Замість висновків

Перетривавши довгий період бездержавності, українська нація в постійному протистоянні асиміляційному тискові зуміла зберегти свою мову – основу національної культури й ідентичності, а відтак не втратила найголовнішого засобу консолідації населення в межах своєї держави.

10-та стаття Конституції України надала українській мові статусу державної і відкрила перспективу поступового подолання тяжких наслідків радянської мовної політики, що призвела до винародовлення частини українців, яке в порубіжних із Росією областях сягнуло критичної межі.

Державний статус української мови підняв її престиж і зупинив процес денаціоналізації українців. На початку 90-х років було чимало зроблено для розширення функцій державної мови, її було впроваджено в адміністративно-управлінську сферу, систему освіти, дещо активізувалося її вживання в інших галузях суспільного життя. Однак непослідовність влади у ставленні до української мови, відсутність програми мовно-культурної політики і механізмів контролю за виконанням 10-ї статті Конституції України призвели до послаблення її позицій. Це відкрило шлях новітньому наступові русифікації, що є духовним знаряддям російського неоколоніалізму.

До найбільших втрат останніх років слід віднести втрату свого інформаційно-культурного простору. Окупація з боку Росії засобів масової інформації України незмірно посилила і без того сильну комунікативну потужність російської мови, а саме цей фактор забезпечує мові майбутню перемогу в білінгвістичній ситуації, спричиненій поширенням в одній країні двох мов, кожна з яких претендує на роль засобу загальнонаціональної комунікації.

Міста східної і південної України лишаються потужними центрами русифікації населення. Тривають процеси мовно-культурної креолізації, тобто змішування української і російської мов, що є глибоко деструктивним для суспільства явищем. Мова, культура й етнос становлять неподільну єдність, а тому зміщування різних етнолінгвальних систем – це «не просто заміна одних структур та елементів, чи так званих “засобів спілкування", іншими мовленнєвими структурами й елементами. Це духовна руйнація, духовне спустошення, розмивання глибинних усталених структур нашого менталітету та закоріненого в історію, культуру, у саме єство народу й етнофора когнітивного, сенсорного, експресивного, творчого, інтерактивного і комунікативного досвіду, який, без перебільшення, налічує трохи чи не два тисячоліття» ³¹².

Занепад живих розмовних форм побутування української мови в урбаністичних середовищах України і поширення замість них російського мовлення, позбавленого на чужій території зв’язків з животоками своєї етнічної культури, обмежує вплив нормативних зразків обох літературних мов – як української, заблокованої російським домінуванням, так і російської, периферійної відносно своїх центрів формування літературної мови. Це має наслідком надмірне розростання здеградованих форм усного мовлення – гібридної російсько-української субмови, характерною рисою якої є обмежений словник і спрощені синтаксичні структури, а також не менш спрощеного і вкрай звульгаризованого варіанта російського усного мовлення. У сучасній Україні поширення зазначених люмпенізованих форм спілкування підтримується експансією російської масової культури в її гірших примітивних зразках, і якщо наше суспільство не змінить мовно-культурних орієнтацій, процеси соціокультурної деградації можуть набути незворотнього характеру.

Сформована в колоніальний період російськомовна атмосфера міських центрів східної й південної України чинить стихійний опір поширенню живого українського мовлення. Це передбачає адекватне збільшення зусиль, що їх мають докласти владні структури і громадські організації для зміни конфліктної ситуації на користь української мови, добре продуманої і контрольованої мовно-культурної політики, поєднання наполегливості у її впровадженні із вмінням маневрувати. Для наукового забезпечення державної політики в мовній сфері слід вивчити досвід національного будівництва інших держав, передусім тих, яким вдалося здолати наслідки асиміляції і повернути своїй національній мові повноту державотворчих функцій.

Одним із основних принципів такої політики має стати принцип організованого на базі української мови культурного розмаїття, употужнення впливу української культури, формування й популяризація розмаїтих її форма – від елітарних до масових, розрахованих на різні вікові, професійні, соціальні групи, на розмаїті смаки й рівень сприйняття. Урізноманітнення культури, її соціальна градація сприятиме і розширенню сфер застосування української мови, і подоланню її надмірної уніфікації, якої вона зазнала за радянської доби.

Українська мова нині переживає етап інтенсивної стильової розбудови: відроджується її конфесійний стиль, формується на нових засадах сучасний політичний дискурс, відбувається становлення військової термінології. У деяких стилях, зокрема в художньому й публіцистичному, частково науковому, активізувалися процеси розширення словникового й фразеологічного складу, посилення діалектних впливів, повернення вилучених у попередній період словотвірних типів і граматичних форм.

Низка правописних, термінологічних і лексикографічних проблем чекають на своє розв'язання. У галузі мовної політики, культури мовлення необхідно зійти з хибного шляху штучного зближення української мови з російською і зорієнтуватися на природні зумовлені історичною традицією шляхи розвитку, повернути українській мові природність звучання, вислову, будови речення і фрази.

1 Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. – М., 2000. – С. 127.

2 Там само. – С. 125.

3 Плахута Є. Цілі мовної політики держави: українські проблеми на тлі досвіду Латвії та Білорусі // Державність української мови і мовний досвід світу (Матеріали міжнародної конференції). – К., 2000. – С. 48-49.

4 Процик Анна. Мова, ідентичність і державність в історичній перспективі: Чехословаччина в першому десятилітті незалежності // Про український правопис і проблеми мови (Збірник доповідей мовної секції 16-ї Річної конференції української проблематики). – Нью-Йорк – Львів, 1997. – С. 25.

5 Цит. за: Каращук Г. Амбівалентність і білінгвізм українсько-польського пограниччя (на прикладі Волині) // Державність української мови і мовний досвід світу (Матеріали міжнародної конференції). – К., 2000. – С. 208.

6 Тільки в релігійно-кульовій сфері збереглось функціонування церковно-слов’янської мови, але за Петра І в богослужбові відправи було введено обов’язкову російську вимову.

7 Жилко Ф. Т. Некоторые особенности развития украинского национального языка // Вопросы особенности развития восточнославянских национальных языков. – М., 1962. – С. 107.

8 Толстой Н. И. История и структура славянских литературных языков. – М., 1988. – С. 181.

9 Белинский В. Г. Полное собрание сочинений. – Т. 5. – М., 1954. – С. 179.

10 Булаховський Л. А. Вибрані праці в п'яти томах. – Т. 1. – К., 1975. – С. 346.

11 Ткач Людмила. Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX – на початку XX ст. – Ч. І. Матеріали до словника. – Чернівці, 2000. – С. 6.

12 Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000. – С. 46.

13 Ткач Людмила. Вказ. праця. – С. 10-11.

14 Цит. за: Німнук В. В. Перший великий словник української мови Павла Білецького-Носенка // Білецький-Носенко П. Словник української мови. – К., 1966. – С. 25.

15 Нечуй-Левицький І. Сьогочасна часописна мова на Україні // Україна. – 1907. – Ч. І – С. 46.

16 Цит. за: Лизанчук Василь. Навічно кайдани кували. – Львів, 1995 – С. 94.

17 Цит. за: Ткач Людмила. Вказ. праця. – С. 11-12.

18 Шевельов Юрій. Внесок Галичини у формування української літературної. – К., 2003. – С.96-98.

19 Там само. – С. 94-95.

20 Ленін В. І. Твори. – Т. 30. – С. 141-142.

21 Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. – К. 2001. – С. 857.

22 Алпатов В. М. 150 языков и политика: 1917-2000. Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства. – М., 2000. – С. 40.

23 Цит. за: Алпатов В. М. 150 языков и политика: 1917-2000. Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства. – М., 2000. – С. 41.

24 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998. – С. 92.

25 ЦДАТО України. Ф. 1. Оп. 6. №13. Арк. 23. – Цит. за: Білокінь Сергій. Масовий терор як засіб державного управління в УРСР (1917-1941 рр.). Джерелознавче дослідження. – К., 1999. – С. 152.

26 Субтельний Орест. Україна. Історія. – К., 1991. – С. 338.

27 Соловей Дмитро. Голгота України. Ч. 1. – Дрогобич, 1993. – С. 85.

28 Шевельов Юрій. Олена Курило // Портрети українських мовознавців. – К., 2002. – С. 63.

29 Субтельний Орест. Вказ. праця. – С. 338.

30 Варава Т. В. Діяльність та науково-довідкові видання словникових комісій Всеукраїнської Академії наук (1918-1933). – Автореферат канд. дис. – К., 2000. – С. 13.

31 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття. – С. 104.

32 Російсько-український словник. – Т. 1. – Червоний шлях – 1924. – С. VIII.

33 Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000. – С. 630.

34 Там само. – С. 631.

35 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941). – С.105.

36 Див.: Шевельов Юрій. Портрети українських мовознавців. – К., 2002.

37 Шевельов Юрій. Покоління двадцятих років в українському мовознавстві // Портрети українських мовознавців. – К., 2002. – С. 11-12.

38 Німчук В. В. Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст. ст. – К., 2002. – С. 10-12.

39 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття. – С. 106.

40 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття. – С. 106.

41 Німчук В. В. Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст.ст. – К., 2002. – С. 10–12.

42 Там само. – С. 22.

43 Скрипник Микола. Перебудовними шляхами (Проблема культурного будівництва національностей України) // Більшовик України. – 1931 – № 12. – С. 16.

44 Скрипник Микола. Перебудовними шляхами (Проблема культурного будівництва національностей України) // Більшовик України. – 1931. – № 12. – С. 25-26.

45 Там само. – С. 31.

46 Там само. – С. 30.

47 Алпатов В. М. 150 языков и политика: 1917-2000. Социолингвистические проблемы СССР и постсоветского пространства. – М., 2000. – С. 73.

48 Там само. – С. 82.

49 Шевельов Ю. (Шерех Юрій). Я – мене – мені... (і довкруги). – Спогади. – 1. В Україні. – Харків – Нью-Йорк, 2001 – С. 216.

50 Єфремов Сергій. Щоденники. 1923–1929. – К., 1997. – С. 768.

51 Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. – К., 2001. – С. 799-800.

52 Там само. – С. 801-802.

53 Там само. – С. 802.

54 Скрипник Микола. Перебудовними шляхами (Проблема культурного будівництва національностей України) // Більшовик України. – 1931. – №12. – С. 34–35.

55 Цит. за: Погрібний Анатолій. Світовий мовний досвід та українські реалії. – К., 2003. – С. 24.

56 Єфремов Сергій. Щоденники 1923-1929. К., 1997. – С. 726.

57 Субтельний Орест. Україна. Історія. – К., 1991. – С. 362.

58 Затонський В. П. З питань національної політики на Україні // Більшовик України. – 1933. – № 9–10. – С.110.

59 Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. – С. 881-882.

60 Затонський В. П. З питань національної політики на Україні // Більшовик України. – 1933. – №9-10. – С. 111.

61 Там само. – С. 115-116.

62 Жобтобрюх М. А. Українізація // Українська мова. Енциклопедія. – С. 645–646.

63 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998 – С. 173.

64 Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті // Більшовик України. – 1933. – № 7-8. – С. 42–43.

65 Український правопис. – Харків, 1933. – С. 3.

66 Там само.

67 Німчук В. В. Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст. – К., 2002. – С. 24.

68 Там само.

69 Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті // Більшовик України. – 1933. – № 7-8. – С. 55.

70 Дрінов Д., Сабалдир Д. Проти націоналізму в математичній термінології // Математичний термінологічний бюлетень. – К., 1934. – С. 8-11.

71 Там само. – С. 11-12.

72 Виробничий термінологічний бюлетень. – К., 1935. – С. 5-6.

73 Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті // Більшовик України. – 1933. – № 7-8. – С. 56.

74 Постишев П. Особливості сучасного етапу і завдання боротьби за більшовицьке збирання, обмолот і хлібоздавання (Промова на червневому пленумі ЦК КП(б)У // Більшовик України. – 1933 – № 7-8. – С. 9.

75 Хвиля А. Вказ. праця. – С. 56.

76 Дрінов Д., Сабалдир Д. Проти націоналізму в математичній термінології // Математичний термінологічний бюлетень. – К., 1934. – С. 19.

77 Калинович М., Дрінов Д. Ліквідувати націоналістичне шкідництво в радянській фізичній термінології // Фізичний термінологічний бюлетень. – К., 1935. – С. 6.

78 Шерех Юрій. Так нас навчали правильних проізношеній // Шерех Юрій. Пороги і запоріжжя (Література. Мистецтво. Ідеології). – У трьох томах. – Т. ІІІ. Харків, 1998. – С. 204-205.

79 Русско-украинский словарь. – М., 1948. – С. VI.

80 Каганович Н. Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна // Мовознавство. – 1934. – № 3-4. – С. 22.

81 Хроніка НДІМ (Науково-дослідного інституту мовознавства) 1933–1934. – С. 139–145.

82 Сабалдир Г. О. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації // Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 53–67.

83 Там само. – С. 64.

84 Там само. – С. 53-67.

85 Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 4.

86 Там само.

87 Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918–1941). – К., 1991. – С. 216.

88 Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 3.

89 Фізичний термінологічний бюлетень. – К., 1935. – С. 20.

90 Резолюція комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в питаннях термінології // Мовознавство. – 1931. – №1. – С. 20.

91 Резолюція комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї» // Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 15.

92 Резолюція комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в питаннях термінології // Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 20.

93 Резолюція комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті на доповідь тов. Хвилі «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї» // Мовознавство. – 1934. – № 1. – С. 17.

94 Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998. – С. 134–135.

95 Корогодський Роман. І дороги. І правда. І життя. – К., 2002. – С. 240–241.

96 Хрущов М. С. Про програму Комуністичної партії Радянського Союзу (Доповідь на XXII з'їзді Комуністичної партії Радянського Союзу 18 жовтня 1961 р. – К., 1962. – С. 80.

97 Дзюба Іван. Інтернаціоналізм чи русифікація? – К., 1998 – С. 120-121.

98 Там само. – С. 122.

99 ХХІІ съезд КПСС и задачи изучения закономерностей развития современных национальных языков Советского Союза // Вопросы языкознания. – 1962. – № 1. – С. 5–6.

100 Там само. – С. 8.

101 Вопросы языкознания. – 1963 – № 1. – С. 8.

102 Вопросы языкознания. – 1962. – № 4. – С. 7.

103 Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. редакцією акад. І. К. Білодіда. – К., 1973. – С. 267-268.

104 Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. редакцією акад. І. К. Білодіда. – К., 1973. – С. 270.

105 Дзюба Іван. Від автора: з відстані чверті століття (Передмова до публікації в журналі «Вітчизна». – № 5–8, 1990 р.) // Дзюба Іван. Інтернаціоналізм чи русифікація? – К., 1998 – С. 18.

106 Антоненко-Давидович Борис. Як ми говоримо. – К., 1991. – С. 211.

107 Кравченко Іван. Рисочка до портрета І. О. Світличного. // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. – К., 1998. – С. 364.

108 Світличний Іван. Новий словник. Який він? // Світличний Іван. Серце для куль і для рим. – К., 1990. – С. 472.

109 Там само.

110 Там само. – С. 473.

111 Світличний Іван. Новий словник. Який він? // Світличний Іван. Серце для куль і для рим. – К., 1990. – С. 475.

112 Світличний Іван. Голос доби. – Кн. перша. Листи з «Парнасу». – К., 2001. – С. 54–55.

113 Світлична Леоніда. Поруч з Іваном // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. – К., 1998. – С. 26.

114 Там само. – С. 256.

115 Там само. – С. 299.

116 Там само. – С. 317.

117 Світлична Леоніда. Поруч з Іваном // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. – К., 1998. – С. 321.

118 Там само. – С. 344.

119 Там само. – С. 297.

120 Там само. – С. 488.

121 Там само. – С. 496.

122 Там само. – С. 496.

123 Світлична Леоніда. Поруч з Іваном // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. – К., 1998. – С. 495.

124 Антонюк Зиновій. Як я не – тоді хто? // Доброокий. – С. 252; Герчак Григорій. Спогади про Івана Світличного // Доброокий. – С. 509–510.

125 Шевельов Ю. (Шерех Юрій) Я – мене – мені... (і довкруги). Спогади. І. В Україні. – Харків – Нью-Йорк, 2001. – С. 195.

126 Світлична Леоніда. Поруч з Іваном // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. – К., 1998. – С. 38.

127 Караванський Святослав. Секрети української мови: Науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та забутої лексики. – К., 1994. – С. 53.

128 Караванський Святослав. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я». – К., 2001. – С. 21.

129 Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. Друге видання. – К., 2000. – С. 12.

130 Караванський Святослав. Російсько-український словник складної лексики. – К., 1998. – С. 3.

131 Жовтобрюх М. А. Нарис історії українського радянського мовознавства (1918–1941). – К., 1991. – С. 81–82, 209.

132 Голос доби. – С. 194–195.

133 Караванський Святослав. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я». – К., 2001. – С. 161-163.

134 Вопросы языкознания. – 1962 – № 4. – С. 7.

135 Брежнев Л. И. Ленинским курсом. Речи и статьи. – Т. 4. – М., 1974.

136 Куліченко М., Маланчук В. В. І. Ленін і розв’язання національного питання на Україні. – К., 1971. – С. 14.

137 Маланчук В. Е. Исторический опыт КПСС по решению национального вопроса и развитию национальных отношений в СССР. – М., 1972. – С. 221.

138 Там само. – С. 281.

139 Там само. – С. 259.

140 Культура русской речи в национальных республиках. – К., 1984. – С. 32.

141 Грицак Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996. – С. 286.

142 Субтельний Орест. Україна. Історія. – С. 462.

143 Павличко Дмитро. Бути господинею у власному домі // Наш дім – наш храм. – К., 1989. – С. 41.

144 Субтельний Орест. Україна. Історія. – С. 452.

145 Грицак Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ–ХХ століття. – К., 1996. – С. 291.

146 Мушкетик Юрій. Свіжий вітер оновлення // Наш дім – наш храм. К., 1989. – С. 32.

147 Культура русской речи в национальных республиках. – К., 1984. – С. 40–41.

148 Культура русской речи в национальных республиках. – К., 1984. – С. 187.

149 Русский язык – язык межнационального общения и единения народов СССР. – К., 1976. – С. 16.

150 Білодід І. К. Мова і ідеологічна боротьба // Мовознавство. – 1973. – № 5. – С. 14–15.

151 Белодед И. К. Всяк сущий в ней язык... – К., 1981. – С. 57.

152 Гак В. Мови і кордони // Радянська освіта. – 4 серпня 1989 р.

153 Див. Соловей Оксана. За глухою стіною // Українська мова та література. – 2003. – Ч. 18. – Травень. – С. 5.

154 В українському перекладі цю працю Юрія Шевельова опублікувало в 2002 році харківське видавництво «Акта».

155 Курс історії української літературної мови / За редакцією акад. І. К. Білодіда. – Т. 2. Радянський період. – К., 1961. – С. 387–388.

156 Белодед И. К. Всяк сущий в ней язык... – К., 1981. – С. 66.

157 Єрмоленко С. Я., Русанівський В. М. Літературна мова і художній переклад // Мовознавство. – 1970. – № 3. – С.69.

158 Єрмоленко С. Я., Русанівський В. М. Вказ. праця. – С.69.

159 Там само. – С. 72.

160 Комуніст України. – 1973. – № 5. – С. 24.

161 Маланчук В. Є. Ідейні джерела літератури // Вітчизна. – 1973. – № 12. – С. 5.

162 Літературна Україна. – 29 травня 1973 р.

163 Літературна Україна. – 27 квітня 1973 р.

164 Белодед И. К. Язык и идеологическая борьба. – К., 1974. – С. 61; Жовтобрюх М. А. Взаємодія української літературної мови і діалектів // Мовознавство. – 1973. – № 1. – С. 14–15.

165 Забужко Оксана. Мова і влада // Хроніки від Фортінбаса. – К., 1999. – С. 120.

166 Пор.: «Существует единый однозначный украинский литературный язык с его установившимися нормами, который устраняет потребность в каких-то “вариантах”, делает несостоятельными всяческие вымыслы о них» (Белодед И. К. Язык и идеологическая борьба. – К., 1974. – С. 62).

167 Шерех Юрій. Так нас навчали правильних проізношеній // Пороги і запоріжжя. – Т. ІІІ. – Харків, 1998. – С. 246-247.

168 Там само. – С. 247.

169 Німчук В. В. Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст. – К., 2002. – С. 26

170 Там само.

171 Німчук В. В. Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст. – К., 2002. – С. 27–28

172 Див., наприклад: Русанівський В. М. Нове в українському правописі. – К., 1962.

173 Єрмоленко С. Я. Зміни закономірні, поступові, але не революційні // Український правопис: так і ні. – К., 1997. – С. 45.

174 Толочко Петро. Яку українську мову маємо плекати? // Віче. – 2000. – № 11. – С. 149.

175 Там само. – С. 145.

176 Там само. – С. 148.

177 Тараненко О., Симоненко Л. Українська термінологія: стан, проблеми, перспективи // Урядовий кур'єр. – 18 березня 1993 року.

178 Кочерга Ольга, Непийвода Наталя. Тенденції української термінологічної лексикографії // Урок української. – 2000. – № 3. – С. 28.

179 Ткаченко Орест. До концепції нового «Словника української мови» (Перевидання з додатком чи новий словник?) // Українська мова. – 2002, – № 1. – С. 24.

180 Тараненко О. О. Новий словник української мови (Концепція і принципи укладання словника). – К.: Кам'янець-Подільський, 1996.

181 Вихованець Іван, Непокупний Анатолій, Ткаченко Орест. Про новий тлумачний словник української мови // Мовознавство (Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів). – К., 2002. – С. 19-20.

182 Вихованець Іван, Непокупний Анатолій, Ткаченко Орест. Про новий тлумачний словник української мови // Мовознавство (Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів). – К., 2002. – С. 9-10.

183 Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. – К., Ірпінь, 2003.

184 Рибалко Катерина, Рибалко Олександр. Коло має бути розірвано... //Дивослово. – 2001. – № 4. – С.33.

185 Шевельов Юрій. Внесок Галичини у формування української літературної мови. – К., 2003. – С. 23.

186 Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 407.

187 Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000. – С. 167.

188 Бойків І., Ізюмов О., Калишевський Г., Трохименко М. Словник чужомовних слів. (Репринт з 2-го переробленого видання 1995 р., здійсненого у Нью-Йорку. Вперше виданий у Харкові 1932 р.). – К., 1996. – С. 168.

189 Wspolczesny jezyk polski / Por redakcja Jerzego Bartminskiego // Encyklopedia kultury polskiej XX wieku. – T. 2. – Wroclaw, 1993. – S. 231.

190 Дзюбишина-Мельник Н. Я. Сучасний жаргон й сучасне розмовне мовлення // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». – Т. 20. Філологічні. – К., 2002. – С. 15.

191 Шевельов Юрій. Двомовність і вульгаризм (Дисиміляція плинних в українській літературній мові) // Видатний філолог сучасності (Наукові виклади на честь 85-ліття Юрія Шевельова). – Харків, 1996. – С. 11.

192 Синявський Олекса. Найголовніші правила української мови (За новим правописом). – ДВУ, 1929. Цит. за: Німчук В. В. Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст. (Додатки). – К., 2002. – С. 97.

193 Караванський Святослав. Секрети української мови: Науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та забутої лексики. – К., 1994. – С. 7–8.

194 Біланюк Л. Мовна критика і самовпевненість: ідеологічні впливи на статус мов в Україні // Державність української мови і мовний досвід світу (Матеріали міжнародної конференції). – К., 2000. – С. 136–137.

195 Беликов В. И., Крысин Л. П. Социолингвистика. – М., 2001. – С. 44.

196 Хомяков В. А. Социально-стилистическое варьирование и лексическое просторечие // Социальная и стилистическая вариативность английского языка. – Пятигорск, 1988. – С. 5–10.

197 Беликов В. И., Крысин Л. П. Социолингвистика. – М., 2001. – С. 53.

198 Там само. – С. 54.

199 Цит. за: Косач Ю. Веремія Солженіцинщини // Косач Юрій. Вибране. – К., 1975. – С. 144.

200 Цит. за: Радевич-Винницький Ярослав. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001. – С. 183.

201 Солженицын Александр. Архипелаг ГУЛАГ. – Т. 2. – М., 1989. – С. 464.

202 Снигирёв Гелий. Роман-донос. – К., 2000. – С. 195.

203 Радевич-Винницький Ярослав. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001. – С. 183.

204 Глузман Семен. Двадцять днів у камері з Василем Стусом// Знак нескінченності. – К., 2002. – С. 10.

205 Словник української мови. – Т. 9. – К., 1978. – С. 854.

206 Цыхун Генадзь. Крзалізаваны прадукт (Трасянка як аб’єкт лінгвістычнага даследавання) // Arche (Пачаток). – 2000. – Ч. 6. – С. 52.

207 Там само. – С. 51

208 Грінченко Б. В. Словарь української мови. – Т. IV. – К., 1909. – С 231.

209 Цит. за: Феллер Мартен. Пошуки, роздуми і спогади єврея, який пам’ятає своїх дідів, про єврейсько-українські взаємини, особливо ж про мови і ставлення до них. – Дрогобич, 1994. – С. 105-106.

210 Скрипник М. Перебудовними шляхами// Більшовик України. – № 12, 13, 14. – 1931. – С. 32.

211 Скрипник М. Там само.

212 Цит за: Шліхтер О. Посилимо більшовицьку пильність на фронті боротьби за здійснення ленінської національної політики на Україні// Більшовик України. – Ч. 9-10. – 1933. – С. 62.

213 Там само. Див також статтю Затонського В. П. «З питань національної політики на Україні» у цьому ж числі «Більшовика України».

214 Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. – К., 1991. – С. 12.

215 Антисуржик / За заг. редакцією Олександри Сербенської. – Львів, 1994. – С. 6–7.

216 Bilaniuk Lada. Speaking of Surzhyk: Ideologies and Mixed Languages // Harvard Ukrainian Studies. Vol. XXI. – Cambridge, Massachusets, 1997; Кознарський Тарас. Нотатки на берегах макабресок // Критика. – 1998. – Травень; Радчук Віталій. Суржик як недопереклад // Українська мова та література. – 2000. – Ч. 11; Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності // Мовознавство. – 2000. – № 1; Руда Олена. Суржик або напівмовність // Українська мова та література. – 2000. – Ч. 41; Флаєр Майкл. Суржик: правила утворення безладу // Критика. – 2000. – Ч. 6 (червень); Ставицька Леся. Кровозмісне дитя двомовності // Критика. – 2001. – № 10; Феллер Мартен. Чи може суржик стати мовою? // Українська мова та література. – 2001. – Ч. 40; Шарварок Олександр. Як ми говоримо, або, поступово втрачаючи мову, українці задовольняються мовною проблемою. (Етюд соціологічних припущень) // Науковий світ. – № 8. – Серпень 1999; Кузнєцова Тетяна. Суржик і мовлення // Урок української. – 2001. – № 6; Врублевська Галина. Суржик як елемент міської субкультури // Урок української. – 2002. – № 11–12.

217 Ленець К. В. Суржик // Українська мова (Енциклопедія). – К., 2000. – С. 616.

218 Тараненко О. О. Просторіччя // Українська мова (Енциклопедія). – С. 498–499.

219 Труб В. Явище «суржику» як форма просторіччя в ситуації двомовності // Мовознавство. – 2000. – № 1. – С. 52, 54.

220 Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. – М., 1969. – С. 239.

221 Русский язык. (Энциклопедия). – М., 1979 – С. 239.

222 Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 402.

223 Словник української мови: В 11 томах. – Т. 8. – К., 1977. – С. 301.

224 Тараненко О. О. Просторіччя // Українська мова (Енциклопедія). – С. 498.

225 Флаєр Майкл. Суржик: правила утворення безладу // Критика. – 2000. – Ч. 6 (червень). – С. 16.

226 Гриценко О. Суржик: дискурси та суспільні ролі // Нариси української популярної культури. – К., 1998. – С. 638.

227 Стріха М. Суржик та літературна мова // Нариси української популярної культури. – К., 1998. – С. 637

228 Руда О. Суржик, або напівмовність // Українська мова та література. – 2000. – Ч. 41. – С. 9.

229 Загнітко А. Напрями і тенденції сучасної мовної політики: семантичний і прагматичний аспекти // Державність української мови і мовний досвід світу (Матеріали міжнародної конференції). – К., 2000. – С. 184.

230 Мечковская Н. Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков: Учебное пособие. – М., 2001 – С. 164.

231 Мечковская Н. Б. Цит. робота. – С. 164–165.

232 Хмелько В. Що являє собою електорат з точки зору національності і мови? // Вибори-98. – Бюлетень 4. – С. 14.

233 Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua

234 Мечковская Н. Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков: Учебное пособие. – М., 2001. – С. 210.

235 Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua

236 Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua

237 Цитується за: Волокітін Д. З якого приводу може перехреститися Президент // Україна молода. 1999. – 1 вересня.

238 Погрібний Анатолій. Світовий мовний досвід та українські реалії. – К., 2003. – С. 7.

239 Погрібний Анатолій. Вказ. праця. – С. 53-55

240 Там само. – С. 55.

241 Україна молода. – 2003. – 17 травня.

242 Матіяш Б. Проблеми функціонування та розвитку державної мови в Україні: 90-ті роки ХХ століття // Державність української мови і мовний досвід світу. – К., 2000. – С. 273.

243 Залізняк Ганна, Масенко Лариса. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. – К., 2001. – С. 64.

244 Євтушенко Олександр. Хто замовляє музику, або FМ-станції як п’ята колона в інформаційному полі України // Урок української. – 2000. – Ч. 11-12. – С. 4.

245 Дончик Віталій. Мова не винна (Про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ) // Урок української. – 2001. – Ч. 1. – С. 16.

246 Національна книга: нинішній стан, його причини, наслідки і перспектива (Аналітичний огляд) // Урок української. – 2000. – Ч. 46. – С. 4.

247 Феллер Мартен. Проект «большой русской нации» і заборона в другій половині ХІХ ст. видання української книжки і навчання української мови // Українська мова та література. – 2000. – Ч. 46. – С. 4.

248 Бурда Т. Українсько-російський білінгвізм у середовищі школярів м. Києва // Українська мова та література. – 1998. – Ч. 34 (вересень). – С. 3.

249 Залізняк Ганна, Масенко Лариса. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній і прийдешній. – К., 2001. – С. 27-28.

250 Киевский телеграф. 30.03.1875. – Цит. за: Миллер. А. И. «Украинский вопрос» в политике властей в русском общественном мнении (второй половина ХIX в.). – СПб., 2000. – С. 191.

251 Там само.

252 Грицак Ярослав. Нарис історії України (Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття). – К., 1996. – С. 98.

253 Ткаченко О. Б. «Іноземний світ» Лесі Українки // Культура слова. – Вип. 39. – К.,1990. – С. 14.

254 Забужко Оксана. Інший формат (Упорядник Тарас Прохасько). – Івано-Франківськ, 2003. – С. 21-22.

255 Енциклопедія українознавства. – Т. 3. – Львів, 1994. – С. 1011.

256 Цит. за: Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998 – С. 75.

257 Подорожуємо Інтернетом // Дивослово. – 2002. – № 7. – С. 57.

258 Потебня Олександер. Мова. Національність. Денаціоналізація / Упорядкування і вступна стаття Юрія Шевельова. – Нью-Йорк, 1992. – С. 73.

259 Стус Василь. Твори у чотирьох томах. – Т. 3, кн. 1. Палімпсести. – Львів, 1999. – С. 124–125.

260 Віче. – 2003. – № 4. – С. 50.

261 Ґіденс Ентоні. Соціологія. – К., 1999. – С. 667.

262 Кісь Роман. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму). – Львів, 2002. – С. 54.

263 З приватного архіву Олекси Ющенка.

264 Стус Василь. Твори у чотирьох томах. – Т. 4. – Львів, 1994. – С. 370.

265 Українська мова та література. – 2002. – Ч. 39 (травень). – С. 4.

266 Андруховин Юрій. «Орім свій переліг... і сіймо слово» // Урок української. – 2001. – № 7. – С. 3.

267 Андруховин Юрій. «Орім свій переліг... і сіймо слово» // Урок української. – 2001. – № 7. – С. 2–3.

268 Бурда Т. Мотивація мовної поведінки білінгвів (Психолінгвістичне дослідження) // Урок української. – 1999. – № 9-10. – С. 11.

269 Там само. – С. 10.

270 Там само.

271 Опитування провів Центр «Громадська думка» Науково-дослідного інституту соціально-економічних проблем м. Києва під керівництвом Ганни Залізняк. В опитуванні взяло участь 703 особи віком від 16 до 35 років.

272 Залізняк Г. М. Чинники національно-патріотичної орієнтації молоді Києва. – К., 2003. – С. 36-37.

273 Залізняк Г. М. Чинники національно-патріотичної орієнтації молоді Києва. – К., 2003. – С. 36.

274 Там само. – С. 39–41.

275 Там само. – С. 41–42.

276 Там само. – С. 42–43.

277 Там само. – С. 43–47.

278 Там само. – С. 50.

279 Там само. – С. 48–49.

280 Там само. – С. 32.

281 Там само. – С. 33.

282 Там само. – С. 58.

283 Там само. – С. 64.

284 Там само. – С. 59.

285 Там само. – С. 65.

286 Шерех Юрій. Третя сторожа (Література. Мистецтво. Ідеології). – К. 1993. – С. 19.

287 Ткаченко Орест. Проблема мовної стійкості та її джерел // Мовознавство. – 1990. – № 4. – С. 14-18.

288 Там само. – С. 3.

289 Тищенко Костянтин. Балтійський досвід мовного будівництва // Урок української. – 2000. – № 8. – С. 51.

290 Handke Kwiryna. Czy mozna mowic o rusycyzmach w prywatnym jezyku Elizy Orzeszkowej? // Dzeije Lubelszczyzny. – T. VI. – Lublin, 1992. – S. 292–293.

291 Ibid. – S. 292–293.

292 Ibid. – S. 297.

293 Виступ А. Демартіна у дискусії з приводу доповіді Е. Смулкової див. у: Dzeije Lubelszczyzny. – T. VI. – Lublin, 1992. – S. 30.

294 Ibid. – S. 30.

295 Smulkowa Elzbieta. Pojecie gwar przejsciowych i mieszanych na polsko-bialorusko-ukrainskim porganiczu jezykovym // Dzeije Lubelszczyzny. – T. VI. S. 29.

296 Вулхайзер Курт. Соцыялінгістычныя аспекты дывергентнага развіцця беларускіх гаворак сучаснага польска-беларускага пагранічча // Беларуская мова: шляхі развіцця, кантакты,. перспектывы (Матэрыялы ІІІ Міжнароднага кангрэса беларусістау «Беларуская культура у дыялогу цывілізацый»). – Мінск, 2001. – С. 197.

297 Залізняк Ганна, Масенко Лариса. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. – К., 2001. – С. 8.

298 Жанто Жан-Пьер. Статистический способ изучения социолингнистической ситуации в г. Минске // Беларуская мова: шляхі развіцця, кантакты, перспектывы. – С. 215.

299 Там само. – С. 216.

300 Бурда Т. Мотивація мовної поведінки білінгвів // Урок української. – 1999. – № 9-10. – С. 8.

301 Бурда Т. Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму (молодіжне середовище м. Києва): АКД. – К., 2002. – С. 11.

302 Там само. – С. 12.

303 Андрухович Юрій. «Орім свій переліг... і сіймо слово» // Урок української. – 2001. – № 7. – С. 2.

304 Бретон Ролан Ж.-Л. Війна слів. Чи може бути англійська мова скинута з трону?// Кур'єр ЮНЕСКО. – Червень-липень 2000. – С.23.

305 Залізняк Ганна, Масенко Лариса. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. – К., 2001. – С. 7.

306 Залізняк Ганна. Мовний конфлікт у столиці в оцінках фахівців // Мовний конфлікт і гармонізація суспільства (Матеріали наукової конференції). – К., 2002. – С. 105.

307 Там само. – С. 105-106.

308 Запрудскі Сяргей. Моўная палітыка ў Беларусы у 1990-я гады // Arche. – 2002. – Ч. 1. – С. 109.

309 Лановенко О., Швалб Ю., Кубеліус О. Мовні та соціокультурні консолідації українського суспільства. – С. 50.

310 Лановенко О., Швалб Ю., Кубеліус О. Мовні та соціокультурні чинники консолідації українського суспільства. – С. 51.

311 Залізняк Ганна. Мовний конфлікт у столиці в оцінках фахівців // Мовний конфлікт і гармонізація суспільства (Матеріали наукової конференції). – К., 2002. – С. 107.

312 Кісь Роман. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму). – Львів, 2002. – С. 19.