7.3. Функції ускладненого педагогічного спілкування

У педагогічній діяльності ускладнене спілкування може виконувати дві функції: позитивну і негативну.

Позитивні функції ускладнень, зазначає А.К.Маркова (1993), мають два значення:

а) індикаторне (привернути увагу вчителя. Наприклад, на основі аналізу помилок учнів уважний учитель може зробити висновок і про свої власні помилки);

б) стимулювальна, мобілізувальна (активізація дільності вчителя в напрямку подолання ускладнень, набуття ним досвіду).

І.О.Зимня справедливо зауважує, що стосовно помилки як наслідку неадекватного вирішення складної педагогічної чи комунікативної ситуації, учитель може займати подвійну позицію. Одні вважають, що в педагогічній діяльності немає місця для помилок, інші розглядають помилки як важливий і необхідний елемент.

До негативних функцій ускладнень А.К.Маркова відносить:

а) гальмуюче (у випадку відсутності умов для подолання труднощів чи наявності неадекватної /заниженої/ самооцінки);

б) деструктивне, руйнуюче (викликає бажання покинути школу, розпрощатися з професією вчителя).

У педагогічному спілкуванні ускладнення можуть виявлятися в одному з вищеназваних аспектів або в декількох із них одночасно.

7.4. Основні чинники ускладненого педагогічного спілкування

Сучасні психологічні дослідження вказують на існування розмаїття причин для виникнення ускладненого педагогічного спілкування.

Так, у межах загальнопсихологічної інтерпретації вони поділяються на змістові, емоційні, когнітивні, тактичні.

При діяльнісному підході - це мотиваційні і операційні ускладнення, що співвідносяться з двома основними аспектами спілкування - комунікативним і інтерактивним та виявляються в когнітивній, афективній і поведінковій сферах (Зимня І.О., 2001).

Водночас ускладнене педагогічне спілкування формують різні чинники: когнітивно-емоційний, мотиваційний, інструментальний, етно-соціокультурний, статусно-позиційно-рольовий, віковий, індивідуально-психологічний, професійно-діяльнісний, взаємооцінний, міжособистісний тощо.

7.4.1. Мотиваційна сфера ускладнень педагогічного спілкування

У низці дослідницьких робіт представлені спроби виявити вплив спрямованості особистості на виникнення ускладненого спілкування.

Так, на думку А.Маслоу, потреба у спілкуванні (афіліативні потреби особистості) є однією з головних потреб людини. Автор вважає, що фрустрація потреби у спілкуванні, блокування або обмеження її в реалізації призводить до важких стресових ситуацій. Ця проблема є дуже актуальною для сьогоднішньої системи освіти, коли вчителі через надмірну завантаженість не мають ні часу, ні бажання для особистого спілкування.

Проте абсолютна орієнтація вчителя на учнів породжує ризик самовтрати. Знову ж таки, егоцентристська спрямованість не дає можливості адекватного сприйняття ні інших, ні себе (Петровський В.А., 1996).

В.А.Кан-Калік комунікативну спрямованість особистості пов'язує з виникненням потреби у взаємодії з іншими людьми, з успішністю цієї взаємодії й емоційним задоволенням, отриманим від звичайного чи професійного спілкування. Такої ж думки дотримуються й представники гуманістичного напряму.

У дослідженні педагогічного спілкування Л.І.Габдуліною було виявлено, що педагоги з діалогічною (гуманістичною) комунікативною спрямованістю мають знижений ступінь вираженості прагнення домінувати, займати позицію "над" у педагогічному спілкуванні, використовувати учнів, маніпулювати, уникати спілкування з ними та зводити його тільки до ділової взаємодії.

Отже, ускладнення педагогічного спілкування мають пряму залежність від афіліативних потреб учасників педагогічного спілкування (вчителя і учнів), успішності цієї взаємодії та її гуманістичної спрямованості.