Практична робота №15

Екологічне виховання молодших школярів

на уроках курсу «Я і Україна»

План заняття

1. Зміст екологічної освіти молодших школярів.

2. Формування екологічної культури молодших школярів.

3. Форми, методи та засоби екологічного виховання молодших школярів.

4. Шляхи екологічного виховання.

Загальна інформація

На сучасному етапі екологічні проблеми людства набули статусу глобальних. Через це одним із напрямком реформуван­ня освіти визначено екологізацію. Одним із головних принципів викладання курсу «Я і Україна» є принцип природоохоронності, згідно з яким кожен розділ навчальної програми містить еколо­гічну складову.

Перш, ніж перейти до характеристики екологічної освіти, з'ясуємо значення терміна «екологія». Згідно визначення Є.Ко­зиної, екологія — універсальна, комплексна наука, що вивчає цілісність соціально-природничого середовища як простір жит­тєдіяльності людини.

Екологія заснована на низці принципових положень:

- єдність системи «природа-суспільство-людина»;

- люди – є частиною природи; їх розвиток є чинником змін останньої;

• історія людства – це частина історії природи;

• розвиток нової екологічної культури людства.

Під екологічною освітою розуміють безперервний процес навчання, виховання та розвитку особистості, спрямований на формування системи наукових та практичних знань та вмінь, ціннісних орієнтацій, поведінки і діяльності, що забезпечують відповідальне ставлення до навколишнього соціоприродного середовища та здоров'я (І.Звєрєв, А.Захлєбний).

Зміст екологічної освіти можна відобразити у чотирьох ас­пектах (за Н.Мамедовим):

1. Пізнавальний забезпечує розвиток пізнавального ставлен­ня до навколишнього середовища; містить природно-наукові, соціологічні, технологічні закономірності, поняття про приро­ду, людину, суспільство та виробництво в їх взаємозв'язку.

2. Ціннісний формує систему цінностей учнів: 1) життя як найвища цінність; 2) людина як компонент складної системи, що вивчається екологією; 3) універсальні цінності природи; 4) від­повідальність за розвиток біосфери та суспільства.

3. Нормативний орієнтований на систему норм та правил екологічного характеру.

4. Діяльнісний формує пізнавальні, практичні та творчі уміння екологічного характеру, розвиває вольові якості учнів, учить виявляти активність у рішенні екологічних проблем.

Відповідно до змісту, формулюються такі завдання еколо­гічної освіти:

• засвоєння учнями провідних ідей, основних понять, на основі яких визначається оптимальний вплив людини на при­роду та навпаки;

• розуміння різнобічної цінності природи як витоку матері­ального та духовного розвитку суспільства;

• оволодіння прикладними знаннями, практичними умін­нями та навичками раціонального природокористування, роз­виток здібності оцінювати стан природного середовища, прий­мати правильні рішення стосовно його покращення;

• формування умінь передбачати можливі наслідки своєї діяльності у природі;

• формування розуміння взаємозв'язків у природі;

• розвиток духовної потреби у спілкуванні з природою;

• формування прагнення активної діяльності з удосконален­ня та збереження середовища.

Виховний аспект екологічної освіти полягає у формуванні екологічної культури та екологічних відносин у молодших школярів.

Формування екологічної культури молодших школярів

Якщо у визначенні екологічної культури спиратися на дум­ку Б. Лихачова, який розглядає її як «органічну» єдність екологіч­но розвинених свідомості, емоційно-практичних станів та нау­ково-практичної діяльності", то для її характеристики можна виокремити такі її ознаки: екологічне сприйняття, екологічне відчуття, дієво-практичне ставлення до природи. Згідно них, складовими елементами екологічної культури виступають:

• екологічна освіченість (екологічні знання та уміння);

• екологічне мислення, свідомість, переконання, світогляд;

• ціннісні орієнтації, культура почуттів, екологічні ставлення;

• культура екологічно доцільної поведінки, природоохорон­на діяльність.

У шестирічних першокласників переважає когнітивний компонент ставлення до природи, тому цей віковий період є сен­ситивним для формування уявлення про провідні ідеї екології: організм і середовище, сукупність організмів і середовище, лю­дина і середовище. Це може бути досягнуто за рахунок:

• проведення спостережень за природними явищами (прийоми: пояснення, запис дитячих оповідань, звернення до особистого досвіду дитини, порівняння, ігри, прислів'я, прик­мети, загадки);

• екскурсії (до оранжереї, зоопарку, лісопарку, магазин квітів тощо);

- проблемних ситуацій практичного характеру;

- залучення до практичної діяльності (роботи у кутку живої природи, створення інструкцій з догляду за рослинами і твари­нами, проведення експериментів, моделювання).

В II—III класах відбуваються суттєві зміни характеру став­лення до природи: з'являється суб'єктивне ставлення до при­роди, все більшої значущості набуває практичний, діяльнісний компонент. Найбільш оптимальними формами та методами фор­мування екологічної культури є такі (за Є.Козиною):

1. екологічні спостереження, екскурсії та туристичні походи;

2. уроки добра та мислення, екологічні бесіди;

3. екологічні гуртки та конкурси;

4. екологічні ігри (моделювання екосистем, ігри-подорожі, змагання, імітаційні та дидактичні);

5. обговорення та програвання ситуацій;

6. досліди з вимірювання величин, параметрів, що характе­ризують екологічні явища;

7. екологізація життєвого середовища, що передбачає задо­волення бажання кожної дитини «завести друга» - тварину чи рослину;

8. екологічні акції, дні екологічної творчості;

9. трудовий десант та ведення «Панорами добрих справ»;

10. зелений та блакитний патруль;

11. клуб дослідників природи, лабораторія юного еколога;

12. колекціонування;

13) відвідування та створення екологічних музеїв, виставок та композицій.

Педагогічні умови формування екологічного виховання

- комплексний підхід до вивчення природи, з використанням міжпредметних зв'язків;

- врахування вікових, індивідуально-психологічних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей в процесі екологічного навчання і виховання;

- організація безпосередньої діяльності учнів по охороні та поліпшенню природного середовища своєї місцевості під година навчальної та суспільне корисної праці;

- вибір оптимальних форм, методів-і прийомів екологічного виховання;

- вплив вчителя на вихованців власним прикладом ощадливого, дбайливого ставлення до навколишньої природи;

- єдність дій усього педагогічного колективу школи в екологічному вихованні учнів.

Основні джерела формування екологічної культури молодших школярів:

а) пізнавальна діяльність учнів, що пов'язана із спостереженням навколишнього середовища. Характерною особливістю цього виду роботи є те, що в процесі її учні здобувають екологічні знання з безпосереднього оточення. Така діяльність розвиває інтерес дітей до природоохоронної роботи, формує позитивне ставлення до екологічної діяльності;

б) дослідницька діяльність передбачає не пасивне спостереження, а різноманітну активну природоохоронну роботу. Це практичний пошук, відкриття раніше невідомих фактів екологічної діяльності. У дослідницькій діяльності особливо яскраво виявляється активність учнів, вміння їх самостійно розв’язувати екологічні проблеми. Творчий пошук ведеться на високому рівні пізнавальної, практичної ініціативи, активності та емоційного настрою, що створює сприятливі передумови для розвитку високих моральних якостей особистості, у даному випадку екологічної культури. Кожний учасник подорожі, експедиції або екскурсії під керівництвом учителя може проводити спостереження та елементарні наукові дослідження впливу порушення рівноваги на життєдіяльність навколишнього середовища загалом чи конкретного природного об’єкта. Це підвищує увагу учнів до об'єктів дослідження, сприяє активізації процесу екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку.

в) практична (прикладна) діяльність виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку. Вона формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворює здобуті в процесі пошуку екологічні знання у переконання та практичні навички природоохоронної роботи [51, 38-39].

Завдання для практичної роботи

1. Розробити дослідницькі домашні завдання екологічного змісту в залежності від рівня розвитку і підготовки молодших школярів.

2. Скласти конспект уроку на вибір екологічного змісту.

3. Скласти нестандартний урок та позакласний виховний захід екологічного змісту.

4. Розробити екскурсію екологічного змісту.

Запитання для самостійної роботи

1. Проблема екологічного виховання у сучасній психолого-педагогічній літературі.

2. Вплив дитячої літератури на формування екологічного ставлення до природи.

3. Використання малих жанрів українського фольклору на уроках «Я і Україна».

4. Використання українських звичаїв і традицій як засобу екологічного виховання.