Лекція5

Тема: Плодові овочеві культури родини Гарбузових

1. Загальна характеристика

2. Огірок

3. Гарбуз, кабачок, патисон

4. Кавун і диня

1. Загальна характеристика

До родини Гарбузових (Сucurbіtасеае) з овочевих культур належать огірок, гарбуз, кабачок, патисон, кавун, диня. З них у виробництві найпо­ширеніші огірок, гарбуз, кавун і диня, дещо менше — кабачок і патисон. Гарбуз, кавун і диня — це баштанні культури.

Огірок має короткий період вегетації та довгий — плодоношення, тому його вирощують в усіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. За посівною площею він займає третє місце після помідора і капусти, а в спеціалізова­них господарствах — перше або друге.

В Україні огірок щороку висівають на площі понад 70 тис. га. Баштанні культури поширені переважно в південних районах. Щороку під них відво­диться близько 90 тис. га. Найбільшу площу займає кавун — 60—65 %. диня — близько 20 %, а гарбуз — 10—15 % площі баштанних культур.

2. ОГІРОК

За тривалістю вегетаційного періоду сорти і гібриди огірка поділяють на ультраранні (від появи сходів до першого збору зеленця — до 40 діб). ранньостиглі (41—45 діб), середньоранні (46—50 діб), середньостиглі (51— 55 діб), середньопізні (56—60 діб) і пізньостиглі (понад 60 діб).

Огірок (Сuсumіs sativus L.) — однорічна, дводольна, однодомна, дво­статева, перехреснозапильна, трав'яниста рослина. Походить він з вологих тропічних районів Індії та Індокитаю, де його вирощували понад 3000 ро­ків до н. е. На території нашої країни огірок вирощували ще до заснуван­ня Київської Русі.

Стебло в огірка повзуче (огудина) до 2 м завдовжки у відкритому і до 5—7 м у закритому ґрунті. Перший справжній листок має округлу або ниркоподібну форму, цілокраїй. Наступні мають форму від серцеподібної З—5 листків до лопатеподібної. У пазухах 3—6-го листків розвиваються вусики. Чоловічі й жіночі квітки розміщуються у пазухах листків. На го­ловному стеблі формуються переважно чоловічі квітки, а на бічних пагонах - жіночі. Прищипування верхівок стебел сприяє утворенню бічних пагонів з жіночими квітками. Зниження температури на початку вегетації й^; обробка рослин чадним газом сприяють утворенню більшої кількості жіночих квіток. Збільшенню кількості жіночих квіток сприяє також про­грівання насіння перед сівбою.

Квітки огірка запилюються бджолами та іншими комахами. Тому під час вирощування двох і більше сортів потрібно дотримуватися просторо­вої ізоляції не менше 2 км на відкритій місцевості та 600 м — на закритій. Через 6—10 діб після запилення зав'язь розростається й утворюється плід. Плід огірка — несправжня багатонасінна ягода. Останнім часом створе­но гібриди огірка, в яких плоди розвиваються без запилення (партено-карпічні), однак для отримання насіння потрібне перезапилення між бать-ківськими формами. Вирощують їх переважно в теплицях.

Насіння огірка еліптично-видовжене, біле з жовтуватим відтінком або світло-кремове. Маса 1000 насінин — 16—25 г. Схожість зберігається впродовж 6—8 років. Після висівання 2—3-річного насіння на рослинах утвоєгься більше жіночих квіток.

Огірок — теплолюбна культура. Оптимальна температура росту й роз­витку 17—29 °С. У разі зниження її до 10 °С ріст рослин припиняється, а за 4 °С вони гинуть. Коренева система рослин розвивається у верхньому шарі ґрунту (30—40 см), тому огірок досить вибагливий до родючості й вологості ґрунту. Найкраще рослини його ростуть на легкосуглинкових грунтах, які містять багато органічної речовини. Важкі глинисті, холодні, кислі та солонцюваті ґрунти для вирощування огірка непридатні. Опти­мальна реакція ґрунтового розчину (рН) становить 6,5—7, вологість ґрунту 75—80 % НВ, відносна вологість повітря — 90—95 %. Повітряна засуха негативно впливає на запилення квіток, значно знижує продуктивність рослин і товарність плодів. Для забезпечення високої продуктивності огір­ка вміст у повітрі вуглекислого газу потрібно підтримувати в межах 0,2— 0,3 %, в сонячні дні — до 0,6 %.