9. Захищеність підземних вод від забруднення

На відміну від поверхневих, підземні води най більш захищені від впливу наслідків господарської та виробничої діяльності. Ступінь захищеності підземних вод визначається за такими критеріями: захищені, умовно захищені і незахищені.

Міжпластові води до того ж добре захищені від шкідливих забруднень, а тому їх використання на потреби, що незв’язане з питним водопостачанням не припустимо. Тільки при відсутності інших джерел водопостачання та великих запасах підземних вод можливо, як виключення, використання підземних вод для інших потреб.

Ґрунтові води України, які широко використовуються для господарсько – питного водопостачання (в основному для сільського населення), належать до незахищених. За даними паспортизації об’єктів сільськогосподарського водопостачання, ці води майже скрізь забруднені і за своїм складом не відповідають вимогам, що ставляться до питної води.

Найбільш захищені міжпластові водоносні горизонти виявлені на лівобережнім Дніпра, південному заході України, півночі та північному сході Кримського півострова. На решті території захищені води міжпластових горизонтів зустрічаються невеликими за площею ділянками на вододільних просторах.

Найбільші площі захищених підземних вод спостерігаються в Полтавський (95,3 %), Одеський (81,1 %) та Чернігівський (77,4 %) областях.

Внаслідок активної господарської діяльності, яка часто здійснюється без урахування захищеності водоносних горизонтів, в Україні спостерігаються суттєві зміни якісного складу підземних вод, що призводить до зменшення їх конденсаційних запасів.

У цілому по Україні площа захищених основних горизонтів становить 39,6 %, незахищених – 36,2 %, а умовно захищених - 24,2 %.

Найбільші площі незахищених водоносних горизонтів трапляються в Закарпатський (91,2 %), Івано – Франківський (82,2 %), Донецькій (81,6 %) та Луганській (68,8 %) областях.

Якість підземних вод змінюється під впливом регіональних, локальних та лінійних джерел надходження компонентів забруднення. Серед регіональних джерел насамперед слід згадати хімізацію сільськогосподарських угідь та окремі види водогосподарської діяльності.

Джерелами локального (точкового) інтенсивного забруднення підземних вод є чисельні фільтруючі нагромаджувачі (понад 3 тис. шт.) невпорядковані звалища промислових та побутових відходів, склади мінеральних добрив й отрутохімікатів тощо. Значним джерелом забруднення витупають окремі забруднені ділянки річок (лінійний вид забруднення), куди щороку об’єктами народного господарства скидається близько 20 км³ стічних вод, з яких 3,2 км³ – неочищених або недостатньо очищених.

Основними джерелами формування стічних є підприємства побутово – комунальної, металургійної та хімічної промисловості, скиди яких становлять 70 % забруднених стічних вод країни. Значної шкоди водним ресурсам завдають також підприємства вугільної промисловості, з шахтними водами яких у водойми надходить понад 1,5 млн. т солей.

На території України на теперішній час існує близько 269 локальних осередків забруднення підземних вод та експлуатується 318 великих водозаборів підземних вод, які працюють затверджених запасах, де якість води погіршилася внаслідок техногенного (антропогенного) впливу. Основні регіони, де цей вплив на якість підземних вод особливо відчутний, - Донбас, Придніпров’я, Крим. Найбільший за концентрацією шкідливих речовин осередок сформувався в Лисичансько – Рубіжанському промисловому районі (долина Сіверського Дінця, Луганська область), де протягом багатьох років інфільтрація промстоків із неекранових нагромаджувачів (в/о “Азот”, в/о “Краситель”, “Лиссода”) та промплощадці Лисичанського нафтопереробного заводу при незахищеності основного водоносного горизонту призвела до інтенсивного забруднення підземних вод. Концентрація специфічних шкідливих компонентів у відкачуваній воді перевищує допустимі норми в десять разів, тому ряд водозаборів виведено з дії.

У зв’язку з органогенним забрудненням з роботи виключено кілька водозаборів у м. Лисичанську. Така ж загроза існує і для інших діючих водозаборів, які каптують мергельно – крейдяний водоносний горизонт. У цілому по Луганській області на різному ступені забруднення вже перебуває близько 250 тис. м³ / добу підземних вод (39 водозаборів).

Суттєво змінюється гідрохімічна обстановка в районі Краматорсько – Слов’янського промвузла (Донецька область), де багаторічна фільтрація забруднюючих речовин (феноли, радоніди, ціаніди) із нагромаджувачів Краматорського металургійного заводу, а також хлоридів із нагромаджувача “Біле море” в / о “Хімпром” (м. Слов’янськ) призвели до забруднень водоносного горизонту в крейді. Внаслідок цього вже виключено з питного водопостачання 13 тис. м³ / добу підземних вод. Існує загроза повного виходу з експлуатації всього Краматорського родовища підземних вод.

Відхилення гідрохімічних показників вод підземних горизонтів від природних спостерігається практично всюди в Дніпропетровській області, що також пов’язано з інтенсивною інфільтрацією забруднених стоків і мінералізованих шахтних вод, твердих та рідких відходів тваринницьких комплексів і птахофабрик на ділянках їх акумуляції шляхом прямого скиду.

В межах Криворізького басейну найбільшими забруднювачами підземних вод є хвостосховища гірничо-збагачувальних комбінатів, ставки – нагромаджувачі. У ґрунтових водах кількість цинку, фосфору, марганцю, нафтопродуктів, аніонів SO₄ і Cl значно перевищує ГДК. Тільки в районі нагромаджувачів площа забруднених ґрунтових вод сягає 310 км².

Погіршення гідрохімічної обстановки спостерігається в Криму та Херсонській області, що пов’язано як з інтенсивною експлуатацією підземних вод, так із надходженням у неогеновий водоносний горизонт техногенних забруднень внаслідок інфільтрації зрошувальних вод та вимивання солей із зони аерації. На фоні природної невідповідності якості підземних вод вимогам, що ставляться до питної води, в південних областях країни внаслідок підвищеної мінералізації значно погіршується якість води через збільшення в ній вмісту азотоутримуючих сполук. Що пов’язано із застосуванням мінеральних добрив. Так, у межах Одеської області виявляють підвищену їх кількість (20 … 100 мг / дм³) у водоносних горизонтах багатьох адміністративних районів. Таке ж становище спостерігається у Миколаївській області, де з 284 обстежених водозаборів на 62 встановлено азотне забруднення підземних вод (кількість нітратів сягає від 62 до 2 167 мг / дм³).

За даними Державної станції родючості ґрунтів і захисту рослин на території України в 1998 р. було застосовано 18,6 тис. т пестицидів та внесено 5 142,2 тис. центнерів мінеральних добрив. В останні роки спостерігається різке зменшення їх використання, але вони присутні в підземних водах всіх адміністративних областей, а в 10 областях в підземних водах зафіксовано перевищення ГДК пестицидів, які визначаються особливою токсичністю.

Певну загрозу якості підземних вод становлять також ґрунти площ України, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильський АЕС такими триваложивучими радіонуклідами, як цезій – 137, стронцій – 90, плутоній – 239 тощо. Цими речовинами забруднені як поверхневі так незахищені підземні води.

Ситуація в державі зі станом водних ресурсів, які використовуються для питного водозабезпечення населення має ряд особливостей, що пов’язано як із сучасною екологічною обстановкою, яка продукує все більш зростаючі масштаби забруднення поверхневої та підземної гідросфери, так і природними факторами, які обумовлюють негативний вплив питної води в ряді регіонів у зв’язку із незбалансованістю її хімічного складу.

Виконані попередні дослідження довели, що стан здоров’я населення надзвичайно тісно пов’язаний з якістю питної води, яка ним споживається, і Україна має ряд суттєвих проблем із водозабезпеченням населення якісною питною водою.