Змістовий модуль 3. Фінансова і інвестиційна діяльність корпорацій

Тема 8. Вартість капіталу і дивідендна політика

1. Необхідність оцінки вартості корпорації виникає:

1. у разі банкрутства та ліквідації корпорації;

2. у ході реорганізації корпорації;

3. у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності;

4. усі відповіді вірні.

2. У разі банкрутства та ліквідації корпорації оцінка проводиться з метою:

1. визначення вартості ліквідаційної маси;

2. встановлення пропорцій обміну корпоративних прав;

3. визначення реальної ціни продажу майна;

4. розрахунку ефективності санації.

3. Міжнародний комітет зі стандартів оцінки вартості майна був створений в:

1. 1956 р.;

2. 1981 р.;

3. 1980 р.;

4. 1985 р.

4. Міжнародний комітет зі стандартів оцінки вартості майна був створений з метою:

1. ліквідації виробничих засобів, машин та устаткування непридатних для експлуатації;

2. оцінки бізнесу міжнародних компаній;

3. вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведення оцінювання;

4. регулювання діяльності міжнародних фінансових організацій.

5. Оцінка вартості компанії здійснюється за принципами::

1. заміщення, корисності та альтернативності оцінок;

2. очікування та зміни вартості;

3. ефективного використання та розумної обережності оцінок;

4. усі відповіді вірні.

6. Принцип корисності полягає в тому, що:

1. з усіх можливих варіантів експлуатації об`єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик;

2. покупець не заплатить за об`єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

3. вартість об`єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутрішнього стану та дії зовнішніх факторів;

4. об`єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника.

7. У зарубіжній практиці оцінки вартості майна застосовується:

1. підхід оцінки діяльності міжнародних компаній за справедливою вартістю;

2. підхід оцінки потенційних доходів;

3. майновий (витратний) та ринковий підходи;

4. відповіді б) і г) вірні.

8. Згідно з майновим підходом вартість корпорації розраховується:

1. переводом рівня доходів у вартість шляхом його поділу на ставку капіталізації;

2. як ставка дисконту в частині вартості залучення власного капіталу, що зменшує ставку доходності компанії;

3. як ставка капіталізації, яка використовується для переведення доходу у вартість;

4. як сума вартостей усіх активів, що складають цілісний майновий комплекс, за винятком зобов`язань.

9. У рамках майнового підходу розрізняють метод:

1. розрахунку чистих активів;

2. дисконтування грошових потоків;

3. визначення капіталізованої вартості доходів;

4. оцінці потенційних доходів.

10. Дивіденди – це

1. нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів компанії та її ринковою вартістю;

2. частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі;

3. активи, що в даний час не використовуються для отримання фінансового результату та застосування яких економічно неефективно;

4. виплати керівництвом компанії винагороди за результатом досягнутої роботи.

11. Дивіденди можуть виплачуватись в такий формі, як:

1. грошова;

2. негрошова;

3. стабільна;

4. усі відповіді вірні.

12. Який прийом використовують корпорації у процесі реалізації прихованого типу дивідендної політики?

1. продаж акціонерним товариством акцій власної емісії;

2. оплата фіктивних угод за невиконані послуги;

3. формування резервів виплати дивідендів;

4. одержання позичок за зниженими процентними ставками.

13. Досить відомим інструментом дивідендної політики, який використовують компанії європейських країн та США є:

1. викуп акціонерним товариством акцій власної емісії;

2. подрібнення акцій та викуп акціонерним товариством акцій власної емісії;

3. формування резервів виплати дивідендів;

4. збільшення статутного капіталу та виплата дивідендів акціями.

14. Метод нарахування та виплати дивідендів, що передбачає використання залишку прибутку має назву:

1. метод гнучкої дивідендної політики;

2. метод повільних дивідендів;

3. метод планової дивідендної політики;

4. метод довгострокових дивідендних виплат.

15. Метод стійкого приросту дивідендів ґрунтується на моделі:

1. М. Міллера;

2. Ф. Модельяні;

3. М. Гордона;

4. Є. Брігхема.

16. Метод нарахування та виплати дивідендів, що передбачає дотримання стабільного їх рівня має назву:

1. метод стабільних дивідендів;

2. метод повільних дивідендів;

3. метод бонусної дивідендної політики;

4. метод довгострокових дивідендних виплат.