2. Хвороби качанів та насіння.

Нігроспороз. Уражаються качани і репродуктивні бруньки в листкових піхвах, рідше — листкові піхви в період достигання кукурудзи. Розвитку хвороби сприяє висока вологість і помірна температура в період достигання качанів.

Качани недорозвинені, легковагі, стержень у них легко розщеплюється уздовж і розламується впоперек. Зернівки часто недорозвинені, сіруватого кольору, сидять на стрижні нещільно, легко випадають і при незначному натисканні вдавлюються у стержень. У піхвах листків, у гніздах зернівок, на сухих обгортках достиглих качанів у їх основі утворюється скупчення спор у вигляді пліснявого чорного порошистого нальоту (рис. 2.2.).

Збудник хвороби — гриб Nigrospora oryzae Petch. з класу Deuteromycetes, порядку Hyphomycetales. На грибниці, яка розміщується між рядами зернівок на стержні качана, утворюються прості або розгалужені з перегородками блідо-оливкові конідієносці, з кулястими з чорною товстою оболонкою, діаметром 12—15 мкм, конідіями (рис. 2.2, в).

Під час вегетації хвороба поширюється за допомогою конідій. Зимують конідії і грибниця на уражених рослинних рештках і зерні. Життєздатність конідій зберігається впродовж року.

Уражені качани втрачають господарську цінність. Зерно непридатне на насіннєві цілі, бо має низьку лабораторну і польову схожість. Під час зберігання хвороба не розвивається, однак сприяє пліснявінню насіння. Крім того, зерно і силос з уражених рослин непридатне для годівлі худоби, бо містить токсичні речовини, які спричиняють захворювання великої рогатої худоби і коней.

Фузаріоз. Хвороба поширена повсюдно, де вирощують кукурудзу, особливо в умовах надмірного зволоження. Особливо інтенсивно фузаріоз розвивається при ушкодженні качанів гусеницями кукурудзяного метелика та ураженні їх біллю.

Уражаються качани, починаючи із фази молочно-воскової стиглості і до кінця їх зберігання при підвищеній вологості. На них з'являється спочатку павутинистий, згодом блідо-рожевий наліт (рис. 2.4,1). Спочатку він проявляється осередками. В центрі осередку зернівки втрачають блиск, набувають брудного кольору, ламаються і кришаться. З часом осередок ураження збільшується і частково або повністю охоплює поверхню качана. Наліт утворюється і на внутрішньому боці обгорток качана.

Збудник хвороби — гриб Fusarium moniliforme Sheld. та інші види роду Fusarium з класу Deuteromycetes, порядку Hyphomycetales. На грибниці патоген формує веретено- яйцеподібні, безбарвні, розміром 5—22x2—3,5 мкм, мікроконідії (рис. 2.4, 1, б), які спочатку зібрані в ланцюжки або в несправжні головки, що потім розпадаються. Крім мікроконідій, гриб формує у невеликій кількості безбарвні, серпоподібні, з 3—5 (рідше 6—7) перегородками, макроконідії (рис. 2.4,1, в). За не­сприятливих умов гриб здатний утворювати також кулясті, темно-сині, діаметром 80—100 мкм, склероції.

Зимує гриб грибницею і склероціями на уражених післязбиральних рештках, особливо на обгортках і в зараженому насінні, а також перитеціями, які він здатний формувати на уражених рештках.

Шкода від хвороби дуже велика. Уражені качани непридатні для використання на насіннєві цілі, бо насіння з них має низьку посівну якість. Навіть слабо заражене насіння проростає із запізненням, утворює слабкі викривлені проростки, які нездатні вийти на поверхню ґрунту з глибини 8—10 см. Уражені фузаріозом фуражні качани погано зберігаються, пліснявіють, часто стають непридатними для годівлі худоби.

Сіра гниль. В Україні хвороба зустрічається скрізь, однак найбільш поширена в південних областях, оскільки оптимальними умовами для її розвитку є температура 30—35°С.

Сіра гниль проявляється на початку молочно-воскової стиглості кукурудзи у вигляді густого сірого нальоту між рядами зернівок спочатку на верхній частині качана, а потім швидко поширюється на всі його частини. Уражені зернівки набувають бурого забарвлення, втрачають блиск і легко кришаться.

Збудник сірої гнилі — гриб Rhizopus maydis Brudel з класу Zygomycetes, порядку Mucorales. Він утворює рясну несептовану грибницю, на якій формуються спорангії на спорангієносцях. Останні 120—300 мкм завдовжки, спорангієспори еліпсоподібні, жовто-бурі, розміром 5,5— 9,3x4,5—7 мкм.

У період вегетації хвороба поширюється спорангієспорами. Зберігається інфекція у вигляді грибниці та спорангіїв на уражених рослинних рештках. Насіння в поширенні інфекції суттєвої ролі не відіграє.

При ранньому ураженні кукурудзи сірою гниллю качани недорозвинуті, зерно непридатне для використання на насіннєві цілі. Навіть слабо уражені качани під час зберігання руйнуються, пліснявіють.

Червона гниль качанів Збудник - сумчастий гриб Giberella saubinetti Sacc. Конідіальну стадію називають Fusarium graminearum Schw. Уражує качани в період молочно-воскової стиглості. Розвиток хвороби починається з верхівки качана, на якій утворюється щільний яскраво-рожевий наліт грибниці, що поступово поширюється зверху вниз і часто суцільно охоплює весь качан. Обгортки на ньому внаслідок пронизування грибницею щільно прилягають одна до одної та качана, уражені зернівки стають червоно - коричневими і крихкими.

Усередині них утворюються порожнини, заповнені грибницею. При ранньому уражені зернівки не розвиваються, а стрижні качанів руйнуються.

Після достигання качанів на відмерлих обгортках і ніжці качана та стеблах біля вузлів утворюються групами плодоношення справжньої стадії гриба - перитеції у вигляді чорно - сірих, округлих, дрібних, злегка випуклих цяточок.

Узимку і наступного літа перитеції зберігаються на післяжнивних рештках і є основним джерелом поширення хвороби. Другим джерелом є уражене насіння, разом з яким гриб потрапляє у грунт. Протягом вегетації розвивається конідіальна стадія. Міцелій і конідії зберігають життєздатність протягом року, аскоспори у перитеціях - понад два роки. Гриб відомий як паразит інших злаків. Уражує пшеницю, викликаючи захворювання колосу «п'яний хліб», гнилі сходів, кореневої шийки і коренів.

Пліснявіння качанів і насіння. Хвороба поширена повсюдно. Особливо виявляється в умовах підвищеної вологості в період збирання і зберігання кукурудзи. Загальним її симптомом є поява на качанах і на обмолоченому зерні плісняви різного забарвлення і відтінків.

Залежно від збудників зустрічається декілька видів пліснявіння: сіро-зелене,темне, рожеве.