Борошниста роса

Борошниста роса виявляється на пшениці, житі, ячмені, вівсі і деяких злакових травах (тимофіїка, лисохвост, грястиця збірна, тонконіг, райграс та ін.). Поширена скрізь.

Уражуються стебла, листки, листкові піхви, а інколи й колосся.

Прояви хвороби — білий павутинний наліт, який пізніше набуває борошнистого вигляду і розміщується на органах рослин щільними ватоподібними подушечками. На сходах борошниста роса спочатку з'являється на піхвах листків у вигляді матових плям. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин він переходить на листки і вгору по стеблу. Наліт поступово ущільнюється, набуває жовто-сірого забарвлення і на ньому з'являються клейстокарпії у вигляді чорних крапок. У сприятливі для розвитку хвороби роки наліт може з'явитися і на верхніх частинах рослин, в тому числі на колосі.

Збудником борошнистої роси є сумчастий гриб Erysiphe graminis порядку Erysiphales. Міцелій гриба поверхневий, на кінцях гіфів, які ростуть, утворюються апресорії у вигляді плескуватих потовщень для прикріплення на поверхні рослин. Від апресоріїв відходять гаусторії, що проникають у клітини тканин. Гаусторії мають вигляд еліптичного здуття з пальцеподібними вироста­ми, розміщеними на листках паралельно. За допомогою гаусторій гриб поглинає поживні речовини з рослин.

Збудник борошнистої роси утворює конідіальне спороношення і сумчасту стадію. Поширюється гриб під час вегетації конідіями. Зараження рослин відбувається при температурі 0—20° і відносній вологості повітря від 50 до 100%. Висока температура повітря (понад 30°) затримує розвиток борошнистої роси. Інкубаційний період хвороби триває 3—11 днів (у середньому 4—5 днів).

На озимих культурах борошниста роса проявляється ще з осені. На посівах (або на сходах падалиці) гриб зимує у формі міцеліальних скупчень, які навесні поновлюють конідіальне спороношення, і хвороба розвивається далі. З озимини інфекція борошнистої роси переходить на ярі зернові культури.

Опубліковані дані свідчать, що в деякі роки з міцелієм можуть перезимовувати й конідії, зберігаючи свою життєздатність. Розвиток сумчастої стадії гриба Erysiphe graminis спостерігається підчас колосіння і цвітіння зернових злаків. Дозрівання сумкоспор і викидання їх із сумок відбувається здебільшого в серпні і вересні. Вони є джерелом поширення інфекції на озимині. З невикинутими сумкоспор ами зимує тільки невелика кількість клейстокарпіїв, але і вони рано навесні повністю звільняються від сумкоспор. Останні можуть бути додатковим джерелом інфекції навесні.

Гриб Е. graminis поділяють на 12 спеціалізованих форм; f. tritiсі — на пшениці, f. secalis — на житі, f. hordei — на ячмені, f. avenae — на вівсі, f. dactylidis — на грястиці збірній, f. poae — на тон­конозі, f. festucae — на костриці, f. lolii — на райграсі, f. bromi — на стоколосі, f. agropyri — на пирії, f. elyni — на волосинці сибір­ській і f. deschampsiae — на щучнику. Вузькоспеціалізованими формами є: f. secalis, f. avenae, f. bromi і f. deschampsiae. їхні конідії можуть заражати тільки рослину-живителя, конідії інших форм, крім рослини-живителя, можуть заражати додатково 1—3 рослини, але хвороба при цьому проявляється слабо. Так, наприклад, штучно заразити грибом f. tritici у слабій формі вдається тільки пирій, а сумкоспор и заражають тільки ті види рослин, на яких утворюються клейстокарпії.

Шкідливість борошнистої роси виявляється насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків і руйнуванні хлорофілу та інших пігментів. При сильному ураженні рослин знижується кущистість, затримується колосіння, але не прискорюється достигання хлібів. Недобір урожаю від борошнистої роси може досягати 10—15, а іноді 30—35 процентів.

Більш сильний розвиток борошнистої роси спостерігається на притінених рослинах і в умовах меншого періоду освітлення. Ранні посіви ярих культур менше уражуються нею, ніж пізні. В озимих культур, навпаки, більше уражуються ранні посіви.

При внесенні під зернові культури повного мінерального добрива з підвищеними дозами калію і фосфору розвиток хвороби зменшується. Надлишок азоту і особливо однобічне внесення його посилює розвиток борошнистої роси і, крім того, скорочує інкубаційний період хвороби. При цьому спостерігається інтенсивніше конідіальне спороношення.

Заходи боротьби. Уникнення втрат зерна під час збирання хлібів і боротьба із сходами падалиці (лущення стерні і наступна глибока зяблева оранка). Ці роботи слід провадити до появи сходів озимих хлібів, щоб зменшити резервацію інфекції. Не можна розміщувати посіви ярої пшениці поряд з посівами озимої. Проведення сівби озимих в оптимальні, а ярих — в ранні строки. Внесення повного мінерального добрива.