Тема 5. Финансове прогнозування

1. Процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення має назву:

1. прогнозування;

2. планування;

3. контролінг;

4. управління.

2. Однією з основних причин, що визначає необхідності складання планів є:

1. оптимізація економічних наслідків;

2. координуюча роль плану;

3. вимоги менеджменту;

4. невизначеність майбутнього.

3. Тип плану, що складається на основі стратегічного розвитку і передбачає визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики має назву:

1. фінансово-економічний;

2. тактичний;

3. оперативний;

4. виробничий.

4. В рамках стратегічного планування виділяються наступні типи цілей:

1. ринкові, виробничі, фінансово-економічні, соціальні;

2. стратегічні, тактичні, оперативні;

3. виробничі, економічні, соціальні, невиробничі;

4. соціально-економічні, ринкові, внутрішні, зовнішні.

5. Цілі, що визначають, який сегмент ринку планується охопити мають назву:

1. маркетингові;

2. ринкові;

3. виробничі;

4. фінансові.

6. Фактором, який обмежує застосування фінансового планування в Україні виступає:

1. нестабільність фіскальної політики держави;

2. відсутність зрозумілих стратегічних цілей у компанії;

3. новітні методи оперативного планування;

4. недостатній рівень розвитку інформаційних технологій в компаніях.

7. У науково-практичній літературі відокремлюють такі основні групи методів прогнозування:

1. експертні, статистичні, експериментальні;

2. експертні методи, каузальне прогнозування, методи екстраполяції;

3. індивідуальне опитування, мозкова атака, метод Дельфі, розробка сценаріїв;

4. прагматичні методи, мозкова атака, експерименти, розробка сценаріїв, методи екстраполяції.

8. До основних методологічних прийомів, що використовуються при суб’єктивному методу прогнозування не відноситься:

1. метод Дельфі;

2. експеримент;

3. мозкова атака;

4. розробка сценаріїв.

9. Груповий метод вирішення складних завдань, в ході якого учасники групи експертів висувають якомога більше пропозицій щодо вирішення поставленої проблеми має назву:

1. мозкова атака;

2. метод Дельфі;

3. розробка сценаріїв;

4. експеримент.

10. Спосіб експертного прогнозування, який ґрунтується на зведенні, систематизації та оцінці думок групи експертів, на основі їх письмового опитування на предмет оцінки майбутніх кількісних та якісних показників розвитку підприємства має назву:

1. листування;

2. анкетування;

3. метод Дельфі;

4. мозкова атака.

11. Планові показники, отримані при застосуванні методу Дельфі, розраховують за:

1. песимістичного сценарію розвитку;

2. оптимістичного сценарію розвитку;

3. базового сценарію розвитку;

4. всі відповіді є правильними.

12. Каузальне прогнозування може здійснюватися у таких основних формах, як:

1. детермінантний прогноз, причинний прогноз;

2. стохастичний прогноз, індивідуальний прогноз;

3. детермінантний прогноз, стохастичний прогноз;

4. оперативний прогноз, тактичний прогноз.

13. Визначення середніх величин, екстраполяція тренду, експоненціальне згладжування здійснюється за допомогою групи методів прогнозування, які мають назву:

1. методи екстраполяції;

2. кореляційні методи;

3. розробка сценаріїв;

4. експерименти.

14. Контролінг вирішує такі основні завдання:

1. виявлення та ліквідація „вузьких місць” корпорації;

2. забезпечення технічних процедур прийняття рішень;

3. виявлення резервів зниження собівартості продукції;

4. проведення внутрішнього консалтингу.

15. Система визначення цілей, прогнозування й планування механізмів та інструментів досягнення цих цілей, а також перевірки того, наскільки успішно виконані поставлені цілі представляє собою:

1. прогнозування;

2. планування;

3. контролінг;

4. управління.