Летюча сажка

Летюча сажка зустрічається в усіх районах вирощування пшениці.

Збудником захворювання є вузькоспеціалізований базідіальний гриб Ustilago tritici.

Захворювання виявляється під час викидання колоса. В уражених рослин колосся неначе обгоріле внаслідок утворення замість квіткових частин і покривних лусочок колосків чорної маси хламідоспор. Остюки колосків дуже редуковані, не пошкоджений тільки загальний стрижень.

На початку виходу ураженого колоса з піхви листка спорова маса (хламідоспори) прикрита тонкою прозорою оболонкою, яка потім швидко руйнується, і хламідоспори легко розлітаються.

Зараження пшениці збудником сажки відбувається під час цвітіння. Потрапивши на приймочку квітки, хламідоспори проростають і утворюють диплоїдні гіфи які, пересуваючись по шляху, утвореному пилковою трубкою, або самостійно, досягають зав'язі і проникають у насінний зародок. Уражені насінні зародки не гинуть, а розвиваються в майже нормальне зерно. Але в зародку такого зерна (у щитку або підсім'ядольному коліні) містяться гіфи гриба. Крім зародків, міцелій гриба може пронизувати перикарпій, насінні оболонки, алейроновий шар і ендосперм.

На початку розвитку гриб утворює гіфи з малою агресивною силою. Вони мають дуже тонку оболонку і гомогенну протоплазму. До моменту достигання зерна гриб морфологічно й фізіологічно змінюється. Гіфи трохи роздуваються, стінки їх потовщуються і в протоплазмі клітин відокремлюються жирові краплі. У такій формі гриб переходить у стан спокою і може бути життєздатним у не пророщеному зерні понад три роки.

Коли зерно починає проростати, гриб активізується і уражує проростки рослин. Грибниця гриба поширюється дифузно по стеблу, а іноді виявляється навіть у молодих листках.

З розвитком колоса гіфи дуже розростаються і потовщуються, стінки їх стають драглистими і, з'єднуючись, утворюють драглисту масу, в якій поділом диференціюються хламідоспори і, отже, замість частин колоса утворюється спорова маса. Спори життєздатні протягом двох годин. Спори з колосся, яке пізно виколосилося, мають меншу вірулентність.

Сажка дуже шкідлива. Уражені рослини не плодоносять, вага їх порівняно із здоровими рослинами менша на 32%, висота стебел — на 11—13%, кущення — на 10—11%. Вага надземної маси хворої рослини на З0 - 40% менша ваги надземної маси здорової.

Є також і приховані втрати. Деякі рослини видужують, але якість і розмір урожаю знижуються (погане виповнення колосся, менша вага 1000 зернин, нестійкість рослин проти інших хвороб).

У рослинах гриб Ust. tritici перестає рости при температурі 7—8°, чим і пояснюється менша ураженість озимих і ярих пшениць

Сажка ячменю

На ячмені зустрічається переважно два види сажки: летюча й тверда. В останні роки на Україні зареєстровано ще чорну сажку ячменю.

Летюча сажка ячменю поширена скрізь, де вирощують цю культуру. Внаслідок захворювання руйнуються всі елементи колоса, перетворюючись у чорну масу спор. Цілим залишається тільки стрижень.

Хвороба виявляється під час колосіння. Уражений колос виходить з піхви листка спочатку вкритий тонкою прозорою оболонкою, крізь яку добре просвічується маса спор. Потім оболонка швидко розтріскується, і хламідоспори розпорошуються.

Збудником летючої сажки ячменю є гриб Ustilago nuda. Зараження рослин відбувається під час цвітіння. Хламідоспори, що розпорошуються, потрапляють на приймочку квітки, проростають і утворюють міцелій, який проникає в зав'язь. Заражене зерно зовні не відрізняється від здорового.

Коли зерно проростає, починає рости і міцелій. Він проникає в точку росту, поширюється по всій рослині і руйнує колос. Ця хвороба так само шкідлива, як і сажка пшениці.

Заходи боротьби з летючою сажкою ячменю такі, як і з летючою сажкою пшениці.

Тверда, або кам'яна, сажка ячменю поширена скрізь. Захворювання виявляться під час колосіння. На уражених рослинах колос зовні зберігає свою форму, стає тризубчастим. Всі частини суцвіття його, крім остюків, перетворюються в чорно-буру масу хламідоспор, що прикрита прозорою тонкою плівкою. Хламідоспори склеєні в тверді грудочки, для руйнування яких потрібні зусилля, тому цю сажку ще називають кам'яною.

Збудником захворювання є гриб Ustilago hordei. Хламідоспори гриба гладенькі, кулясті, довгасті, діаметром 3,6—7,5 мк, світло-коричневі або оливкові. Розпорошуються вони під час збирання, обмолоту й очищення насіння. Джерелом інфекції є заспорене зерно. Коли проростає насіння, в ґрунті починають проростати і хламідоспори. Вони утворюють чотириклітинну базидію з еліпсоїдальними базидіоепорами, що сидять на стеригмах. Базидіоспори утворюють первинний міцелій, який після анастомозу дає початок інфекційним гіфам, що проникають в молоді проростки рослини. Оптимальна вологість ґрунту для проростання хламідоспор 60—70%. Температурні коливання для розвитку цього виду гриба дуже великі — мінімум 5°, оптимум 20° і максимум 35°. Поширюється гриб по всій рослині, але руйнує тільки суцвіття.

Шкідливість твердої сажки виявляється в руйнуванні колоса, у зменшенні процента схожості насіння. При сильному ураженні твердою сажкою і недодержанні заходів боротьби недобір урожаю ячменю може становити 10—15 і більше процентів.

Дослідами деяких учених доведено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою грудочок сажки (до 0,4%) у корів спостерігається порушення серцевої діяльності, кульгавість, втрата апетиту і зменшення надоїв молока, у овець зареєстровано навіть смертність.

Заходи боротьби. Старанне очищення зерна від грудочок сажки. Завчасне протруювання насіння.

Чорну за зовнішніми ознаками не відрізняється від летючої сажки, її в посівах ячменю майже не виявляють.

Збудником хвороби є гриб Ustilago nigra. Його хламідоспори кулясті, іноді кутасті, світло-коричневі, шипуваті, 6—8,5 мк у діа­метрі. Зараження рослин відбувається під час проростання зерна, тобто біологія гриба ідентична з біологією збудника твердої сажки ячменю.