Міністерство аграрноі політики та продовольства України

Таврійський державний агротехнологічний університет

Кафедра «Рослинництва»

Методичні вказівки

до виконання лабораторних робіт

з дисципліни "Фітопатологія"

Частина 3

Факультет «Агротехнологій та екології»

Спеціальність 6.130.100 «Агрономія»

м. Мелітополь

2012

Укладач: старший викладач Журавльова О.В.

Асистент Нєжнова Н.Г.

Методичні вказівки розглянуто і узгоджено на засіданні кафедри загального землеробства (протокол № від 2011 року). Схвалено та рекомендовано до видання методичною комісією факультету агротехнологій та екології ТДАТУ (протокол № від 2011 року).

Рецензенти: к. с.-г. н., доц., Тодорова Л.В.

Зміст

Лабораторна робота № 10. Хвороби зерняткових плодових культур………………………………... ………………………………………….4

Лабораторна робота № 11. Хвороби кісточкових плодових культур…………………………………………………………………………….20

Лабораторна робота № 12. Хвороби ягідних………………………………....33

Лабораторна робота № 13. Хвороби винограду……..……………………….53

Лабораторна робота № 10

ХВОРОБИ ЗЕРНЯТКОВИХ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

Мета: Вивчити основні ознаки найпоширеніших хвороб зерняткових плодових культур.

Завданя: Скласти характеристику найпоширеніших хвороб зерняткових плодових культур за формою 1.

Питання для розгляду:

1. Грибні хвороби.

2. Бактеріальні хвороби.

3. Вірусні хвороби.

Питання для самостійної роботи: Хвороби жита і вівса. Хвороби злакових трав.

Форма 1

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб зерняткових плодових культур.

Хвороба її назва та збудник	Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, скільки зберігає життєздатність)	Період прояву і симптоми ураження рослин	Шкодочинність		Заходи боротьби

Обладнання і матеріали: гербарій уражених хворобами рослин, кольорові фото хвороб, атласи хвороб, офіційне видання «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

1. Грибні хвороби. Парша яблуні і груші.

Збудники — сумчасті гриби: на яблуні -Venturia inaequalis (cooke) Wint., на груші V. Pirina Aderh. з конідіальною стадією відповідно Fucicladium dendriticum (Wabr.) Fuck, і М. pirinu Fuck.

В Україні хвороба значної шкоди завдає на Поліссі, в Лісостепу і в Закарпатті, а в дощові роки — у Степу та в Криму. Уражуються листки, плоди і пагони (останні переважно у груші). В дощові роки, особливо навесні, уражуються також квітки і зав'язь.

На листках парша проявляється у вигляді округлих плям, спочатку малопомітних, хлоротичних, а потім темно-сірих, з характерним оливково-оксамитним нальотом. Діаметр їх від 1,5—2 до 10—15 мм, а нерідко й більше залежно від віку листків, сприйнятливості сорту і погодних умов.

У яблуні плями утворюються здебільшого на верхньому боці листка, у груші — на нижньому. У дощову погоду на молодих листках сприйнятливих сортів парша проявляється не окремими локальними плямами, а у вигляді суцільного темно-сірого нальоту. Таке проявлення хвороби називається дифузним. Дуже уражені листки жовтіють, засихають і обпадають.

На уражених квітках і зав'язі також утворюються темно-сірі плями, від чого вони масово обпадають.

На плодах парша проявляється у вигляді темно-сірих округлих плям різного розміру — від малих, діаметром у декілька міліметрів до великих, розпливчастих, діаметром до 1,5—2 см. Дуже часто місця ураження від здорових тканин відмежовуються світлою облямівкою із розірваної і дещо піднятої шкірочки плода. В місцях ураження покривні тканини плода руйнуються, а ті, що знаходяться глибше, корковіють, завдяки чому обмежується проникнення збудника хвороби вглиб тканин.

Окорковіння уражених тканин стримує рівномірне розростання плодів, вони деформуються, набувають виродливого вигляду, розтріскуються, загнивають і передчасно обпадають.

Передзбиральне ураження плодів за умов тривалої дощової погоди викликає "комірну паршу", що призводить до їх в'янення і загнивання під час зберігання.

При ураженні пагонів на корі з'являються невеликі набряки. які з часом розриваються. оголюючи темно-сірі скупчення спороношення збудника хвороби. Кора розтріскується, лущиться, верхівки сильно уражених пагонів засихають. Таке проявлення хвороби характерне в основному для груші, але іноді воно трапляється і на яблуні, зокрема в Закарпатті, у Північному Лісостепу і на Поліссі.

Зимують збудники парші у сумчастій стадії, яка розвивається ще з осені на уражених листках, а також у формі грибниці, що зберігається в тканинах кори уражених пагонів.

Плодові тіла сумчастої стадії збудників парші — псевдотеції мають вигляд малих чорних кульок, зосереджених під епідермісом; у місцях ураження і занурених у мезофіт листків. На поверхню вони відкриваються невеличкими отворами, облямованими щетинками.

Рано навесні у псевдотеціях формуються сумки з сумкоспорами. Дозріванню їх сприяє почергово зволоження й підсихання листків при температурі повітря понад 7°С (оптимальна 18—20°С). Сприятливі умови для дозрівання сумкоспор збудника парші яблуні у Лісостепу настають у другій половині березня — першій декаді квітня, в південніших регіонах — трохи раніше, в північніших — пізніше. Але за будь-яких умов сумкоспори збудника парші дозрівають за 2—3 тижні до початку розпускання бруньок у яблуні.

Додатковим джерелом первинної інфекції у збудника парші груші (іноді й у яблуні) можуть бути конідії, які формуються рано навесні грибницею, що перезимувала на уражених пагонах.

Масово яблуня й груша уражуються паршею під час розпускання бруньок, цвітіння й утворення зав'язі.

Потрапляючи на молоді органи (листки, квітки, зав'язь, плоди) сумкоспори чи конідії утворюють інфекційний паросток, за допомогою якого проникають у тканини і зумовлюють розростання міцелію в місцях ураження. Листки у віці понад 25 днів збудниками парші не уражуються.

Для проростання сумкоспор і конідій необхідна крапельна волога й температура повітря від 2—3 до 30°С (оптимальна 18—20°С). Інкубаційний період парші яблуні залежно від погодних умов сприйнятливості сорту триває 8—20 днів (у груші він на 1—2 дні коротший).

Перші ознаки хвороби на листках проявляються здебільшого наприкінці цвітіння, а на плодах — трохи пізніше.

Сприятливі умови для розвитку парші створюються в ущільнених, погано провітрюваних насадженнях, а також у садах з високими загущеними деревами (3,5—4 м).

Шкідливість парші полягає в обмеженні асиміляційної поверхні внаслідок передчасного обпадання уражених листків. Нерідко передчасний листопад, зумовлений паршею, спостерігається незабаром після цвітіння дерев, у період формування врожаю. Втрата листків при цьому може становити 50—80%, у зв'язку з чим різко знижується продуктивність рослин, зменшується приріст пагонів, погіршується зимостійкість дерев.

При значному ураженні квіток і зав'язі парша може повністю знищити урожай, а при сильному ураженні сформованих плодів утрата їх маси може становити 45— 80%. Товарна якість плодів значно погіршується. Допустима межа розвитку хвороби на плодах не вище 5%.

До відносно стійких проти хвороби сортів яблуні належать Джонатан, Пепін шафранний, Ренет шампанський, Антонівка та ін., із зарубіжних — Прима, Присцілла, Пріам, Флоріна, Ліберті, Сірпрайз, Макфрі, Джонафрі, Редфрі та ін.

Серед сортів груші відносно стійкі — Улюблена Клаппа, Бере Боск, Бере

Арданпон, Кюре, Бере київська, Золотоворітська та ін.