Бура іржа пшениці

Це специфічне захворювання що зумовлює великі втрати врожаю. Захворювання проявляється на листках і піхвах пшениці спочатку у вигляді бурих пустул (уредопустул), а пізніше — чорних з глянцевим блиском (телейтопустул).

Уредо- і телейтопустули частіше розміщуються на верхньому, рідко на нижньому боці листків безладно. Вони ніколи не зливаються в суцільну пляму, але навколо уредопустул можуть утворюватися хлоротичні і некротичні плями.

Збудником захворювання є гриб Puccinia triticina.

Гриб зимує в уредостадії (частіше у вигляді уредоміцелію) на озимій пшениці. Уредоспори, якщо є краплинна волога, проростають при температурі від 2,5° до 31°. Оптимальною температурою вважають 15—25°. Інкубаційний період залежить від температури повітря. При 4—10° до 25° він триває від 5 до 18 діб.

Уредоміцелій і уредоспори, які утворилися восени, дуже стійкі проти низьких температур, чим і пояснюється прояв захворювання навесні. Дальший його розвиток досягає максимуму у фазу молочної стиглості зерна. Влітку в умовах вологості й тепла уредоспори життєздатні недовго.

У південних районах між періодом збирання пшениці і сівбою озимини минає 1,5—3 місяці, тому більша кількість уредоспор гине. Тут джерелом інфекції є сходи падалиці пшениці. У більш північних районах, де періоду розриву між збиранням пшениці і сівбою озимини практично немає, уредоспори з решток стерні можуть потрапляти на нові сходи і заражати їх. У Сибіру гриб зимує телейтоспорами на рештках стерні, а навесні основним джерелом зараження ярих пшениць є ецидіоспори, які утворюються на лещиці. У гриба P. triticina налічується понад 200 рас, які різняться своєю агресивністю щодо певних сортів.

Шкідливість бурої іржі полягає в тому, що зменшується асиміляційна поверхня і підвищується транспірація рослин. Внаслідок цього порушується водний баланс, що є причиною передчасного відмирання листків. Велике ураження озимої пшениці бурою іржею знижує зимостійкість рослин. У них утворюється менше зернин, вони низької якості і легковагі, що є основною причиною зниження врожаю.

Заходи боротьби. Своєчасне збирання пшениці й лущення стерні з глибокою зяблевою оранкою, особливо на ділянках, розташованих поблизу нових посівів озимої пшениці. Висівання озимої і ярої пшениці в оптимальні строки. Внесення фосфорно-калійних добрив восени і весняне підживлення повним добривом (докладніше дивись про це систему заходів боротьби з хворобами хлібних злаків). Боротьба з бур'янами (лещицю виривати з корінням).

Боротьба з бур'янами, особливо з воловиком і кривоцвітом, які можуть бути резерваторами інфекції. Своєчасне збирання жита і старанне знищення сходів падалиці. Внесення фосфорно-калійних добрив восени і підживлення рослин повним добривом навесні.

Жовта іржа злаків

Захворювання поширене в районах з прохолодним літом.

Жовта іржа уражує пшеницю, жито, ячмінь, стоколос, пирій, грястицю збірну та інші зернові злаки, але найбільшої шкоди завдає пшениці. Захворювання проявляється на листках, піхвах, інколи на стеблах, остюках, колоскових лусочках і навіть на випуклих частинах зерна.

Характерний прояв ураження — лимонно-жовті довгасті смуги у вигляді пунктирних ліній, що складаються з уредопустул. Іноді уредопустули розміщуються скупченими групами, утворюючи на листках щось подібне до плям, оточених хлорозом. Пізніше в місцях ураження утворюються темно-бурі або майже чорні, що не проривають епідермісу, телейтопустули.

Збудником захворювання є гриб Puccinia striiformis (syn. P. glumarum). Існує расовий склад, пов'язаний з певними сортами. Гриб розвивається і перезимовує в уредостадії.

Оптимальною температурою для проростання уредоспор жовтої іржі .вважають 11—13°, хоч вони можуть проростати і при температурі, трохи вищій за 0°.

Дуже розвивається жовта іржа в роки з прохолодною погодою навесні і в першій половині літа. Навесні захворювання спочатку проявляється на нижніх листках, а потім переходить на верхні. До моменту цвітіння або молочної стиглості злаків багато листків жовтіє, підсихає і відпадає. При сильному розвитку іржі швидко змінюється забарвлення поля. Особливо шкідливе ураження частин колоса. Зерно не наливається, підсихає, стає щуплим і легким.

Заходи боротьби такі самі, як і заходи боротьби з бурою, іржею пшениці.