Питання для самоконтролю

1. Який комплекс ознак необхідно враховувати для постановки кінцевого діагнозу хвороби рослини.

2. Методи діагностики і їх характеристика.

3. Основні типи прояву хвороб.

4. Віруси і мікоплазмові організми – збудники хвороб.

5. Як змінюються рослини під впливом вірусів і микоплазмових організмів.

6. Бактерії – збудники хвороб рослин.

7. Як змінюються рослини під впливом бактерій.

8. Актіноміцети - збудники хвороб рослин.

9. Грибниця і її видозміни.

Лабораторна робота № 2 Хвороби хлібних злаків

Мета: Ознайомитись з загальними відомостями про хвороби хлібних злаків, що визиваються патогенними мікроорганізмами.

Завдання: Ознайомитися з основними хворобами хлібних злаків. Скласти характеристику найпоширеніших хвороб пшениці і ячменя за формою 1,2.

Питання для розгляду:

1. Хвороби хлібних злаків викликані грибами.

2. Хвороби хлібних злаків викликані бактеріями.

3. Хвороби хлібних злаків викликані вірусами.

Питання для самостійної роботи: Хвороби жита і вівса.

Обладнання і матеріали: гербарій уражених хворобами рослин, кольорові фото хвороб, атласи хвороб, офіційне видання «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

Форма 1

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб пшениці

Хвороба її назва та збудник	Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, як довго зберігає життєздатність)	Період прояву і симптоми ураження рослин	Шкодочинність	Заходи боротьби

Форма 2

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб ячменя

Хвороба її назва та збудник	Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, як довго зберігає життєздатність)	Період прояву і симптоми ураження рослин	Шкодочинність	Заходи боротьби

Хлібні злаки уражуються великою кількістю збудників хвороб. Серед них найбільш чисельні грибні збудники, які викликають сажку (тверду,пильну і ін.), іржу (буру листову, стеблову і ін.), борошнисту росу, септоріоз, плямистості листків, кореневі гнилі, фузаріоз колоса.

Бактерії є причиною захворювань чорним плямистим, бурим і ін. бактеріозів. Віруси викликають мозаїки.

Збудники хвороб виробили різні способи і форми розмноження і розповсюдження, по різному пристосувалися до виживання в самих несприятливих умовах.

І. Грибні

Тверда сажка

Тверда сажка поширена майже на всій території України

Збудником твердої сажки є гриби Tilletia caries (T.tritici) і Tilletia levis (T. foetida). Вони різняться між собою тільки морфологічними ознаками хламідоспор.

Розпізнати уражені сажкою рослини можна тільки на початку молочної стиглості пшениці. У цю фазу розвитку уражений колос дещо сплющений, має інтенсивно зелений колір з синім відтінком, колоски розпушені, тому лусочки їх розсунуті під дією збудника, який розвивається.

У фазу молочної стиглості при роздавлюванні уражених колосків замість «молочка» виділяється сірувата рідина з запахом триметиламіну (тхне оселедцем), тому часто тверду сажку називають смердючою.

До моменту повної стиглості пшениці різниця у забарвленні здорових і уражених колосків майже зникає.

У колосі замість здорового зерна виростають округлої форми чорні утворення — «сажкові мішечки» Вони легко роздавлюються і являють собою чорну масу, що містить безліч хламідоспор. Вага «сажкових мішечків» значно менша, ніж здорового зерна. Тому до моменту воскової і повної стиглості хворе колосся пшениці залишається прямостоячим, тоді як здорове під вагою зерна поникає (трохи згинається).

Під час збирання і особливо обмолоту пшениці «мішечки» легко руйнуються, і хламідоспори, розпорошуючись, потрапляють на поверхню здорових зерен.

Особливо велика кількість їх затримується на борідках (волосках). Разом із зернами хламідоспори під час сівби потрапляють у грунт, де і проростають, утворюючи базидію у вигляді трубочки, на якій розвивається 4—12 базидіоспор. Базидіоспори копулюються і дають початок утворенню інфекційної гіфи, яка проникає у молодий проросток пшениці.

У рослині утворюється міцелій, який, дифузно поширюючись, досягає конуса наростання і проникає в листки, стебла й колосок. Але в перший період росту зовні не видно помітної дії збудника хвороби на рослину. Тільки під час формування зерна спостерігається значне розростання міцелію і утворення замість зерна чорної спорової маси — хламідоспор. Не руйнується тільки зовнішня оболонка зерна. Тому зовнішнім виглядом спорова маса нагадує зерна, які (називають сажковими зернами, або «мішечками».

Зараження пшениці може відбуватися і від хламідоспор, що потрапляють у грунт, якщо попередником її була пшениця, уражена сажкою. Але дослідженнями Т. Д. Страхова (1941) доведено, що хламідоспори життєздатність в ґрунті довго зберігати не можуть. Вони швидко проростають, і під дією ґрунтових мікроорганізмів відбувається дегенерація базидій і міцелію.

Джерелом зараження зерна може бути також тара, сіялки та інший незнезаражений інвентар.

Важливе значення для проростання хламідоспор і зараження пшениці мають фактори середовища, насамперед температура і вологість. Максимальна кількість хламідоспор проростає в ґрунті при відносній вологості його 40—60%, але найбільше проростків пшениці заражається при температурі 5—10°, тоді коли оптимум для проростання зерна пшениці 20—25°. Тому дужче уражуються сажкою пізні посіви озимої пшениці і ранні посіви ярої порівняно з посівами оптимальних строків.

Шкода, заподіяна сажкою, виявляється в тому, що замість зерна в колосі утворюється чорна спорова маса. Хвороба може бути причиною зниження схожості й густоти посівів внаслідок відмирання заражених рослин.

Нерідко на заражених рослинах не виявляється захворювання, яке завершується утворенням сажкового колосся.

Заходи боротьби. Старанне очищення зерна від сажкових «мішечків».

Протруювання посівного зерна. Старанне очищення тари й інвентаря та дезинфекція їх.

Не висівати озиму пшеницю на насіння на полях, де попередником була пшениця. Поле з-під пшениці-попередника зорати за 1,5—2 місяці до сівби товарної пшениці. Це дасть змогу прорости спорам сажки і сприятиме значній дегенераїції базидій і міцелію.

Сівба пшениці в оптимальні строки.

Виведення і впровадження у виробництво сортів, стійких проти твердої сажки.