5.2.4. Типові психологічні особливості порушення учнем поведінкових норм

Поведінка і виховний стиль мають безпосередній вплив на формування різноманітних форм залежної поведінки дитини. Можна виділити п'ять осносних форм залежної поведінки:

1. "Пошук негативної уваги". Учень привертає до себе увагу за допомогою сварки, непокори вказівкам і вимогам учителя, виявляє агресивність. Така форма поведінки з'являється тоді, коли вчитель демонструє байдужість до дитини, виявляє недостатньо обмежувальні вимоги до дитини, не користується авторитетом у дитини. Поблажливість, слабка прихильність чи нехтування стосунками з учнем зумовлюють виникнення агресивно-залежної поведінки.

2. "Пошук постійного підтвердження": вибачення, прохання,

Таблиця 4.

Позиції особистості вчителя в педагогічному спілкуванні

Его	Типи спілкування
стани	Афіліативний	Формальний	Відгороджений	Конфліктний
Дитина	1.Під час спілкування намагається бути дотепним, вести свою гру, використовує педагогічні хитрощі, прикидається і фантазує.	2.Прагне дотримуватися правил і норм комунікативної поведінки, орієнтується на авторитети, чутливий до похвали й нарікань, покладається в усьому на інших.	3.Прагне "плисти за течією", уникає відповідальності, воліє бути безробітним і мати покровителя.	4.Робить усе шиворот-на-виворот, напрошується на покарання, навмисне "тягне ризину" з виконанням завдання, відворкується, грубить і мріє звести з усіма рахунки.
Батько	5.Опікує іншого, завжди готовий надати допомогу, підтримати, переживає за інших, доброзичливо й дохідливо пояснює, згладжує конфлікти.	6.Вимагає відповідальної поведінки і суворого дотримування правил і норм, часто виражає задоволеність чи незадоволеність поведінкою інших.	7.Відчуджується, дає волю, спостерігає збоку, критикує дітей і часи, що настали, схильний до попрікань.	8. Настійливо шукає недоліки, категорично вимагає послушності, часто відстоює свій авторитет, не терпить заперечень.
Дорослий	9.Заключає взаємний договір, творчий союз, співпереживає і розуміє учнів, обмінюється думками й почуттями.	10.Збирає факти, холоднокровно розраховує і зважує, заздалегідь планує, наділений "залізною" логікою, вміє тримати себе в руках.	11.Уникає сворок, живе у світі ілюзій, в усьому сумнівається, копається у собі, не вміє втілювати задуми.	12.Має стійку систему поглядів, логічно обrрунтовує свої упередження, придумує собі ворогів, погано розуміє дітей.

обіцянок, пошук захисту, утіхи, допомоги та керівництва з боку вчителя. Причина - високі вимоги вчителя до здобутків дитини.

3. "Пошук позитивної уваги" - пошук похвали спрямований на отримання схвалення від оточуючих людей. Така форма залежної поведінки формується тоді, коли ця залежність підтримується, схвалюється вчителем, учнями, батьками.

4. "Перебування поблизу", коли учень постійно знаходиться поряд з іншим учнем, групою дітей або вчителем. Така форма залежної поведінки виникає при відсутності обмежувальних вимог з боку значущих дорослих, коли на зрілу поведінку дитини годі розраховувати. У школі такий учень намагається знайти собі і потоваришувати з сильнішим за себе учнем. Якщо ж йому це не вдається, то він зазвичай вибирає близьку до лідера позицію.

5. "Доторкання і утримування" - обнімання, торкання, утримування інших учнем; така форма залежної поведінки виявляється, коли батьки байдужі до дитини, не цікавляться нею, коли дитина виховується в атмосфері інфантилізації.

Знання основних форм залежної поведінки та правильне декодування вчителем поведінкових виявів учня дає йому можливість підібрати оптимальний стиль спілкування.

Отже, стиль педагогічного спілкування - це інтегральна характеристика індивідуальної педагогічної діяльності особистості вчителя, у якій відображається і стиль керівництва (учнем, класом), і стиль поведінки, і когнітивний стиль, і стиль ставлення.

ВИСНОВКИ

1. Педагогічне спілкування передбачає дотримування як з боку вчителя, так і з боку учнів певних зобов'язуючих ролей і субординації. Роль розглядається як система норм, які вказують на те, як повинні поводитися вчитель і учень. Рольові стосунки в класі учнів насамперед складаються на основі особистісної самоідентифікації. Відповідно до властивого кожній особистості учня індивідуалізму чи колективізму відбувається самоідентифікація. Типологія поведінки учнів і вчителя зумовлена статусними ролями: високий і низький статус. Рольові взаємостосунки між різностатусними особами вимагають дотримування певної субординації. Субординація визначається як система суворого підпорядкування молодших за чином або становищем старшим, що rрунтується на правилах службової дисципліни. Існують два види рольової субординації: формальний і неформальний. Для покращення субординаційно-рольових взаємовідносин рекомендують такі прийоми: помінятися ролями; обмінятися розумінням ідей, потреб, проблем; призупинити розмову і спробувати по черзі відтворити почуття і розуміння статусно-рольового партнера по спілкуванню.

2. Рівнева класифікація спілкування є досить різноманітною. У цілому слід виділити три - найхарактерніші для педагогічного спілкування рівні: соціально-рольовий; предметно-діловий; особистісний.

Педагогічний стиль спілкування - це стійка система способів, прийомів, здібностей, умінь і навичок взаємодії вчителя з учнями, що зумовлена специфікою навчально-виховної діяльності та індивідуально-психологічними особливостями її суб'єктів. Кожному вчителю притаманний свій власний, індивідуальний стиль спілкування. Традиційно виділяють три стилі: авторитарний, демократичний, невтручання (ліберальний). У структурі стилю слід виділити два аспекти: змістовний і формальний (способи, прийоми).

Типи позицій (як учителя, так і учня) у педагогічному спілкуванні можна проаналізувати з погляду трансактивного аналізу, які характеризується, по-перше, провідним "Его"-станом особистості і, по-друге, провідним типом її спілкування. Виділють три "его"- стани особистості: "Дитина", "Дорослий", "Батько". Оптимальним "его"-станом для особистості педагога вважається досягнення стану "інтегрованого" "Дорослого". Кожний з "его"-станів у залежності від особливостей своєї структури й генезису може спричинювати чотири типи спілкування (афіліативний; формальний; відгороджений; конфліктний) і дванадцять основних позицій, які утворюються в результаті їх перетину з цими станами.

Основні поняття

Авторитарність

Внутрішньогрупова дискримінація

Демократичний підхід

Комунікативна настанова

Роль

Особистісна самоідентифікація

Педагогічний стиль спілкування

Потуральник (невтручання) стиль педагогічного спілкування

Самотрансценденція

Соціально-педагогічна роль

Субординація

Запитання для самоперевірки

Дайте загальну характеристику ролей.

Розкрийте феномен особистісної самоідентифікації.

Схарактеризуйте статусну диференціацію ролей "вчителя" і "учня".

Які існують види педагогічного спілкування у системі субординаційно-рольових взаємовідносин?

Назвіть прийоми ефективного субординаційно-рольового педагогічного спілкування.

Дайте загальну характеристику рівнів педагогічного спілкування.

Розкрийте види стилів педагогічного спілкування.

Що розуміють під авторитарним стилем педагогічного спілкування?

Що таке демократичний стиль педагогічного спілкування?

Схарактеризуйте ліберальний стиль педагогічного спілкування?

Зробіть структурний аналіз стилів педагогічного спілкування.

Дайте визначення поняття "субординація".

Як тлумачаться "его"-стани особистостей учня і вчителя з погляду трансактивного аналізу?

Який "его"-стан вважається оптимальним для особистості педагога?

Назвіть провідні типи педагогічного спілкування з погляду трансактивного аналізу.

Вкажіть на характерні психологічні особливості порушення учнем поведінкових норм.

Поясніть, чому учень привертає до себе увагу за допомогою неадекватної поведінки?

Завдання для самостійної роботи

Реферування наукових матеріалів:

Долинська Л.В., Уварова Ю.В. Формування стильових особливостей педагогічного спілкування у майбутніх учителів: Навчально-методичний посібник. - К.: Аверс, 2005. - 48 с.

Література

- основна:

Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1996.

Березовин Н.А., Коломенский Я.Л. Учитель и детский коллектив. - Минск, 1975.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М., 1988.

Бодалев А.А. Психология общения. - М.; Воронеж, 1996.

Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М., 1987.

Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983.

Долинська Л.В. Стилі педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя //Психологія. Зб.н.пр., 1999. - Вип. 1 (4). - С. 64 - 69.

Долинська Л.В., Гоголь Л.М., Зінченко Л.М. Педагогічне мовлення.- К., 1996.

Долинська Л.В., Уварова Ю.В. Формування стильових особливостей педагогічного спілкування у майбутніх педагогів. - К., 2005.

Заика Е.В., Ивашов А.Н. Методика исследования коммуникативных установок личности: Учебно-метод. рек. по психол. практикуму. - Харьков: ХГУ, 1992.

Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. - М., 1982.

Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.

Леонтьев А.А. Психология общения. - М., 1997.

Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М., 1975.

Ломов Б. Ф. Проблема общения в психологии. - М., 1981.

Маркова А.К. Психология труда учителя. - М., 1993.

Орбан-Лембрик Л.Е. /Ж-л Соціальна психологія, №5, 2004.

Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг /Под ред. Парыгина Б.Д. - М., 1994.

Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб., 1999.

Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. /Под общ. ред. Исениной Е.И. - М., 1994.

Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. - Ростов-на-Дону, 1999.

Уварова Ю.В. Особистісні детермінанти формування стилю педагогічного спілкування у майбутніх учителів: Автореф. дис. к. психол. н. - К., 2005.

Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. - Казань, 1991.

Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности //Психологические проблемы социальной психологии. - М., 1975.

Яноушек Я. Коммуникация трех участников совместной деятельности //Проблема общения в психологии. - М., 1981.

- додаткова:

Зимняя И.А. Педагогическая психология. - М., 2001.

Карпов А.В. Психология менеджмента. Учебн. пособ. - М., 1999.

Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна поведінка як спосіб вияву активності особистості //Соц. псих., №5 (7), 2004.

Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. - СПб, 2000.

Кабрин В.И. Психосемантика коммуникативного развития личности //Психолого-педагогические вопросы организации учебно-воспитательного процесса. - Томск, 1989.

Кабрин В.И. Исследование транскоммуникативных факторов психосемантического развития личности //Там же. - Томск, 1989.

Кан-Калик В.А. Основы профессионально-педагогического общения. - Грозный, 1979.

М'ясоїд П.А. Психологічні аспекти україно-російської двомовності //Психологія. - Вип. 39. - К.: Освіта, 1992. - С. 58 - 64.

М'ясоїд П.А. Загальна психологія. - К., 2000.

Основи психології /За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. - К., 1995.

Петровский А.В., Ярошенко М.Г. Основы теоретической психологии. - М., 1999.

Салливан Г.С. Интерперсональная психология. - М., 1999.

Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб., 1999.

________________________ Розділ УІ ________________________

Культура педагогІчного спілкування

___________________________________________________________