6.5. Правила культури педагогічного спілкування

Під правилом педагогічного спілкування розуміють комунікативну поведінку, яка може (або не повинна) схвалюватися суб'єктами спілкування в тій чи іншій педагогічній ситуації навчально-виховного процесу.

Правила спілкування стали предметом аналізу багатьох дослідників: Вітгенштейна, який довів, що в основі кожної мови лежить система правил і комунікація можлива тільки тому, що цих правил дотримуються; Хомського, який показав, як структура мови може бути пов'язана з правилами генеративної граматики; Харре і Секоррда, які в результаті дослідження дійшли до висновку, що соціальна поведінка керується, головним чином, правилами тощо.

Існують різні види правил. Деякі з них є чітко виписаними, інші подаються у вигляді заборон; одні з них категоричні, інші спрямовують поведінку в потрібному напрямку; є закони, моральні норми, етикет і домовленості; деякі правила встановлюються вчителями, деякі формуються учнями класу (школи); одні отримують словесне формулювання, інші ніколи не промовляються. В реальному педагогічному спілкуванні всі вони переплітаються і взаємодоповнюють одне-одного. Крім того, порушення правил педагогічного спілкування одним суб'єктом спонукає до відповідного порушення іншим.

Дотримування чи не дотримування правил педагогічного спілкування має прямий зв'язок з емоційною сферою суб'єктів - відображається на їхньому самопочутті: почутті радості, гордості або почутті провини, незадоволеності собою.

Правила педагогічного спілкування зводяться до того, "Що", "Кому", "Де" "Коли", "Як" говорити. Для цього потрібно щонайменше їх знати та усвідомлювати. За порушення чи дотримування правил передбачаються санкції (заохочення чи покарання). Неусвідомлені порушення правил чи їх незнання не підлягають санкціям.

6.5.1. Правила ефективного педагогічного спілкування

Культура педагогічного спілкування складається з двох аспектів: культури спілкування і культури слухання.

Існують певні вимоги до суб'єктів педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування має відбуватися в доброзичливій атмосфері. Потрібно уникати негативних оцінок особистості учня, образ, висловлень зневаги, недовіри, повчань, нотацій тощо.

Потрібно виявляти доречну в педагогічній ситуації ввічливість.

Не допускати агресії навіть тоді, коли існує конфлікт інтересів, поглядів чи взаємна неприязнь.

Не принижувати інших.

Дотримуватися правила "синхронізації висловлень": сказавши сам, дай можливість висловитися іншим.

Не ухилятися від поставлених запитань - давати чіткі, вичерпні відповіді.

Уникати під час педагогічного спілкування акцентування уваги на власній персоні. Бути скромним. Не нав'язувати наполегливо і категорично своєї думки. При розв'язанні проблемних питань потрібно спробувати подивитися на проблему очима співрозмовника.

Думки повинні будуватися логічно: висновки витікати з попередніх посилань, наслідки витікати з причин.

Насамперед потрібно вислухати думку партнера по спілкуванню, аж потім висловлювати свою.

Говорити просто і не гарячкувати, починати говорити тільки у свою чергу, не перебивати.

Уникати монопольного права на розмову.

Починати розмову тільки після того, як співрозмовник закінчив свою.

Завжди бути на боці справедливості і доброти.

Речення потрібно будувати з урахуванням можливостей концентрації уваги і запам'ятовування людиною інформації - сім (плюс-мінус два) слів.

Тривалість усного повідомлення без паузи повинна коливатися в межах від 45 сек. до 1,5 хв.

Вживати короткі фрази і слідкувати, щоб слухач не втомився.

Уникати багатослів'я. Розумні люди говорять коротко, а не дуже розумні - багато.

Звертати увагу на невербаліку. Іноді міміка, жести, пози є красномовнішими за мову.

Уникати оцінних розмов про політику, політиків, національність, релігію та особисте життя (особливо з учнями!).

Зауваження робити наодинці, а хвалити при всіх. Звичайно, за реальні успіхи.

Не бідкатися, не говорити про свої особисті проблеми.

Не давати поради, якщо вас про це не просять.

Не вихвалятися в розмові знайомством із високопосадовцями. Це лише підкреслить вашу недостатню самоповагу.

Некультурно кричати, жестикулювати, вживати вигуки, непристойну лексику, брехати, наговорювати, обговорювати тих, хто не присутній при розмові.

Треба намагатися говорити мовою співрозмовника.