- •Поняття ризику
- •1.2 Функції та джерела ризику
- •1.3. Аксіоматика ризикології
- •1.4. Особливості осмислення ризику як економічного явища в Україні
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •2.1. Сутність понять „невизначеність” та „ймовірність”
- •2.2. Причини невизначеності та їх ієрархія
- •2.3. Невізначеність у бухгалтерському обліку
- •2.4. Види втрат в умовах невизначеності й ризику
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •3.1. Аналіз ризику та його елементи.
- •3.2 Ризикотворчі чинники
- •3.3 Класифікація ризиків
- •3.4. Теорія корисності та її основні елементи
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •Тема 4. Методичні засади кількісного аналізу ризику
- •4.1. Загальна характеристика кількісних методів аналізу ризику
- •4.2 Статистичні методи оцінки ризику
- •Абсолютні та відносні показники виміру ризику на основі статистичного методу оцінки
- •Розв'язання
- •4.2.1 Інтегральна оцінка ризику
- •4.3 Метод експертної оцінки
- •4.4. Інваріантні методи
- •4.4.1. Метод аналогій
- •4.4.2. Аналіз чутливості
- •4.4.3. Побудова дерева рішень як метода оцінювання ризику
- •Вихідні умови
- •Питання для поточного контролю засвоєння знань
- •Тема 5. Спеціальні методи оцінювання ризику економічних суб’єктів
- •5.1. Оцінювання фінансового ризику
- •5.2.Оцінювання операційного ризику
- •5.3 Метод аналізу доцільності витрат
- •Змістовий модуль 3.
- •Тема 6. Управління ризиками
- •6.1 Сутність і зміст управління ризиками
- •Система управління ризиками
- •6.3. Принципи управління ризиками
- •6.4. Формування стратегії управління ризиком
- •Питання для поточного контролю засвоєння знань
- •Тема 7. Мінімізація ризиків: основні заходи та процедури
- •7.1 Основні заходи мінімізації ризику
- •7.2. Організаційні методи зниження ризику
- •7.2.1 Відхилення ризику
- •7.2.2 Недопущення збитків (упередження ризиків)
- •7.2.3 Мінімізація збитків
- •7.2.4 Передача контролю за ризиком (трансфер ризику)
- •7.3 Економічні методи зниження ризику
- •7.3.1 Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику)
- •7.3.2 Створення страхового товарного запасу
- •7.3.3 Страховий запас коштів
- •7.3.4 Розробка і впровадження системи штрафних санкцій
- •7.3.5 Страхування від ризику
- •7.3.6 Самострахування від ризику
- •Хеджування як метод зниження ризику
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •Перелік рекомендованої літератури
6.4. Формування стратегії управління ризиком
Неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є побудова ефективної стратегії управління, формування якої залежить від особливостей організації. У 80-х на початку 90-х років стратегія стала невід’ємною частиною управління бізнесом практично у всіх країнах з ринковою економікою. Глобалізація економічних процесів, зростання конкуренції, збільшення впливу іноземних компаній обумовили широке визначення стратегічного мислення як єдиного правильного підходу до управління підприємством, а в сучасному кризовому періоді питання стратегічного управління набуває все більшої актуальності.
Стратегія управління ризиком — це мистецтво управління діяльністю підприємством у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомах його зниження.
У першу чергу слід зазначити, що управління ризиком це специфічна галузь менеджменту, яка вимагає знань предметної діяльності фірми, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства, математичних методів оптимізації економічних завдань.
Управління ризиками — це сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до їхнього зменшення.
Стратегія управління — це спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети за допомогою певного набору правил і обмежень для прийняття рішення.
Тактика управління — це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики управління є вибір оптимального рішення і найбільш прийнятних у даній господарській ситуації методів та прийомів управління.
Управління ризиками можна виділити в самостійну форму підприємництва. Як форма підприємницької діяльності це означає, що управління ризиком є творча діяльність, яка здійснюється фінансовим менеджером. Сферою його підприємницької діяльності є, наприклад, страховий ринок.
Для підприємства дуже важливо розробити стратегію управління економічним ризиком, для чого необхідно дати конкретні відповіді на наступні питання:
які саме види комерційних ризиків підприємство зобов’язане враховувати у своїй діяльності;
які способи й інструменти дозволяють управляти цими ризиками;
який обсяг комерційного ризику підприємство може взяти на себе (прийнятна сума збитку, що може бути погашена з власних коштів).
Однак тільки формулювання стратегії для управління економічним ризиком недостатньо, потрібно ще мати механізм її реалізації - систему управління економічними ризиками, що у свою чергу припускає:
створення ефективної системи оцінки і контролю прийнятих рішень;
виділення в організації спеціального підрозділу (працівника), якому буде доручене управління ризиками;
виділення коштів і формування спеціальних резервів для страхування ризиків, покриття збитків і утрат.
При виборі стратегії і прийомів управління ризиком часто використовується якийсь певний стереотип, який складається з досвіду і знань фінансового менеджера в процесі його роботи і є основою навичок у роботі. Наявність стереотипних дій дає менеджеру можливість у визначених типових ситуаціях діяти оперативно і найбільше оптимально. При відсутності типових ситуацій фінансовий менеджер повинний переходити від стереотипних рішень до пошуків оптимальних для себе ризикових рішень.
Оскільки підходи до рішення управлінських задач можуть бути найрізноманітнішими, тому управлінню ризиками (ризик-менеджменту) притаманна багатоваріантність. Багатоваріантність ризик-менеджменту означає стан стандарту і неординарності фінансових коливань, гнучкість і неповторність тих чи інших способів дій в конкретній господарській ситуації. Головне в ризик-менеджменті - правильна постановка мети, що відповідає економічним інтересам об'єкта управління.
Ризик-менеджмент дуже динамічний. Ефективність його функцій багато в чому залежить від швидкості реакції на зміну умов ринку, від економічної ситуації і фінансового стану об'єкта керування. Тому ризик-менеджмент повинен базуватися на знанні стандартних прийомів управління ризиком, умінні швидко і правильно оцінювати конкретну економічну ситуацію, на здатності швидко знайти гарний, якщо не єдиний, вихід з даної ситуації.
Особливу роль у рішенні ризикових задач грають інтуїція менеджера й інсайд.
Інтуїція являє собою здатність безпосередньо, як би раптово, без логічного продумування знаходити правильне рішення проблеми. Інтуїтивне рішення як внутрішнє осяяння, просвітління думки, що розкриває суть досліджуваного питання. Інтуїція є неодмінним компонентом творчого процесу. Психологія розглядає інтуїцію у взаємозв'язку з чуттєвим і логічним пізнанням і практичною діяльністю як безпосереднє знання в його єдності зі знанням опосередкованим, раніше придбаним.
Інсайд - це усвідомлене рішення якоїсь проблеми. Суб'єктивно інсайд переживають як несподіване осяяння, збагнення. У момент самого інсайда рішення усвідомлюється дуже ясно, однак ця ясність часто носить короткочасний характер і має потребу у свідомій фіксації рішення.
У випадках, коли ризик розрахувати неможливо, прийняття ризикових рішень відбувається за допомогою евристики.
Евристика являє собою сукупність логічних прийомів і методологічних правил теоретичного дослідження і відшукання істини. Іншими словами, це правила і прийоми рішення особливо складних задач. Звичайно, евристика менш надійна і менш певна, чим математичні розрахунки, однак вона дає можливість одержати цілком певне рішення. Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ринку.
Після побудови комплексного показника ризику визначають взаємозв'язок між факторами шляхом використання інтегрального методу факторного аналізу, що містить у собі:
визначення методу інтегрування;
обчислення підінтегральної функції;
виведення значення інтеграла.
Організація ризику-менеджменту припускає визначення органа управління ризиком, яким може бути фінансовий менеджер, менеджер по ризику чи відповідний апарат управління, скажемо, відділ ризикових вкладень капіталу, що виконує наступні функції:
здійснення венчурних і портфельних інвестицій, тобто ризикових вкладень відповідно до чинного законодавства і статуту господарчого суб'єкта;
розробку програми ризикової інвестиційної діяльності;
збір, аналіз, обробку і збереження інформації про навколишнє оточення;
визначення ступеня і вартості ризиків, вироблення стратегії і прийомів управління ризиком;
розробку програми ризикових рішень і організацію її виконання, включаючи контроль і аналіз результатів;
здійснення страхової діяльності, укладання договорів страхування і перестрахування, проведення страхових і перестрахувальних операцій;
розробку умов страхування і перестрахування, визначення розмірів тарифних ставок по тарифним операціями;
видачу гарантій по піклуванню українських і іноземних компаній, відшкодування збитків за їхній рахунок, доручення іншим особам виконання аналогічних функцій за рубежем;
ведення бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності по ризикових вкладеннях капіталу.
Ризик, якому піддається підприємство, це ймовірна загроза розорення чи одержання таких фінансових утрат, які можуть зупинити всю справу. Оскільки імовірність невдачі присутня завжди, постає питання про методи зниження ризику. Для відповіді на це запитання необхідно кількісно визначити ризик, що дозволить порівняти величину ризику різних варіантів рішення і вибрати з них той, котрий найбільше відповідає обраній підприємством стратегії ризику