Біологічне і соціальне.
Однак було би помилкою повністю ігнорувати роль біологічного фактора у розвитку особистості. Адже те, що люди, виховані серед звірів ставали на них подібними свідчить про здатність людей навчатися. Крім того, феральні діти користувалися засобами, властивими тільки людям: вживали різних звуків для позначення певних ситуацій, а це можна вважати за проби творення якоїсь парамови, що притаманне тільки людині. Тобто, можемо припустити, що феральні діти, як і кожен представник їхнього біологічного виду, мали закладену самою природою здатність сприймати культурну спадщину, а відтак – дальше її творити і передавати.
Цікавий експеримент був поставлений на початку 30-х років минулого століття американськими вченими, подружжям Келлог, і описаний ними у праці „Мавпа і дитина”. Вони намагалися з’ясувати, чи мавпа – найподібніша до людини тварина – може сприймати і передавати людську культуру. Для цього вони виховували власну дитину разом з малим шимпанзе. Експеримент почався, коли їхньому синові було 10 місяців, а мавпенятку – сім з половиною. Обидва виховувалися абсолютно однаково – те саме їли, разом спали, бавилися. Мавпеня виявилося міцнішим фізично і швидше нж людська дитина навчилося їсти ложкою, пити зі склянки, відкривати двері тощо. Проте воно так і не змогло навчитися говорити та мислити.
Отже, біологічний фактор також відіграє важливу роль у становленні особистості.
Протягом ХІХ століття навіть домінувала точка зору про визначальність спадковості, біологічних задатків у розвитку особистості: сім’я, гени визначають чи буде людина геніальною особистістю, чи пересічним індивідом, філантропом чи злочинцем. В ХХ століття ця точка зору була переглянута. Однак остаточно ця проблема не вирішена й сьогодні. При вивченні людської особистості заведено враховувати наступні рівні її прояву:
біологічний – те, що розвивається в людині незалежно від впливу на неї інших людей, те, що притаманне людині, як представникові певного біологічного виду;
спадковий – те, що розвивається на базі генного фонду її батьків;
соціальний – набуте людиною в ході соціалізації, спілкування і взаємодії з іншими людьми.
Біологічна спадковість не може повністю створити особистість, так само як ні культура, ані соціальний досвід не передаються з генами. Однак біологічний фактор необхідно враховувати, оскільки завдяки йому створюється незліченна різноманітність людських темпераментів, характерів, здібностей, які надають кожній особистості неповторної індивідуальності, створюють її унікальність.
Щодо людини, яка вступає в правові відносини, застосовують поняття «особа».
Особа — це людина, яка є суб'єктом правовідносин.
Громадянин — це поняття, яке характеризує правовий зв'язок між людиною й певною державою. Якщо особистість, особа — поняття загальнолюдські, то громадянином можна бути лише певної держави — України, Росії, Франції тощо.
Отже, поняття «людина» — здебільшого біологічне, стосується кожної істоти людського роду від самого народження. Поняття «особистість» — переважно соціальне поняття, а поняття «громадянин» — політико-правове, пов'язане з існуванням держави й права.