Тема : економічні відносини власності

ПЛАН

1. Власність як економічна категорія

2. Структура власності

1. Соціально – економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність – це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва та результатів праці.

Власність економічна відображає економічні відносини з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності в усіх сферах суспільного відтворення. Власність має економічний, правовий (юридичний), соціальний аспекти.

Правовий аспект – відображає майнові відносини, свідомі взаємозв’язки осіб з приводу привласнення благ, що закріплюються законом.

Соціальний – розкриває процес формування і розвитку соціальних класів, їх взаємодію залежно від ставлення до засобів виробництва та отримання доходів; визначає кому належать засоби виробництва і як розподіляються результати праці.

Економічний – відносини з приводу присвоєння, розпорядження, користування, володіння.

Об’єкти власності – засоби виробництва і результати праці, земля, її надра (корисні копалини), ліса, води, повітряний простір, інтелектуальна власність, рухоме та нерухоме майно.

Суб’єкти власності – громадяни даної країни, особи без громадянства. Власниками можуть бути фізичні і юридичні особи.

Основою відносин власності є привласнення – спосіб перетворення предметів , їх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності суспільства. Складовими привласнення є відносини володіння , розпорядження, користування.

Володіння – відношення суб’єктів власності до своїх речей, фактичне панування суб’єкта над об’єктом.

Розпорядження – право власника приймати рішення з приводу функціонування , реалізації об’єкта власності.

Користування – процес застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності.

2. Структура власності, як будь – якої системи, різноманітна.

Поширеною є структура власності за її типами, формами і видами.

Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва. Виділяють :

- суспільну (державна, колективна)

- приватну(індивідуальну, з найманою працею)

- змішану власність(державно – колективна, державно – приватна тощо).

Форма власності – це стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Згідно закону України основними формами власності являються:

- приватна власність,

- державна форма, яка складається з державної та комунальної (муніципальної),

- кооперативна (колективна),

- трудова (сімейна),

- індивідуальна.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та методами господарювання, це : загальнодержавна, муніципальна, кооперативна, акціонерна, власність громадських організацій; одноособова, сімейна, індивідуальна з використанням найманої праці, монополістична, корпоративна; державно – колективна, державно – приватна, приватно – кооперативна, спільна з залученням іноземного капіталу.