5.2. Рівні, Стилі і типи педагогічного спілкування

5.2.1. Рівні педагогічного спілкування

Рівнева класифікація спілкування є достатньо різноманітною. До її трактування зверталися (Е.Берн, Є.І.Головаха, А.Добрович, Л.В.Долинська, Л.М.Гоголь, Л.М.Зінченко, Б.Ф.Ломов, Н.В.Паніна, Л.О.Петровська, Я.Яноушек та ін.) залежно від того, які критерії було покладено авторами в основу дослідження.

Зокрема, Б.Ф.Ломовим диференціюються рівні у залежності від ситуації чи сфери спілкування. На цій основі він виділяє три рівні: мікрорівень (спілкування rрунтується на основі традицій, звичаїв, суспільних стосунків тощо), мазорівень (спілкування обмежене змістом теми), мікрорівень (це акт контакту: запитання - відповідь).

Представниками трансактивного аналізу (Е.Берн) вказується на такі рівні спілкування, або способи структурування часу: ритуали (норми спілкування), продовження часу (розваги), ігри, близькість і діяльність.

А.Добрович, переважно виділяє рівні спілкування на основі дослідження особливостей діалогу. Ними є:

- конвенційний (спілкування зумовлене потребою та рольовими очікуваннями партнерів один від одного), примітивний (партнер для співрозмовника - все одно, що пусте місце: що думаю, що хочу, те і говорю. Якщо подобається партнер, говорю приємне, не подобається - неприємне);

- маніпулятивний (розглядає партнера як суперника у грі, яку обов'язково потрібно виграти);

- стандартизований (взаємодія відбувається на рівні контакту масок: маска "привітності" - посміхніться ж бо, я власне цього від вас очікую; маска "байдужості" - я вас не чіпаю - ви мене не чіпайте);

- ігровий (на цьому рівні спілкування передбачає взаємні, або близькі до них почуття, симпатію, близькі стосунки);

- діловий (характерні особливості відображені у фазах контакту: спрямованість на партнера, взаємовідображення, взаємоінформування, зовнішній спокій і внутрішня насолода);

- духовний (партнер сприймається як носій духовного начала).

Виділені рівні розглядаються автором у контексті чотирьох фаз поведінки індивіда: перша - взаємоспрямованість, друга - взаємовідображення, третя - взаємоінформування, четверта - взаємовідключення.

В цілому, якщо узагальнити представлені в науковій літературі рівні, і врахувати специфіку педагогічного спілкування, то можна виділити три - найхарактерніші для нього.

Перший рівень - соціально-рольовий. Метою педагогічного спілкування на цьому рівні є виконання очікуваних від учителя й учня ролей, демонстрування ними знання норм і правил поведінки в педагогічному середовищі.

Комунікація є передаванням і прийманням інформації, її кодуванням й декодуванням. Водночас у завуальованому вигляді в ній відображаються взаємовідносини учасників. З боку доповідача наявна антиципація (передбачення) того, як слухач сприйме інформацію. Зі свого боку слухач реконструйовує контекст отримуваної ним інформації: задум доповідача, його досвід, знання тощо.

Другий - предметно-діловий рівень. Мета цього рівня педагогічного спілкування полягає в організації спільної діяльності, пошуку засобів підвищення ефективності співпраці. Партнери по спілкуванню (і вчитель, і учні) оцінюються не як унікальні, неповторні особистості, а з погляду того, наскільки добре вони можуть виконувати поставлені перед ними завдання, тобто оцінюються їхні функціональні якості.

Комунікація набуває взаємного характеру. Учасники комунікації спільно розв'язують поставлені перед ними завдання: отримання важливих відомостей, засвоєння навчального матеріалу, відкриття нових знань, передавання наказу тощо. Педагогічне спілкування є на цьому рівні психологічно віддаленим - домінує "вчитель" - "учні" контакт.

Третій - особистісний рівень. Мета - задоволення потреби в розумінні, співчутті, співпереживанні. Характеризується психологічною близькістю, емпатією, довірливістю, прагненням учасників комунікації зрозуміти настанови і погляди один одного, дослухатися до думки інших, навіть коли з нею не погоджуються тощо. Домінує "вчитель - учень" контакт. У цьому випадку комунікація спрямована на формування спільної оцінки досягнутих результатів, внесків окремих учасників. На цьому рівні можуть виникати труднощі, пов'язані з розбіжностями в основних цінностях. Тобто цей рівень rрунтується на особистісній взаємодії учасників педагогічного спілкування.

У реальному педагогічному спілкуванні взаємодія відбувається на декількох рівнях зразу, а виділити їх можемо тільки формально.