7.1. Загальна характеристика ускладненого педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування та діяльність підлягають впливу багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників, поєднують у собі велику кількість складних суперечливих характеристик, які виступають у якості психологічних ускладнень.

Вивчення проблеми ускладненого спілкування має давню історію. Наприклад, ще в трактаті Ціцерона жваво обговорювалося явище ускладненого розуміння, інтерпретації висловлення (тексту) та його відтворення в діалогах і публічних виступах.

Починаючи Із середини ХХ століття ускладнене спілкування спеціально вивчається в контексті комунікативно-інформаційної теорії, соціально-психологічної теорії та когнітивної психології (Є.О.Климов, Я.Л.Коломінський, Є.С.Кузьмін, Б.Ф.Ломов, Б.Д.Паригін та ін.).

Проблема ускладнего спілкування в педагогічній діяльності висвітлювалася в роботах В.А.Кан-Каліка, Н.В.Кузьміної, О.О.Леонтьєва, А.К.Маркової, В.В.Рижова та ін.

Дослідження цієї проблеми в Україні вперше було започатковане Є.В.Цукановою у 90-х роках.

Разом з тим, у вітчизняній психології на сьогодні проблема особистостей вчителя та учня в якості суб'єктів деструктивної поведінки, руйнування стосунків, труднощів у взаємодії є ще недостатньо розробленою. Традиційно вона розглядається в низці проблем, які стосуються оптимізації педагогічного спілкування. Уявлення про оптимальну модель педагогічного спілкування відображають погляди дослідників щодо того, який зміст вони вкладають у поняття спілкування, як розглядають його структуру, функції, мету та пов'язані з ними процеси, властивості і стани особистості педагога. Переважно ці дослідження нагадують перелік вимог до якостей особистості педагога, його комунікативних умінь і навичок. На цій основі головним критерієм для визначення ускладненого педагогічного спілкування вважається невідповідність параметрам оптимальної моделі наявного педагогічного спілкування (В.О.Лабунська).

Додатково дослідники (В.С.Мерлін, К.О.Абульханова-Славська, Б.Ф.Ломов, В.М.М'ясищев, А.Кронік, О.Кронік та ін.) вказують на такі критерії для визначення ускладненого педагогічного спілкування: соціально-психологічні властивості особистості; система елементів інтегральної індивідуальності (нейродинамічного, психодинамічного та соціального рівнів); особистісні стани, які є актуальними для суб'єктів під час спілкування; якісні показники ставлення одного суб'єкта спілкування до іншого; об'єктивні наслідки спілкування; рівень усвідомленості цих наслідків суб'єктом спілкування; соціально-психологічний статус члена групи, а саме - статус активно знехтуваного іншими членами спільноти.

7.2. Поняття про ускладнене педагогічне спілкування

Під терміном "ускладнене педагогічне спілкування" слід розуміти всі види і форми педагогічного спілкування, що призводять до деструктивних змін у поведінці його суб'єктів (вчителя і учня), до зниження рівня усвідомлення чинників ускладнень у спілкуванні, до зменшення спроб пошуку самостійного виходу з ускладнень, які виникли, до формування тривожного ставлення до будь-якої ситуації спілкування.

Термін "ускладнене спілкування" вживається дослідниками як у широкому розумінні (труднощі, утруднення, ускладнення, перепони, бар'єри, конфлікти), так і вузькому - йдеться про незначні труднощі спілкування, з якими доводиться боротися партнерам у процесі комунікації і які не мають глибоких деструктивних наслідків. Наявність такого розмаїття виявів ускладненого спілкування Є.В.Цуканова пояснює тим, що воно вивчається в межах різних концепцій.

Феномен ускладненого спілкування психологи розглядають у декількох площинах: соціально-психологічній, об'єктивній та суб'єктивній.

Як соціально-психологічний феномен, ускладнене спілкування виникає тільки у ситуації взаємодії, соціального спілкування. З цього погляду, під ускладненим спілкуванням Л.О.Петровська розглядає широкий спектр явищ, які стосуються особливостей психологічної природи людини (негармонійний розвиток різноманітних характеристик особистості) та людських стосунків і соціального контексту, які можна звести до невдалого, невмілого, неефективного, дискомфортного, порушеного спілкування.

Як об'єктивне явище, ускладнене спілкування представлене в невідповідності мети й результату, вибраній моделі спілкування та реальному процесу: невдоволені потреби, недосягнена мета чи неотриманий бажаний результат тощо. Об'єктивна картина порушень, на думку О.О.Бодальова і Г.О.Ковальова, є підrрунтям для виникнення суб'єктивних труднощів.

Ускладнене спілкування як суб'єктивне явище відображає різноманітні переживання людини, в основі яких можуть бути невдоволені потреби, мотиваційні, когнітивні, емоційні дисонанси, внутрішньоособистісні конфлікти тощо. Як стверджує А.К.Маркова, це суб'єктивне переживання людиною невиправданих очікувань від запланованого спілкування, що виникає в результаті нерозуміння повідомлення, неприйняття партнера по спілкуванню, змін власного психічного стану тощо, що, в результаті, унеможливлює його продовження. Виникнення ускладненого педагогічного спілкування та його усвідомлення створює для вчителя своєрідну проблемну ситуацію, розв'язання якої активізує інтелектуальну діяльність педагога.

Традиційно увага російських і вітчизняних психологів (Т.О.Аржакаєва, Л.В.Долинська, В.М.Куніцина, В.О.Лабунська, Ю.О.Менджерицька, Г.Є.Улунова, Є.В.Цуканова) приділяється власне вивченню суб'єктивних чинників ускладненого спілкування.

Різновидами ускладненого спілкування є дефіцитне, дефектне та деструктивне спілкування, що виявляються в міжособистісних контактах і є результатом впливу певних особистісних властивостей суб'єкта спілкування або наслідком відсутності комунікативно-комунікабельних умінь і навичок.

Дефіцитне спілкування - це ускладнене спілкування, що характеризується незадоволеністю потреби у контактах з іншими людьми та відсутністю прагнень знайти компенсуючі засоби внаслідок глибоких особистісних порушень, таких як самостійність та відчуженість.

Виявами дефіцитного спілкування є рівень вираженості комунікативної депривації.

Дефектне спілкування - це різновид ускладненого спілкування, що характеризується скороченістю контактів та спрощеністю змістовного аспекту спілкування, ненавмисним перекручуванням справжніх мотивів співрозмовника, заниженістю успішності спілкування та задоволеності спілкування з боку партнера. Виявами дефектного спілкування є дефекти спілкування.

Деструктивне спілкування - це різновид ускладненого спілкування, що визначається як суб'єктивними труднощами учасників спілкування, так і зовнішньою об'єктивованістю даних труднощів у процесі комунікації: напруженістю процесу спілкування, негативними результатами, відмовою від подальших контактів із співрозмовником. Детермінантами деструктивного спілкування є особистісні утворення суб'єкта спілкування: конфліктність, агресивність, егоїзм тощо.