Септоріоз

Септоріоз на злаках зустрічається скрізь. В окремі роки септоріоз викликає зменшення урожаю так само, як і іржа.

Проявляється на листках, стеблах і колоссі. На листках і стеблах з'являються світлі, жовті, світло-бурі, бурі, слабо виражені плями з темним обідком або без нього.

У центрі плями або на всій її поверхні утворюються чорні дрібні крапки — пікніди, які добре видно в лупу. Хворі листки стають блідими, поступово втрачають зелений колір і засихають. Уражені стебла буріють, зморщуються, а іноді перегинаються. При ураженні колоса на колоскових лусочках виявляються плями, внаслідок чого колос стає пістрявим, а іноді бурим. Зерна в колосі щуплі. Інколи септоріоз може бути причиною неродючості колосся.

Збудниками захворювання є несправжні гриби порядку Pycnidiales роду Septoria. Серед видів Septoria є гриби, які уражують багато злакових культур. Наприклад, S. graminum і S. nodorum уражують пшеницю, жито, ячмінь, просо, лисохвіст, грястицю збірну та ін., але є гриби, що уражують тільки певний вид рослин.

Міцелій цих грибів розміщується у тканинах рослин (у міжклітинниках). Спороутворення - пікніди з пікноспорами. Пікніди утворюються під епідермісом, але в міру дозрівання висипаються на поверхню ґрунту. При дозріванні пікноспор у пікінідах епідерміс тканини рослини-живителя розривається і пікноспори виштовхуються силою осмотичного тиску. Поширюються вони на полі крапельками дощу і потоками повітря, іноді на відстань 90—100 м. Проростають у крапельках вологи при температурі 9—28° (оптимум 20—22°). Інкубаційний період хвороби 6—9 днів. За час вегетації рослин збудники можуть дати кілька поколінь. Особливо розвивається хвороба при частому випаданні дощів.

Зимують гриби пікнідами переважно на рештках уражених рослин на поверхні ґрунту. Іноді джерелами інфекції може бути і заражене насіння (особливо озимих культур). При підвищеній температурі і великій сухості повітря пікнослори. можуть бути життєздатними більше трьох місяців.

Шкідливість септоріозу виявляється в зменшенні асиміляційної поверхні листків, недорозвиненості колоса, передчасному достиганні хлібів і недоборі зерна (іноді до 40%).

При внесенні під зернові культури повного мінерального добрива (NPK) підвищується стійкість рослин проти септоріозу, а при однобічному внесенні азотних добрив уражуваність посилюється.

Заходи боротьби. Лущення і глибока зяблева оранка після збирання хлібів.

Додержання правильного чергування культур у сівозміні. Кращими попередниками озимих і ярих культур є пар, бобові і просапні культури. Протруювання насіння.

Внесення під зернові культури повного мінерального добрива.

Боротьба із злаковими бур'янами, що є резерваторами інфекції деяких септоріозних грибів.

Іі. Бактеріальні хвороби

Бактеріальні хвороби виявляються на всіх зернових колосових злаках. Вони уражують переважно надземну масу рослин, іноді є причиною різкого зниження врожаю хлібів. Найпоширеніші і найшкідливіші з них — плямистий бактеріоз, базальний бактеріоз, чорний бактеріоз ячменю, бурий бактеріоз вівса, смугастий бактеріоз проса і бактеріоз рису.