ВСТУП до курсу «Людина і суспільство»
ТЕМА: Індивідуальність як феномен людини
МЕТА:
розкрити суть понять «людина», «індивід», «індивідуальність» «особистість», «особа», «громадянин»;
сформувати уявлення про вплив суспільства, держави на людину;
удосконалювати вміння логічно мислити, навички усних виступів, уміння сприймати чужу думку. моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси.
сприяти вихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховувати інтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.
Ключові поняття і терміни: : «людина», «індивід», «особа», «особистість», «громадянин», «індивідуальність».
Методично-дидактичне забезпечення заняття: „Антисемітизм: давні та нові упередження”. Методичний посібник для вчителя. Розділ «Додаткові стратегії роботи та поради експертів» - Вправа «Встанови власну ідентичність»
Література:
Мацко Л.А., Прищак М.Д. Основи психології та педагогіки. – Харків, 2010.
Танчин І. Соціологія. Навчальний посібник.
Наровлянський О.Д. Правознавство. – К., 2010. – С.28-30.
Арцишевський Р.А., та ін. Людина і суспільство 11 клас.
ПЛАН:
Поняття людини як біосоціальної істоти.
Особа. Особистість. Персона. Громадянин.
Індивідуальність як феномен людини.
Поняття людини як біосоціальної істоти.
Людина як біологічний вид існує понад три мільйони років. Увесь цей час тривала її біологічна еволюція. Сучасна людина (за класифікацією Карла Ліннея – homo sapiens – людина розумна) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тисяч років тому: якраз тоді оформилися ті фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин (прямоходіння, великий об’єм мозку, мислення, мова, оволодіння знаряддями праці і вогнем, триваліший період дитинства і т. ін.).
Групі американських біологів під керівництвом генетика Уїлсона, дослідивши ДНК сотень жінок усіх расових типів, вдалося вирахувати різницю в структурі ДНК жителів різних регіонів планети. Вона виявилася мізерною – до 0,6%! У людей єдиний предок. Як було встановлено, предки сучасних людей проживали в районі Центральної Африки і мали усі ознаки негроїдної раси – найдавнішої й кореневої. Монголоїдна раса – молодша, їй близько 100 тисяч років, а наймолодшою за віком є європеоїдна раса – їй приблизно 50 тисяч років. Звідси простий висновок: міграція людства відбувалася з Африки в Азію, а звідти – в Європу.
Фундаментальні ознаки, які відрізняють людину від тварин послужили підставою переходу від біологічної до культурної еволюції. Все, що створено homo sapiens, пов’язане не з біологією, а з культурою й суспільством. Можна сказати, що починаючи з цього часу у людини, як біологічної істоти, формується її індивідуальність, яка пізніше виростає в особистість.
“Людина” – родове поняття, яке вказує на приналежність до певного біологічного виду.
Найбільш загальним (філософське визначення) є поняття “людина”.
Людина – біосоціальна істота, яка володіє членороздільною мовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам’ять і т. д.), здатна створювати знаряддя праці та використовувати їх в процесі суспільної праці.
Сучасний стан поглядів на проблему людини
У сучасних умовах інтерес до питання походження людини значно зріс.
Що таке людина? Що головне в людині - розум чи інстинкти, біологічне чи соціальне, тілесне чи духовне, індивідуальне чи загальне?
Точки зору на проблему «людини»:
1. Натуралістична або біоцентрична (від слова «натура», тобто природа). Згідно з нею, людина нічим особливим від тварин не відрізняється, оскільки вона теж є природною. Представники натуралістичної точки зору виходять з двох позицій - альтруїзму (незмінною особливістю людини є миролюбність, саме це зробило її соціальною істотою) та егоїзму (головним двигуном людського саморозвитку є "егоїстичний ген", а також певні агресивні нахили). Як вважає відомий австрійський філософ-натураліст К.Лоренц, відрізняє людину від інших істот тільки диференційованість, складність її соціального життя (звички, табу, збільшення періоду навчання, наявність знаково-символьних засобів передання знань та досвіду). Також засновник соціобіології Е.Вілсон стверджував, що більшість стереотипних форм людської поведінки властиві і вищім тваринам, насамперед приматам (взаємний альтруїзм, захист певного місцеперебування, сімейність).
2. Протилежну точку зору на природу людини можна назвати соціологічною або соціоцентричною (від слова «соціологія» — назва науки про закони становлення, функціонування й розвиток суспільства). ЇЇ представники розглядають людину як соціальну істоту, не враховуючи або недооцінюючи водночас її природні, біологічні властивості. Такий підхід відриває людину від природи й ставить її у повну залежність від суспільства, в якому вона перебуває. Внаслідок цього не розглядаються біологічні потреби та біологічні (вікові, статеві та інші) особливості людини, її природні задатки й здібності, фізичний розвиток, стан здоров'я, спадковість тощо. Водночас перебільшуються або абсолютизуються ті людські властивості, що визначаються соціальним походженням людини, її приналежністю до якоїсь групи, партії або класу, її професією, віруванням, освітою.
3. Третій підхід полягає в тому, що природа людини дуальна (дуалістичні концепції) - і соціальна, і біологічна, і тілесна, і духовна. Ще І.Кант підкреслював, що людина - це природна істота, яка підпорядкована природній необхідності, законам природи, і в той же час вона морально вільна. Саме в цьому протиріччі, стверджував Фромм, і полягає унікальність людини. Вона належить до світу тварин, але уже виділилася з тваринного світу. Людина невідлучна від природи, але вона усвідомлює свою смерть, усвідомлює саму себе. Це протиріччя змушує людину думати, вирішувати проблеми свого життя. З такої точки зору природа людини змінюється, але в певних межах, які обумовлюються її психофізичними та біо-соціальними характеристиками.
Сутність біологічної природи людини полягає в тому, що вона належить до одного з біологічних видів, які існують на Землі, має певні видові ознаки, властиві їй як гомоноїду (людиноподібній). Біологічно визначені в людині вікові періоди - дитинство, дорослість, старість. Унікальність кожної людини теж обумовлена її природою, зокрема, неповторною сукупністю генів, що успадковуються нею від батьків. Деякі фізичні відмінності між людьми (наприклад, різниця у кольорі шкіри, волос, очей, що існує між представниками окремих рас і національностей) виникли, головним чином, завдяки географічним і кліматичним чинникам її існування.