищипують. Пагони другого порядку в нижньому ярусі рослин вирізують, в середньому — прищипують на 1—2 листки, а у верхньому — на 3—4 листки і таку саму кількість плодів. У квітні—червні пагони прищипують щотижня, незва­жаючи на кількість плодів і листків, для запобігання утворення шатра. Пізніше систематично обрізують «на кільце» (не залишаючи пеньків) не­плодоносні пагони та ті, що відплодоносили, відмерлі та пошкоджені лист­ки, знімають виродливу і відмерлу зав'язь.

На початку цвітіння бджолозапильних сортів і гібридів у теплицях вста­новлюють вулики з бджолосім'ями із розрахунку одна бджолосім'я на 800—1000 м².

Для належного плодоношення бджолозапильних сортів і гібридів огір­ка відносну вологість повітря підтримують у межах 80—90 %, ґрунту -70—80 % НВ; температуру повітря у сонячні дні — 24—26 °С, у похмурі — 22—24, вночі — 17—18, а ґрунту — 22—24 °С. У період плодоношення відносна вологість повітря має становити 80—90 %, вологість ґрунту -80—95 % НВ; температура повітря у сонячні дні — 26—28 °С, в похмурі — 24—26, вночі — 18—20 і ґрунту — 22—24 °С.

Для партенокарпічних сортів і гібридів огірка відносна вологість по­вітря після висаджування розсади до плодоношення має становити 75— 80 %, ґрунту — 70—80 % НВ, температура повітря в сонячні дні — 22— 24 °С, в похмурі — 20—22, вночі — 17—18, ґрунту 22—24 °С. У період плодоношення вологість повітря — 75—85 %, ґрунту — 85—90 % НВ, тем­пература повітря в сонячні дні — 24—26 °С, в похмурі — 22—24, вночі — 18—20, ґрунту — 20—24 °С. Якщо навесні в рослин огірка погано зав'язу­ються плоди, то температуру повітря вночі знижують на 1—2 °С.

До настання плодоношення рослини підживлюють через 10—15, а в період інтенсивного наростання плодів — через 7—8 діб. Потребу рослин у підживленні визначають за результатами аналізу ґрунту. Для піджив­лення використовують легкорозчинні мінеральні добрива, концентрація яких у розчині не повинна перевищувати 0,7 %. На 1 м² витрачають 10 л робочого розчину. Під час плодоношення до повного мінерального доб­рива на 10 л води додають до 2 мг борної кислоти, сульфату міді і по 3— 4 г сульфату мангану та заліза. Добрива вносять одночасно з поливом способом дощування.

Плодоношення рослин посилює також позакореневе підживлення, яке проводять через кожні 15—20 діб. Для цього використовують витяжку з міне­ральних добрив (у 10 л води розчиняють 10—12 г порошкоподібного супер­фосфату, 7—8 г сульфату калію і 5—7 г аміачної селітри або 20 г сечовини).

Мікродобрива для позакореневого підживлення використовують у вигляді маточного розчину із розрахунку 1 г борної кислоти, 1 г сульфату

мангану, по 0,2 г сульфату міді, цинку і кобальту, 0,1 г молібдену амонію на 1 л води. Потім 10 мл такого розчину розчиняють у 10 л води і використовують на 30 м² площі.

У спорудах закритого ґрунту великої шкоди огіркам завдають шкідни­ки (павутинний кліщ, білокрилка, галова нематода, баштанна попелиця, комарик та ін.) і хвороби (борошниста роса, бактеріоз, антракноз, аскохітоз, кореневі гнилі та ін.). Для їх знищення застосовують біо­логічні й хімічні способи боротьби. Особливу увагу приділяють своєчас­ному виявленню вогнищ появи шкідників і хвороб та знищенню їх. Об­робляти рослини доцільніше в похмуру погоду або в другій половині дня. Для знищення нематоди найефективніше проводити пропарювання ґрун­ту перед висаджуванням розсади.

Збирають плоди регулярно: на початку плодоношення через 2—3, а за масового — через 1—2 доби. У передових господарствах у зимово-весня­ний період у зимових теплицях збирають плодів 25—З0 кг/м² бджолозапильних сортів і гібридів та 28—36 кг/м² партенокарпічних.

Осінньо-зимова культура огірка. Розсаду в теплиці висаджують у 20— 25-денному віці в першій половині серпня. Бджолозапильні сорти і гібри­ди висаджують за схемою 160 х ЗО—35, 120—130 х 40 см, партенокарпіч-ні— 160 х 50—70 см. Після приживання рослини підв'язують до У-подібної шпалери. Над кожним рядком натягують два дроти (один від од­ного на відстані 50 см). Рослини підв'язують послідовно, одну до першо­го дроту, а другу — до наступного і т. д. Це сприяє кращому освітленню рослин в осінній період та зменшує застій повітря між ними.

На висоті до 90 см у пазухах листків видаляють бічні пагони і квітки. Продуктивні пагони формують на один листок та на один плід, пожовкле листя видаляють. Після того як верхівка стебла досягне шпалери, йогс направляють уздовж дроту. Температурний режим регулюють залежно від інтенсивності сонячного освітлення (табл. 15).

Температуру ґрунту на початку росту підтримують у межах 22—24 °С. а наприкінці плодоношення знижують до 20 °С. Відносна вологість по­вітря до настання плодоношення має становити 70—75, а в період плодо­ношення — 75—80 %. Поливають огірки у разі потреби і тільки в сонячну погоду.

Огірок за осінньої культури починає плодоносити через 25—З0 діб після висаджування розсади. Збирають урожай регулярно, запобігаючи пере­ростанню плодів. Середня врожайність плодів становить 10—12 кг/м².

Вирощування огірка в гідропонних теплицях. Для гідропонних теплиць живильний розчин виготовляють з мінеральних добрив за спеціальними рецептами. Концентрація його залежить від фаз росту і розвитку рослин. У міру підвищення інтенсивності сонячного освітлення потреба рослин в азотному живленні зростає, а в калійному — дещо зменшується. У похмуру